Як Данія поглиблює безпекову співпрацю з Гренландією

Підпис титулки -Прем'єр-міністри Данії та Гренландії Метте Фредеріксен та Єнс-Фредерік Нільсен. Джерело:

7–8 липня в Анкарі відбувся саміт НАТО, на якому президент США Дональд Трамп вчергове висунув претензію на Гренландію. До того ж, він зазначив, що «Гренландія не допомагає Данії, а Данія не витрачає коштів для того, щоб дійсно допомогти Гренландії». Примітно, що вже 9 липня американська нафтова компанія Greenland Energy, яку видання The Guardian пов’язує з оточенням президента США, оголосила про намір розпочати видобуток нафти біля східного узбережжя Гренландії попри відсутність дозволу від Міністерства природних ресів країни. Міністерство не видає дозволів вже 5 років, тож Greenland Energy, вірогідно, буде намагатись придбати старі дозволи, які досі дійсні. Це підтверджує нашу оцінку, що одним із мотивів Трампа отримати контроль над Гренландією є видобуток ресурсів на острові.

Але Трамп помиляється: Данія продовжує нарощувати військову присутність у Гренландії та оборонний потенціал країни.

Пояснюємо, як Данія і Гренландія співпрацюють у сфері оборони, як Данія посилює власну обороноздатність та чому це має значення для України.

Еволюція дансько-гренландської співпраці в галузі оборони 

Ще з часів своєї першої президентської каденції Дональд Трамп заявляє про наміри отримати контроль над Гренландією. Саме ці зазіхання стали каталізатором змін у відносинах між Данією та її автономною самоврядною територією. До того ставлення гренландців  до Данії визначалося історичними образами та прагненням до незалежності, яке стримувала економічна залежність від Копенгагена. 

Однак через побоювання щодо можливого встановлення контролю США над островом  на парламентських виборах 2025 року там перемогла партія, яка виступає за незалежність Гренландії лише у віддаленій перспективі. Більше того, частина гренландців почала сприймати перебування острова у складі Королівства Данії як запоруку майбутнього здобуття незалежності, тоді як перехід під контроль США фактично унеможливив би її здобуття.

З іншого боку, й політика Данії щодо Гренландії теж почала змінюватися.  Так, одразу після заяв Дональда Трампа щодо острова Данія оперативно запланувала військові навчання в регіоні й залучила до  їх  підготовки офіцерів з деяких європейських країн НАТО. Відправляючись на навчання, данські військовослужбовці готувалися до можливого зіткнення з американськими військами. Водночас варто відзначити, що тоді мова йшла не стільки про співпрацю з Гренландією, скільки про відстоювання данського суверенітету над цією територією.

Однак з формуванням нового уряду 1 червня Копенгаген почав значно активніше залучати уряд Гренландії до обговорення питань спільної безпеки, демонструвати партнерське ставлення і позиціонувати себе як захисника інтересів острова. 

22 червня Міністерство оборони Данії оголосило, що буде проводити повітряне спостереження в Арктиці й Північній Атлантиці, включно з територією Гренландії, у партнерстві гренландською авіакомпанією. 

23 червня уряд Данії ухвалив рішення про проходження частини служби данськими призовниками на території Гренландії, а 28 червня оголосив про намір провести перемовини з урядами Гренландії та Фарерських островів щодо розширення їхніх повноважень у зовнішній політиці.

1 липня Збройні сили Данії повідомили про розширення військової бази Ольбург, на якій з 2028 року базуватиметься ескадрилья, мета якої – стежити за безпекою у водах Гренландії та Балтійського моря.

Таким чином, теза Дональда Трампа про відсутність співпраці між Данією та Гренландією є хибною. Навпаки, його зазіхання на острів стали каталізатором зміцнення двосторонньої співпраці у сфері безпеки. Більше того, подальше продовження такої риторики лише посилюватиме консолідацію Данії та Гренландії.

Як Данія посилює власну обороноздатність

Посилення оборони Гренландії є лише одним із напрямів трансформації данської оборонної політики. Не менш активно Копенгаген зміцнює власні військові спроможності завдяки розширенню співпраці з НАТО та поглибленню оборонного партнерства з Україною.

Так, Збройні сили Данії оголосили, що не пізніше 2029 року у Данії буде створено новий штаб батальйону зв’язку НАТО, при якому також буде інженерна рота підтримки. Будівництво казарм вже розпочалося. Наразі у НАТО є 3 такі штаби: в Італії, Німеччині та Польщі. Таким чином, Данія стане ключовим вузлом системи військового зв'язку НАТО на північному фланзі Альянсу. Водночас розміщення такого штабу свідчить про довіру НАТО до Данії та її стратегічну роль в Альянсі, особливо на тлі заяв Дональда Трампа про те, що суперечка навколо Гренландії погіршила його відносини з НАТО.

У контексті співпраці з Україною важливим кроком стало підписання Drone Deal, який відкриває Данії можливість закуповувати українську військову продукцію та технології. З огляду на нездатність силових структур Данії минулого року ефективно протидіяти дронам, які порушили її повітряний простір, — про що ми писали раніше, — Drone Deal дозволить Копенгагену швидше посилити власні спроможності у сфері протидії БПЛА.

Фактично Данія прагне зайняти ті ніші в системі колективної оборони НАТО, де навіть відносно невелика держава може мати стратегічне значення для всього Альянсу, водночас використовуючи співпрацю з Україною для прискореного розвитку власних військових спроможностей.

Чому це важливо для України

Данія залишається одним із ключових партнерів України. Водночас зазіхання Дональда Трампа на Гренландію змушують данське суспільство більше зосереджуватися на власній безпеці, що створює сприятливі умови для зростання підтримки політичних сил, які виступають за скорочення допомоги Україні. 

Підписання Drone Deal є важливим для України, адже угода створює основу для довгострокової співпраці у сферах спільного виробництва, локалізації, передачі технологій, кібербезпеки, захисту критичної інфраструктури та інших оборонних проєктів. Це означає, що навіть якщо російсько-українська війна завершиться у найближчі роки, Україні залишаться промислові зв’язки з Данією.

Висновок

Події останніх місяців свідчать, що боротьба за Гренландію вже виходить за межі дансько-американських відносин. Вона стає одним із чинників трансформації безпекової архітектури Північної Європи, у якій дедалі тісніше переплітаються інтереси Данії, НАТО, Гренландії та України.