Як Норвегія переходить під французьку ядерну парасольку

Підписання Нарвікської угоди в Парижі 27 травня 2026 року. Фото: Christian Liewig / Statsministerens kontor

27 травня міністри оборони Норвегії і Франції підписали Нарвікську угоду, яка започатковує процес переходу Норвегії під ядерну парасольку Франції, а також суттєво поглиблює безпекову співпрацю між країнами. Про те, як на тлі посилення ізоляціоністських тенденцій у політиці США та зростання загроз для країн Європи з боку росії Франція почала розширювати межі своєї ядерної парасольки, докладніше читайте в нашому матеріалі.

Пояснюємо, як Нарвікська угода вписується в ширший процес перебудови Норвегією своєї безпекової архітектури, як інші нордичні країни підходять до ядерного стримування росії і чому це важливо для України.

Мережа безпекових угод Норвегії

Протягом останніх років безпекове становище Норвегії погіршувалося одразу в декількох вимірах: загальноєвропейському, арктичному і на національному рівні. Загальноєвропейський виражається у послідовному зменшенні безпекової присутності США в Європі. Для Норвегії США, принаймні на декларативному рівні, досі залишаються ключовим безпековим партнером, тож це впливає і на неї. Арктичний вимір небезпеки полягає у зростанні мілітаризації Арктики росією і збільшенні присутності Китаю, який позиціонує себе як субарктичну державу і ставить під сумнів суверенітет арктичних держав, до яких належить і Норвегія, над регіоном. Збільшення загроз на національному рівні проявляється в інтенсифікації гібридної війни росії проти нордичних країн, у тому числі Норвегії, у ході якої задачі росії змінилися з примусу цих країн припинити підтримку України на дестабілізацію цих країн. Норвезький аналітик у сфері безпеки, економіст та офіцер запасу Ерленд Боллман Бйортвет на нещодавній українській арктичній безпековій конференції зазначав, що очікує нападу росії на одну з нордичних країн протягом 10 років. Для Норвегії цей напад може розпочатися з архіпелагу Шпіцберген, демілітаризованого згідно зі статтею 9 Шпіцбергенського трактату, на якому є російська присутність у вигляді  поселення Баренцбург і діяльності компанії «Артикуголь». 

Вищеописані тенденції спонукають Норвегію перебудовувати власну безпекову архітектуру, передусім через укладення низки безпекових угод з різними союзниками і партнерами. Так, 4 грудня 2025 року Норвегія уклала з Великою Британією масштабну оборонну угоду Лунна-Хаус, одним з елементів якої є спільна протидія російським субмаринам, про що ми згадували у нашому матеріалі. 14 лютого Норвегія підписала масштабну Ганзейську угоду з Німеччиною, яка суттєво поглиблює безпекову співпрацю і взаємодію між країнами. Крім того, за ці 2 роки Норвегія підписала меморандуми про співпрацю в галузі оборони і ОПК з Польщею та Нідерландами, а також посилила безпеково-оборонну співпрацю з Україною, про деталі якої можна дізнатися з нашого матеріалу. Крім співпраці з країнами Європи, 14 березня Норвегія також узгодила з Канадою декларацію про поглиблення співпраці в цілому спектрі напрямків: від безпекової співпраці в Арктиці до підтримки України. В межах цієї логіки початок набуття потенційного ядерного захисту через Нарвікську угоду виглядає цілком доцільним і послідовним кроком.

 Нарвікська угода» Реакція на угоду

Норвегія не єдина країна, з якою Франція підписала подібну угоду: до початку переходу під французьку ядерну парасольку вже долучились Велика Британія, Німеччина, Польща, Нідерланди, Швеція, Данія, Бельгія і Греція. Сама угода є лише початком цього процесу для Норвегії, і деталі її практичної реалізації  ще узгоджуватимуться. Наразі Норвегія виступає проти розміщення ядерного озброєння на своїй території у мирний час, а також проти інвестицій у французьку ядерну програму. Водночас ця угода робить можливим, за необхідності, термінове тимчасове розміщення на території Норвегії французьких літаків, оснащених ядерним озброєнням. 

Однак Нарвікська угода не обмежується лише початком ядерного діалогу. Вона також містить положення про взаємну оборону, тіснішу співпрацю у сфері гібридної війни, морської безпеки, космічної співпраці, кібербезпеки, підтримки України та оборонно-промислового співробітництва. 

Втім, не всі ставляться добре до цієї угоди. Так, у Франції ультраправі та ультраліві сили вважають, що розширюючи територію, на яку розповсюджуються ядерні гарантії за межі Франції, президент послаблює її власний захист. У Норвегії 3 ліві партії виступають проти неї з міркувань нерозповсюдження ядерної зброї, роззброєння і невіри в те, що Франція дійсно ризикуватиме заради Норвегії. Якщо у Норвегії таких голосів, які разом мають у парламенті 26 голосів зі 169, недостатньо для перешкоджання реалізації угоди, то у Франції наступного року відбудуться президентські вибори, на яких мають високі шанси перемогти ультраправий і ультралівий кандидати. Беручи до уваги, що «ядерна валіза» перебуває саме у президента Франції, це створює ризики для практичної реалізації цієї угоди і не лише у випадку Норвегії.

Як інші нордичні країни підходять до ядерного стримування росії

Як зазначалося раніше, Данія та Швеція увійшли в процес переходу під французьку ядерну парасольку раніше за Норвегію. Однак з Фінляндією ситуація інакша. З 1987 року фінське законодавство забороняє ввезення, транзит, зберігання та розміщення ядерної зброї на фінській території за будь-яких умов.

У березні уряд вирішив скасувати цю заборону, відзначивши, що закон несумісний з членством у НАТО, яке спирається на ядерну зброю як частину своєї стратегії безпеки. Однак деякі ліві партії, зокрема Соціал-демократична партія Фінляндії і Лівий альянс виступили проти скасування закону. Попри це, уряд подав законопроєкт, який пропонує зробити виняток з закону 1987 року для ситуацій, що стосуються національної оборони Фінляндії, колективної оборони НАТО або оборонної співпраці. Він мав бути проголосований до початку літа, однак досі цього не сталося. Втім, з огляду на те, що у Фінляндії зараз уряд більшості, вірогідно, законопроєкт буде підтриманий, коли б не почалося голосування.

Тому можна очікувати, що відносно скоро Фінляндія також розпочне перемовини про перехід під французьку ядерну парасольку.

Чому важливо для України

Для України Нарвікська угода є важливою насамперед тому, що розширення французької ядерної парасольки створює важливий прецедент для європейської безпекової архітектури. Якщо Франція й надалі інтегруватиме союзників у власну систему ядерного стримування, це потенційно відкриває простір для дискусій про майбутні формати безпекових гарантій і для України.

Крім того, Норвегія залишається важливим партнером і донором військової допомоги. Посилення безпеки Норвегії та інших країн північного флангу НАТО зменшує ризики для їхньої власної оборони та підвищує їхню здатність продовжувати довгострокову підтримку України.

Висновки

На тлі зменшення безпекової присутності США в Європі європейські держави дедалі активніше шукають додаткові механізми стримування всередині самого континенту. Водночас мова наразі йде не про створення нових ядерних арсеналів, а про розширення доступу союзників до вже існуючих механізмів ядерного стримування, насамперед французьких.

Якщо Франції вдасться закріпити за собою роль одного з ключових гарантів безпеки для держав Північної та Східної Європи, це не лише посилить її політичний вплив у Європі, а й сприятиме подальшому зміщенню центру тяжіння європейської безпеки від трансатлантичних до внутрішньоєвропейських механізмів стримування.