Чи зламає Захід російський газовий вплив у Боснії і Герцеговині?

Боснійський технік, який працює у державній газовій компанії «Sarajevo Gas», проходить через камеру розподілу газу. Фото: ELVIS BARUKCIC/AFP via Getty Images

Ця ситуація показує, що газ стає зброєю впливу. Той, хто контролює постачання, може впливати не лише на енергетичну стабільність Балкан, а й на політичну незалежність регіону. Наразі йдеться не просто про газопровід, а про стратегічний вибір країни та баланс сил на Балканах. 

У січні 2025 року парламент Боснії і Герцеговини офіційно схвалив будівництво “Південного інтерконектора”, що з’єднає БіГ з європейським ланцюгом. До будівництва газопроводу залучена американська компанія “AAFS Infrastructure and Energy”. Газова магістраль розглядається Вашингтоном як альтернатива “Турецького потоку”. 

З цього моменту Балкани знову опинилися в центрі великої енергетичної гри. З однієї сторони Росія прагне зберегти контроль над газовими протоками через Сербію та Республіку Сербську, що входить до складу Боснії і Герцеговини. З іншої — США та ЄС активно підтримують постачання газу з альтернативних джерел, щоб зменшити вплив РФ на Балканах. У відповідь на дії Заходу, Республіка Сербська будує “Східний інтерконектор” спільно з Сербією, енергетика якої тісно пов’язана з Москвою.

Південне газове сполучення

“Південий інтерконектор” - газовий маршрут, що має з’єднати Боснію і Герцеговину з інфраструктурою Хорватії. Компанія “AAFS Infrastructure and Energy” подала лист про намір розвивати цей газопровід. Він має довжину 236 км, з яких 162 км розташовані в Боснії та Герцеговині, а 74 км — у Хорватії. Проєкт позиціонується Сполученими Штатами як інструмент зменшення залежності від російських енергоносіїв та інтеграції Сараєва до європейського ринку. 

Важливою його особливістю є активна зацікавленість американського приватного капіталу, зокрема компанії “AAFS Infrastructure and Energy”. Її представляють Джессі Бінал, який  був адвокатом виборчої кампанії Трампа й працював у юридичній команді його виборчої кампанії. А також Джо Флінн, брат Майкла Флінна, колишнього радника з національної безпеки США, звинуваченого у 2017 році за зв’язки з Росією, а в 2020-му він був помилуваний Трампом. Це свідчить про підтримку у політичних ініціативах лояльних до президента та його адміністрації бізнес кіл. 

Вашингтон неодноразово наголошував на політичній вазі проєкту. Будівництво інтерконектора спільно з Боснією і Герцеговиною може сприяти просуванню американського газу на регіональний ринок і, водночас, посилить впливу Вашингтону на Балканах. 

ЄС також, у свою чергу, активно впроваджує санкційні заходи, щоб зменшити залежність і зміцнити енергетичну безпеку регіону від впливу РФ. Оскільки Боснія і Герцеговина є кандидатом на членство в ЄС, відмова від російського газу є важливою умовою продовження діалогу щодо вступу. Тому  підтримка Брюсселем “Південного інтерконектора” має політичне значення, адже дозволить посилити зовнішній нагляд за внутрішніми рішеннями та обмежити можливості місцевих еліт підтримувати неформальні енергетичні зв’язки з російськими структурами. Наслідком стане зменшення простору для непрозорих схем у Боснії і Герцеговині. 

У межах плану REPowerEU країни ЄС поступово припиняють імпорт російського газу та готуються до обмеження поставок нафти до 2027 року. Це включає моніторинг імпорту, встановлення національних планів диверсифікації, розвиток СПГ‑терміналів (термінали для зкрапленого природного газу), а також застосування правил Третього енергетичного пакета  (незалежність національного регулятора; прозоре тарифоутворення; посилений нагляд за ринковою конкуренцією) для прозорості, конкуренції та доступу третіх сторін. Реалізація цієї політики сприятиме поступовому витісненню Москви з енергетичного ринку ЄС.  

“Східний інтерконектор”

Уряд Республіки Сербської у листопаді 2025 року схвалив будівництво газопроводу “Східний інтерконектор” —  з’єднання між Республікою Сербською (РС) та Сербією. Формально сторони представили ініціативу як крок до “енергетичної стабільності” та “диверсифікації енергетики”. Проте маршрут може створити передумови для збереження російської газової логістики на Балканах. Запланований проєкт має на меті забезпечити пряме підключення РС до транспортної системи Сербії. Белград тривалий час був інтегрований в ланцюг постачання російського газу через “Турецький потік”. Однак фактичне джерело постачання може змінюватися в залежності від домовленості Сербії і ЄС, Росії з Туреччиною та іншими альтернативними постачальниками. 

Москва намагається зберегти вплив на Балканський регіон через довгострокові контракти на постачання газу. У Сербії  “Газпром” забезпечує приблизно 80 % імпорту газу. Проте останній трирічний контракт на поставки російського газу до Сербії був тимчасово подовжений лише до 31 березня 2026 року. Белград веде переговори про закупівлі газу через спільний механізм Європейського Союзу. Це свідчить про наміри Сербії зменшити залежність від російського постачання. А в контексті будівництва спільного з Республікою Сербською інтерконектора, Москва ризикує втратити можливість постачати свій газ і до частини Боснії і Герцеговини. Для Росії це означатиме серйозне послаблення позицій на Балканах.

Водночас Туреччина продовжила контракти з РФ на поставки російського газу “Турецьким потоком” лише на 1 рік замість 10, як очікувала Москва. Для Кремля це створює ризики щодо подальшого постачання газу цим проводом. Анкара планує відмовитися від понад половини російського газу, замінивши його власним видобутком із нових родовищ у Чорному морі. Одночасно з відмовою від довгострокової угоди з РФ, турецька компанія BOTAŞ у вересні 2025 року підписала контракт зі США щодо постачання скрапленого газу терміном до 2045 року. 

“Турецький потік” - наразі єдиний маршрут, яким РФ може транспортувати газ до Європи. Якщо Анкара відмовиться постачати через свій газопровід російську продукцію, виходи на європейський ринок, зокрема і до Балкан, для Росії будуть закриті. 

Східний інтерконектор. Джерело

Південний інтерконектор. Джерело

Залежність чи альтернатива: роль інтерконекторів на Балканах

У Балканському контексті будь-який газопровід має не лише інженерний, а й геополітичний вимір. Архітектура будівництва «Східного інтерконектора», який просувають Сербія та РС фактично вибудовується за принципом трирівневої залежності: 

• на верхньому — «Турецький потік» як ключовий канал транспортування російського газу, 

• на середньому — газотранспортна система Сербії, 

• на нижньому — Республіка Сербська як кінцевий сегмент споживання. 

Якщо джерелом газу виступає Росія, залежність може виникати через довгострокові контракти та зобов’язання, контроль інфраструктури або переважання одного постачальника в енергобалансі в країні. Це традиційно відповідає підходу Москви.

Водночас якщо азербайджанський газ або американський СПГ буде транспортуватися через Туреччину або Хорватію, “Південний інтерконектор” створюватиме взаємозалежність сторін у постачанні. Саме американський СПГ виступає реальною альтернативою російському газу та водночас інструментом посилення присутності Вашингтона в регіоні. У 2025 році близько 58 % імпорту СПГ до ЄС припадало на США. Це буде сприяти зменшенню залежності Європи від поставок з Росії.

Труби як елемент нової адміністрації Трампа

Ініціатива з будівництва «Південної інтерконекції» в Боснії і Герцеговині набуває особливої ваги саме за адміністрації президента Трампа, який поєднує комерційні проєкти з геополітичними цілями. 

У переговорах американська сторона позиціонується не лише як бізнес-учасник, а як ключовий чинник підвищення енергетичної безпеки Європи. Зокрема Бінал підкреслив, що проєкт має «потенціал зміцнити енергетичну безпеку Боснії і Герцеговини й зменшити регіональну залежність від російського газу». Це демонструє, що американські інвестиції можуть виступати важливим елементом зовнішньої політики США в Європі. У цьому сенсі проєкт «Південної інтерконекції» виходить за межі звичайної інфраструктурної угоди. Для Вашингтона він розглядається як можливість переформатувати енергетичну архітектуру Західних Балкан та впливати на  Європу.

Після скорочення російських трубопровідних поставок США стали головним джерелом СПГ для Європи: у 2024 році американський СПГ зріс з 25 млрд кубометрів у 2021 році до приблизно 59 млрд кубометрів. А з 2025‑го ЄС і Великобританія імпортують рекордні обсяги, причому США забезпечують понад половину імпорту СПГ до регіону. За короткий період часу загальний обсяг імпортованого СПГ зріс на 40 % до приблизно 75 млрд кубометрів у першій половині 2025 року.

Збільшення поставок американського скрапленого природного газу до Європи, зокрема через такі проєкти, як “Південна інтерконекція”, дійсно підвищує енергетичну безпеку регіону, дозволяючи частково замінити постачання з Росії. Проте існує ймовірність формування нової залежності ЄС уже від США: аналітики IEEFA оцінюють, що до 2030 року Європа  може отримувати 75-80 % свого СПГ із Сполучених Штатів. Хоча такі постачання зміцнюють стабільність  енергетичного ринку в короткостроковій перспективі, висока частка американського СПГ робить ЄС чутливим до коливань цін і політичних рішень Вашингтона.

Ризики та переваги для України

“Східний інтерконектор” може нести загрозу для України в тому випадку, якщо через “Турецький потік” відбуватиметься постачання саме російського газу. Це може дозволити Росії зберігати свій політичний і економічний вплив в регіоні, зміцнювати проросійські сили в Республіці Сербській, що в свою чергу може ускладнити ефективність роботи української дипломатії.

“Південний інтерконектор” водночас має важливі переваги для України в контексті витіснення російського газу з регіонального ринку, що дозволить послабити позиції Москви на Балканах. Через цей маршрут країни регіону отримують доступ до альтернативних джерел газу з Європи. Це знижує потребу у постачаннях з РФ і обмежує можливості Кремля використовувати газ як інструмент політичного впливу.

Висновки

Будівництво “Східного інтерконектора” між Сербією та Республікою Сербською є не просто інфраструктурним проєктом, а ключовим елементом регіональної енергетичної стратегії, який має геополітичні наслідки для Балкан та Європи. Ініціатива виходила безпосередньо від Сербії та РС, як частина їхньої взаємної інтеграції газових систем. Вони можуть пов’язати РС з російським СПГ за умови продовження постачання російського газу через “Турецький потік”. Водночас зусилля США на Балканах реалізуються через “Південну інтерконекцію”, що пропонує альтернативний доступ до хорватського газопроводу та сприяє диверсифікації постачань, обмежуючи вплив Москви у Європі.

Трубопровід Сербія-РС опосередковано пов’язаний із єдиним енергетичним ринком ЄС. Боснія і Герцеговина як член Energy Community має гармонізувати свої газові правила з нормами ЄС (Third Energy Package), включно з доступом третіх сторін, прозорими тарифами та конкурентним ринком. Однак “Східний інтерконектор” створює паралельну інфраструктуру, що може загострити внутрішні протиріччя, особливо враховуючи перемогу на президентських виборах у Республіці Сербській  проросійського кандидата Сініша Карана. 

Рішення Європейського Союзу про поступове припинення імпорту російського газу суттєво зменшують стратегічні можливості Москви на Балканах. Воно встановлює рамки для диверсифікації енергопостачання та регуляторної прозорості, що змушує країни-кандидати на вступ до ЄС з Балканського регіону враховувати європейські норми у своїх проектах.  Паралельно тимчасове продовження контрактів Туреччиною на постачання “Турецьким потоком” обмежує здатність РФ формувати стабільну енергетичну залежність на маршруті через Сербію та Республіку Сербську. У сукупності ці фактори створюють превентивні обмеження для реалізації планів Москви та знижують ризики збереження російського впливу через енергетику, навіть у разі запуску “Східного інтерконектора”.