Данія посилює оборону Фарерських островів

Міністр закордонних справ та рибальства Фарерських островів Бардур а́ Стейг Нільсен та міністр оборони Данії Єппе Бруус Джерело:

2 серпня міністр оборони Данії Єппе Бруус та міністр закордонних справ та рибальства Фарерських островів Бардур а́ Стейг Нільсен провели перемовини щодо збільшення військової присутності Данії та НАТО на островах. Воно може включати спільні навчання Збройних сил Данії та берегової охорони Фарерських островів, підтримку морських операцій НАТО в регіоні, патрулювання винищувачами F-35, а також присутність фрегатів і військово-транспортних літаків на та довкола Фарерських островів. Посилення  військової активності в цьому регіоні стане частиною програми навчань Королівства «Арктична витривалість» (Arctic Endurance) та буде інтегроване у навчання НАТО «Арктичний вартовий» (Arctic Sentry).

Пояснюємо, чому саме зараз відбулися ці перемовини та чому Фарерські острови є важливими для оборони Данії й НАТО.

Правовий статус Фарерських островів

Фарерські острови — це самоврядна територія з окремою юрисдикцією у складі Королівства Данії. Повноваження уряду островів розповсюджуються на регулювання морських ресурсів, охорону довкілля, ресурси континентального шельфу, зовнішню торгівлю, фінанси, бізнес, оподаткування, митниці, енергетику, транспорт, готовність до надзвичайних ситуацій, а також соціальні, культурні, освітні та наукові сфери. 

Уряд островів має право в односторонньому порядку перебирати від Данії законодавчі та виконавчі повноваження в більшості сфер, за винятком питань конституційного устрою, громадянства, Верховного суду, зовнішньої, безпекової й оборонної політики, а також грошово-кредитної та валютної політики. Поліція, прикордонний контроль, імміграція, фінансовий нагляд і цивільна авіація залишаються у сфері відповідальності Данії. Острови можуть взяти на себе ці галузі, однак разом з цим на них  перейде їх фінансування. Наразі Данія щороку надає Фарерським островам субсидії, розмір яких з 2012 року становить 86 млн євро. 

Законодавство Данії та укладені нею міжнародні договори застосовуються на архіпелазі лише за згодою уряду Фарерських островів. Також їхні представники мають право брати участь у міжнародних переговорах з питань зовнішньої та безпекової політик, що становлять особливий інтерес для Фарерських островів або впливають на них. Перед укладанням урядом Данії угод, що можуть стосуватися Фарерських островів,  відбуваються консультації. 

Контекст перемовин

Після початку активних зазіхань Дональда Трампа на Гренландію, яка також є самоврядною територією у складі Королівства, а також після випадків порушення повітряного простору Данії російськими дронами, уряд почав зміцнювати обороноздатність держави. Данія вже посилила безпекову  співпрацю з Україною, розпочала реформу призову і служби у Збройних силах і почала поглиблювати військову співпрацю з Гренландією.

Водночас присутність Збройних сил Данії на Фарерських островах залишалася обмеженою. У столиці островів Торсгавні розташоване зв’язкове відділення Арктичного командування. А з 2022 року на горі Сорнфеллі року почалося будівництво великої радіолокаційної станції, яке завершиться не раніше 2030 року. При цьому стратегічне значення Фарерських островів значно перевищує масштаби їхньої військової інфраструктури.

Фарерські острови розташовані у центрі стратегічного транзитного коридору між Північною Атлантикою та Арктикою, відомого як ГІСК-прохід (GIUK gap). Акваторії між Ісландією і Фарерськими островами та Шотландією і Фарерськими островами ще до Холодної війни вважалися головними морськими воротами між Північною Європою та Атлантичним океаном, а в її ході залишалися єдиним виходом в Атлантичний океан для радянського Північного флоту.

GIUK gap i Фарерські острови. Зображення створене за допомогою ШІ

Із закінченням Холодної війни та початком ери мирних дивідендів можливості НАТО щодо протичовнової боротьби у ГІСК-проході значною мірою атрофувалися, однак агресивна політика росії та модернізація її Північного флоту знову створюють загрозу для регіону. 

Саме тому перед Данією постала потреба посилити спостереження, а також оперативну готовність та стійкість Фарерських островів. Тому Єппе Бруус також відвідав офіс головного телекомунікаційного оператора Фарерських островів Føroya Tele, який у разі кризи відповідатиме за інформування населення,  і гору Сорнфеллі. Зв’язок з навчаннями НАТО свідчить про прагнення Данії інтегрувати оборону Фарерських островів у систему колективної оборони Альянсу. Це дасть змогу розподілити відповідальність і ресурси для забезпечення безпеки всього Королівства Данія між усіма союзниками.

Таким чином, візит Єппе Брууса до Фарерських островів став логічним продовженням оборонної політики Данії. Відчуваючи зростання загроз як з боку росії, так і з боку США, Копенгаген посилює оборону всіх складових Королівства шляхом розбудови оборонної інфраструктури та нарощування військової присутності.

Вплив росії на Фарерські острови

Водночас на здатність уряду Фарерських островів протидіяти росії впливає не лише невелика територія і обмежені оборонні спроможності, а й  торгівельна залежність країни від росії. З 1977 року між Фарерськими островами і тодішнім СРСР діє угода про рибальство, яка передбачає взаємний обмін квотами на вилов риби. Відповідно до неї російські судна можуть ловити рибу у фарерській економічній зоні і користуватися їхніми портами, а фарерські рибалки ловити рибу в Баренцевому морі. Для економіки Фарерських островів ця угода є критично важливою. Риба та рибопродукти становлять 90–95% експорту Фарерських островів. До того ж багато фарерців бояться повторення кризи 1990-х років, коли різке  скорочення обсягів вилову риби призвело до 40% падіння ВВП та масового від'їзду населення з островів. Притому угоду необхідно щороку поновлювати, а об’єми вилову – узгоджувати з росією. 

Крім того, у 2013 році між Фарерськими островами і ЄС відбувся конфлікт, відомий як «оселедцево-скумбрієва суперечка» (mackerel-herring dispute). Тоді, після зміни міграції скумбрії та оселедця через потепління клімату, Фарерські острови в односторонньому порядку збільшили квоти на їхній вилов, вважаючи, що попередній розподіл уже не відповідає реальності. Це спричинило конфлікт із ЄС та Норвегією, які звинуватили Фарери в підриві системи спільного управління рибними запасами. У відповідь у 2013 році ЄС запровадив санкції проти фарерської рибної продукції, які передбачали заборону імпорту оселедця та скумбрії з Фарерських островів, або продукції виробленої з них, а також  обмеження на використання портів ЄС риболовними судами Фарерських островів.

Тоді росія суттєво наростила купівлю фарерської риби. У серпні 2014 року росія запровадила продовольче ембарго проти ЄС, Норвегії, США та інших країн у відповідь на санкції після анексії Криму. Оскільки Фарерські острови не є членом ЄС, їхня рибна продукція не потрапила під ембарго, що ще більше розширило доступ до російського ринку. Хоча з ЄС у 2014 вдалося досягти нової домовленості й санкції з Фарерських островів було знято, купівля росією фарерської риби залишається важливою частиною доходів Фарерських островів.

Оскільки для Торсгавна, очевидно, ці відносини є важливішими, ніж для москви, росія має важіль економічного тиску на Фарерські острови, що обмежує їхні можливості щодо накладання санкцій на росію. Так, 23 червня 2022 року уряд Фарерських островів запровадив заборону для російських кораблів на використання портів Фарерських островів, але це не стосувалося рибальських суден. 12 липня 2023 року правила стали жорсткішими: виняток залишили лише для тих російських рибальських суден, які здійснюють промисел виключно в межах двосторонньої рибальської угоди.

У 2025 році Фарерські острови запровадили санкції, аналогічні санкціям ЄС, проти двох російських риболовних компаній Norebo і Murman Seafood, фактично виключивши їх з-під дії риболовної угоди. Однак це сталося після того, як ЄС і Норвегія звинуватили ці компанії у тому, що їх траулери займаються шпигунством, а данський військовий корабель почав  переслідувати траулер однієї з цих компаній, мотивуючи це його причетністю до актів саботажу.

Після запровадження цих санкцій мзс росії погрожував Фарерським островам заходами у відповідь, а перемовини про продовження дії угоди, які відбулися у 2026 році, були для Фарерської сторони складними. У рибальській спільноті був страх, що угоди цього року досягти не вдасться. Хоча дію угоди було подовжено, квоти для обох сторін були знижені, що, саме по собі, може бути формою тиску з боку росії. В цих умовах Єппе Бруус наголосив, що Данія не чинитиме тиску на Фарерські острови щодо угоди.

Фактично, економічна залежність Фарер від росії робить ще важливішою роль данських субсидій і участь Данії у забезпеченні оборони та стабільності архіпелагу.

Чому це важливо для України

Цей візит важливий передусім тим, що він демонструє фарерцям, що  уряд Данії розглядає їх як важливу частину Королівства і навіть у разі російського тиску через запровадження санкцій проти москви вони можуть розраховувати на підтримку Копенгагена.

По-друге, посилення данської військової присутності на Фарерських островах свідчить про те, що НАТО усвідомлює загрози з боку росії і готується до протистояння з нею у стратегічно важливих регіонах Арктики та Північної Атлантики. Розміщення додаткових засобів спостереження, кораблів і авіації в районах, де раніше присутність Альянсу була обмеженою, зменшує простір для російських гібридних операцій, а отже зменшує її можливості залякувати громадян країн ЄС і НАТО, з метою змусити їх припинити підтримку України. 

Висновок

Перемовини, які відбулися 2 серпня, свідчать, що уряд Данії розглядає посилення оборони Фарерських островів не як окремий захід, а як частину комплексної перебудови оборони всього Королівства. Інтеграція архіпелагу до системи колективної оборони НАТО, поряд із поглибленням військової співпраці з Гренландією, свідчить, що Копенгаген поступово переходить від моделі «Данія та дві автономії» до моделі єдиного оборонного простору Королівства.

Попри економічну залежність від росії та складний досвід відносин із ЄС, Фарерські острови не залишилися осторонь протидії російському впливу. Хоча їхні можливості обмежені, вони поступово посилюють координацію з Данією та союзниками у сфері безпеки, що свідчить про те, що безпекові міркування дедалі більше визначають політику архіпелагу.