Тріумф замість поразки. Як партія Маї Санду змогла перемогти на парламентських виборах у Молдові

Фото: AP/Vadim Ghirda

На диво, прогнози виявилися помилковими. Партія PAS вдруге здобула абсолютну більшість у парламенті, що стало внутрішньополітичним тріумфом президентки Маї Санду і важливим геополітичним сигналом, що демократичні сили здатні перемагати навіть за масштабного втручання Росії у вибори. Але чому прогнози виявилися помилковими?

Очікування поразки: песимістичні прогнози аналітиків

Напередодні виборів соціологічна картина виглядала невтішно для влади. Опитування інституту iData фіксувало 34,7% підтримки PAS проти 36% проросійського блоку. CBS Research давало PAS 48,7% – формально більшість, але недостатню для самостійного управління. Додаткової непередбачуваності виборам надавала велика кількість невизначених виборців, здатних кардинально змінити  розподіл сил.

Песимізм аналітиків мав під собою міцне підґрунтя, адже громадяни Молдови пережили серйозний економічний шок через зростання тарифів на електроенергію на 75% після розриву енергетичної залежності від Росії. Припинення постачання газу до Придністров’я в січні 2025 року лише поглибило кризу, посиливши економічне невдоволення.

На цьому тлі посилилася так звана “реформна втома”. Попри активні заяви про боротьбу з корупцією та судові реформи, до середини 2025 року не було жодного резонансного вироку проти високопоставлених чиновників. Виборці бачили обіцянки, але не бачили результатів. Усе це створювало ґрунт для реваншу проросійських сил, як це відбулося в Грузії.

Російська гібридна машина на повну потужність

Втручання Кремля у виборчу кампанію перевершило найгірші очікування. Між виборами 2024 і 2025 років Москва повністю оновила свою тактику впливу, замінивши прямі перекази через Промсвязьбанк, що обслуговував понад 138 тисяч рахунків, на витончену цифрову систему. Наразі головним інструментом став застосунок Taito, через який координується діяльність 242 “топактивістів”, що проходять онлайн-інструктажі та щомісяця отримують по 850 доларів у криптовалюті. Загальний обсяг фінансування, оцінений у 100 мільйонів євро, забезпечує повну анонімність і робить відстеження транзакцій майже неможливим.

Одночасно розгорталася хвиля кібератак на урядові системи, включно з інфраструктурою Центральної виборчої комісії. Лише у 2025 році зафіксовано понад тисячу спроб зламів. У медійному просторі розгорталася кампанія дискредитації, де уряд Маї Санду послідовно зображали “диктатурою”, а європейську інтеграцію – “шляхом до економічного краху”.

Особливістю нового підходу стала тактика “множинності”. Кремль відмовився від ставки на одну потужну силу, натомість підтримуючи кілька вузькоорієнтованих партій, націлених на окремі регіони та соціальні групи – Гагаузію, російськомовне населення та пенсіонерів. На виборах 2024 року Москва одночасно підтримувала кількох кандидатів – Ренато Усатого, Ірину Влах, Вікторію Фуртуне та Васіле Тарлєва, а на парламентських – застосувала той самий підхід. Це ускладнило протидію, адже блокування десятків структур одразу виглядало б як “масові утиски опозиції”. Тож багато партій виконували технічну функцію, розпорошуючи голоси та створюючи “резервні кошики”, що зберігали вплив Москви навіть після заборони окремих сил.

Фінальним акордом російського плану стала організація вуличних заворушень. Напередодні дня голосування поліція провела сотні обшуків, виявивши докази організації масових акцій із залученням груп з Придністров’я. У затриманих вилучили піротехніку та запальні суміші, які мали забезпечити хаос і створити картинку “народного повстання”.

Стратегія перемоги: як Санду переграла песимістичні прогнози

Всупереч похмурим прогнозам і спробам Москви зірвати вибори, влада Молдови вибудувала комплексну стратегію, що поєднала традиційні інструменти кампанії з інноваційними механізмами протидії гібридним загрозам. Завдяки такій комбінації PAS не лише зберегла свої позиції, а й отримала переконливу перемогу, здобувши 50,16% голосів (55 мандатів зі 101).

• Першим важливим чинником стала стратегічна мобілізація діаспори. За кордоном проголосувало близько 280 тисяч громадян Молдови, і понад 82% із них підтримали проєвропейський курс. Це стало можливим завдяки розширеній мережі виборчих дільниць – 301 пункт, на сімдесят більше, ніж на попередніх президентських виборах. Переважна частина їх розташовувалася в країнах ЄС: 75 в Італії, 36 у Німеччині, 26 у Франції. У Росії ж працювали лише дві дільниці.

Влада пояснила цей крок міркуваннями безпеки та фактом, що основна частина молдовської діаспори проживає саме в ЄС. Це близько 8% усього електорату – тих, хто на власному досвіді відчув переваги європейської інтеграції. Цифрове сканування прискорило процедуру голосування, а голоси проєвропейської діаспори, які надходили останніми, поступово знімали напругу та підтверджували курс країни.

• Другий чинник – підтримка західних партнерів. ЄС та США надали фінансову, політичну та технічну допомогу. Особливо символічним стало святкування Дня незалежності Молдови за участю лідерів Ваймарського трикутника, що підвищило міжнародний статус країни та зміцнило позиції президентки Санду.

• Третій чинник – системне викриття іноземного втручання. Уряд Молдови відкрито документував й публікував докази російських операцій впливу. Центральна виборча комісія виключила з перегонів три проросійські партії через незаконне фінансування. У липні під заборону потрапив блок “Перемога” Ілана Шора, який відверто закликав до “об’єднання з Росією”. У вересні вибули ще дві партії: “Велика Молдова” Вікторії Фуртуни, що вимагала повернення українського Буджаку та приховала 229 636 леїв нелегальних витрат, та “Серце Молдови” Ірини Влах, викритої у фінансуванні з Росії.

Виключення “Серця Молдови” порушило плани проросійського табору в критичний момент: “Патріотичний блок” змушений був терміново перебудовувати кампанію, переробляючи списки та шукаючи нові місця для кандидатів.

Як результат, “Патріотичний блок” отримав 24,17% голосів, блок “Альтернатива” – близько 8%, а партія “Наш дім” – 6,3%. Замість мобілізації виборців опозиція витрачала останні дні на внутрішні узгодження, що негативно вплинуло на ефективність її дій.

Також рішення влади отримали міжнародну підтримку у вигляді координованих санкцій. ЄС, Канада, Швейцарія, Польща, Латвія та Естонія запровадили обмеження проти проросійських лідерок. 20 вересня до санкційного фронту приєдналася Україна – президент Зеленський запровадив 10-річні санкції проти 11 молдовських політиків, заморозивши їхні активи та заборонивши фінансові операції. Водночас це позбавило їх доступу до важливих ресурсів у критичний момент кампанії, суттєво зменшивши можливості для впливу на вибори.

Однак напруга лише зростала й на тлі інших подій. За кілька днів до голосування поліція виявила в друкарні 200 бюлетенів для “карусельної схеми” проросійського блоку “Альтернатива”, коли одна особа голосує багаторазово на різних дільницях.

Одночасно екстрадиція Володимира Плахотнюка додала Маї Санду суттєвих політичних балів, ставши не лише юридичним кроком, а й потужним сигналом для суспільства. Ім’я олігарха міцно асоціюється з найбільшим фінансовим скандалом країни – “крадіжкою століття”. У 2014 році Плахотнюк і його оточення вивели з банківської системи Молдови понад $1 мільярд, що становило 12% ВВП країни. Це пограбування торкнулося кожного громадянина, а його наслідки відчутні в економіці досі. Арешт Плахотнюка підсилив мобілізацію проєвропейського електорату та зміцнив довіру до влади серед тих, хто раніше вагався.

Додатковим фактором перемоги стала диференційована явка виборців.  У районах, де минулого року перемогла Санду, явка залишилася приблизно на рівні другого туру президентських виборів. Натомість у традиційно опозиційних районах явка знизилася на 3-4%. Особливо помітним це просідання було в Гагаузії – 45,3% на парламентських виборах проти 51,9% на президентських.

Також влада обмежила участь виборців з окупованого Росією Придністров’я. За два дні до виборів ЦВК перенесла ключові дільниці на десятки кілометрів від звичного розташування, зробивши їх недоступними  для більшості виборців. На тих дільницях, які залишилися на місці, у день голосування раптом стало складно потрапити через повідомлення про мінування мостів через Дністер. Участь  у голосуванні взяло лише 12 тисяч осіб при загальній кількості зареєстрованих виборців у близько 270 тисяч.

Ще одним фактором стали конкретні результати європейської інтеграції. PAS могла спиратися на реальні результати: у 2025 році країна отримала €300 млн від ЄС, був анонсований трирічний план економічного зростання на €1,9 млрд, завершено енергетичні проєкти для підключення до румунського ринку електроенергії, а з 1 січня 2026 року планується скасування роумінгу з ЄС.

Український фактор: архітектор безпеки

Україна активно допомагала захистити демократію сусідньої країни, діючи делікатно, але ефективно на кількох рівнях одночасно. Після енергетичного шантажу Росії у січні 2025 року, коли газ для Придністров’я було перекрито, Санду терміново відвідала Київ і домовилася про підтримку. Румунія взяла на себе основні постачання електроенергії,  що становило 62% імпорту, Україна допомогла нічними постачаннями від "Енергоатому", а європейські оператори електромереж створили спеціальний механізм імпорту. Це регіональне партнерство врятувало Молдову від енергетичного колапсу.

Системний характер підтримки виявився і на політичному рівні. 11 червня 2025 року в Одесі відбувся перший саміт президентів України, Молдови та Румунії, де було підтверджено євроінтеграційний курс і спільну протидію російським спробам дестабілізації країни. Пізніше, 8 серпня, міністри закордонних справ підписали угоду про поглиблену співпрацю у боротьбі з гібридними загрозами, створивши Тристоронній кіберальянс та Центр протидії гібридним загрозам в Одесі, що перетворив формат на дієвий інструмент безпеки в регіоні.

Особливо важливою складовою став обмін розвідданими та експертною підтримкою. Завдяки допомозі України Молдова отримувала критично важливу інформацію про плани дестабілізації та переймала ефективні методи протидії підкупу виборців, дезінформації та кібератакам. Стажування у профільних українських відомствах дозволило молдовським службам опановувати практичні навички боротьби з гібридними загрозами, підвищуючи здатність держави ефективно реагувати на ризики в умовах виборчої кампанії.

Уроки та виклики майбутнього

Молдовські вибори продемонстрували народження нової моделі регіональної безпеки в Східній Європі – координованої системи протидії гібридним загрозам. Тристоронній формат Україна-Молдова-Румунія перетворюється на реальний інструмент, де кожна країна вносить унікальний внесок: Україна надає досвід протистояння російській агресії, Румунія – доступ до ЄС та НАТО, Молдова демонструє рішучість захищати європейський вибір.

Для України перемога має пряме стратегічне значення. Утримання проєвропейськими силами парламентської більшості нейтралізує ключовий вектор російської гібридної стратегії — використання Придністров'я та Гагаузії як інструментів тиску на південно-західні рубежі. Стабільна Молдова зберігає критично важливий транспортний коридор через Румунію – один із небагатьох безпечних шляхів сполучення з ЄС. Водночас молдовський досвід доводить можливість ефективної регіональної політики навіть під час повномасштабної війни та свідчить, що безпека залежить не лише від військової потужності, а й від стабільності демократичних процесів.

Збереження євроінтеграційного курсу Молдови має безпосереднє значення для України в контексті переговорів щодо вступу до ЄС. Обидві країни здобули статус кандидатів у червні 2022 року та наразі рухаються паралельними шляхами. Такий синхронний підхід посилює їхні переговорні позиції та підвищує вагу аргументів на користь розширення Європейського Союзу на схід.

Провал російських планів у Молдові має стратегічний резонанс для всього регіону. Москва протягом багатьох років намагалася створити “пояс нестабільності” навколо України, впливаючи на вибори у країнах Центрально-Східної Європи. Перемога проєвропейських сил у Кишиневі зруйнувала цю стратегію.

Однак перемога – це лише етап тривалої боротьби. Росія продовжить спроби дестабілізації через економічний тиск та підтримку опозиції, а ключовим викликом для уряду Санду стане виконання обіцянок, аби уникнути “реформної втоми”.

Аналітичний матеріал підготувала Діана Лебедь, оглядачка політики Молдови, спеціально для міжнародної інформаційно-аналітичної спільноти Resurgam.