Як публікація звітів про російську гібридну атаку вплинула на Данію

Данська поліція в аеропорті Копенгагена після повідомлень про дрони. Фото: Steven Knap/EPA

25 червня поліція Данії опублікувала звіт про розслідування щодо проникнення іноземних дронів на території військових об’єктів та аеропортів у вересні-жовтні 2025 року. Презентація звіту призвела до публічної дискусії. Поліція зазначила, що не може підтвердити участь дронів у цьому інциденті, що суперечить звіту Збройних сил Данії, в якому стверджується, що дрони були й навіть оточували корабель данських ВМС.

Відсутність однозначної позиції щодо інциденту призвела до того, що Данська народна партія поставила під сумнів коректність комунікації тодішнього і поточного урядів щодо інциденту та ініціювала парламентські слухання щодо цього питання.

Пояснюємо, чи дійсно іноземні дрони порушували повітряний простір Данії, як ця подія відображається на внутрішньополітичній стабільності країни і чому вона важлива для України.

Чи були дрони?

Восени 2025 року повідомлення про проникнення невстановлених дронів, у тому числі біля аеропортів Європи, були зафіксовані в Бельгії, Норвегії, Швеції, Німеччині та Литві. Європейські спецслужби вважають, що за їхнім запуском стоїть росія.

Мапа повідомлень про проникнення дронів у країни Європи у 2025 р. Зеленим позначені місця польоту дронів поблизу аеропортів, синім — біля військових баз, червоним — вторгнення ймовірно російських дронів до Польщі, жовтим — інша активність дронів. Джерело:

Щодо Данії, то у період з 25 вересня по 3 жовтня 2025 року понад 900 заяв від громадян щодо ймовірних  прольотів дронів було зареєстровано лише в одному поліцейському окрузі – Центральній та Західній Ютландії  –  тоді як інциденти з повідомленнями про дрони фіксувалися і в інших регіонах Данії. Збройні сили в період з 22 вересня по 6 жовтня отримали від своїх підрозділів близько 200 заяв про спостереження за дронами над військовими об’єктами. У ході подальшої перевірки Збройні сили та поліція не підтвердили частину первинно зареєстрованих повідомлень.

Позиції цих відомств відрізняються тим, що поліція не змогла отримати доказів, які б підтверджували наявність дронів, і тому не підтверджує та не спростовує відповідні повідомлення, тоді як Збройні сили в публічній версії звіту спираються на свідчення військовослужбовців.  Причина, чому існують такі розбіжності, пов’язана з тим, що ні поліція, ні Збройні сили не мали необхідного технічного обладнання ні для надійної фіксації, ні для протидії БПЛА. Так, Збройні сили повідомляють про невдалі спроби збити дрони зі стрілецької зброї та приземлити їх за допомогою засобів РЕБ. Крім того, на момент кризи Збройним силам знадобився час для того, аби налагодити комунікацію і перевірку інформації як з іншими відомствами, так і між власними підрозділами.

Можна констатувати, що на той момент силові структури Данії виявилися абсолютно неготовими до такого акту гібридної війни.

Наслідки інциденту

Наслідки інциденту можна поділити на безпекові та політичні.

До безпекових заходів можна віднести те, що Збройні сили Данії запровадили програму протидії дронам. Вона передбачає розгортання систем виявлення, супроводу та ураження БПЛА, створення єдиної системи управління повітряною обстановкою та посилення військових підрозділів додатковим обладнанням. Поліція, своєю чергою, закупила обладнання для фіксації та протидії дронам, а також покращила комунікацію між різними округами. Аеропорт Копенгагена розширив технічні можливості для виявлення безпілотників. Крім того, як ми писали, Данія планує реформу призову і військової служби, й вже ухвалила рішення залучати призовників з материкової частини країни до проходження служби в Гренландії. 

Водночас, у оприлюдненій версії звіту Збройні сили оцінили досвід України у протидії повітряним атакам як обмежено-придатний для переймання, оскільки масштаби загроз для України перевищують загрози Данії. З одного боку, така позиція дозволяє витрачати ресурси відповідно до рівня загроз, однак у разі різкого зростання їх рівня силові структури можуть знов  виявитись нездатними ефективно їм протидіяти.

Політичним наслідком інциденту стало те, що лідер євроскептичної та скептичної до допомоги Україні Данської народної партії Мортен Мессершмідт отримав можливість критикувати Метте Фредеріксен, яка послідовно відстоює позицію, що росія веде проти Данії гібридну війну і тому потрібно переозброюватися. 

Оскільки силові відомства уникають офіційно звинувачувати росію й не можуть надати доказів її причетності, Мессершмідт натякнув, що Метте Фредеріксен та її уряди лише залякують данське суспільство. Його аргументація фактично ставить під сумнів необхідність подальшого переозброєння країни.

Міністр оборони Єппе Бруус звинуватив Мессершмідта в недовірі до данських військовослужбовців. Це могло б стати сильним контраргументом, однак і Бруус, і Метте Фредеріксен представляють Соціал-демократичну партію, тож Мессершмідт може пояснювати такі заяви звичайним партійним захистом її лідерки.

На цьому тлі показовим є мітинг проти збільшення обороноздатності Данії та розміщення системи ППО в аеропорті Орхуса, який відбувся 27 червня на півострові Юрланд. У місті Орхус розташовані стратегічно важливі для взаємодії з союзниками по НАТО однойменні аеропорт і порт. У 2025 році Збройні сили Данії придбали в аеропорту частину об’єктів, а саме злітно-посадкову смугу, руліжні доріжки, ангари, диспетчерську вежу, будівлю аварійно-рятувальної служби та прилеглі території. За оцінкою Збройних Сил, аеропорт важливий як Host Nation Support, тобто логістичний об’єкт, який країни НАТО використовуватимуть для перекидання союзних сил у разі потреби. Те ж стосується і порту, який у 2023 році двічі використовувався американцями для перекидання військ і техніки. Наразі порт Орхус є найбільшим контейнерним портом Данії, а отже у разі війни відіграватиме роль ключового логістичного вузла не лише для перекидання військ, а й транспортування техніки. 

Люди протестували через побоювання, що в разі війни Орхус зазнає бомбардувань, а держава не зможе їх захистити. Важливим є факт, що на минулорічних місцевих виборах ліві партії отримали понад 50% голосів. Перше місце посіли Соціал-демократи з 30,5% голосів з відривом у 15% від Соціалістичної народної партії. На парламентських виборах у 2026 році в Східній Ютландії  (регіон, в якому розташований Орхус) ліві партії теж набрали понад 50%, а Соціал-демократи також посіли перше місце. 

Тобто, в лояльному до уряду Фредеріксен регіоні пройшов мітинг проти політики, яку провадить її ж уряд. Хоча мітинг і був невеликим, подібна ситуація стала можливою через інцидент з дронами і є чудовою можливістю для Данської народної партії наростити підтримку за рахунок подібного електорату.

Чому важливо для України

Для України цей кейс є важливим з трьох причин. 

По-перше, для України важливо, щоб західні партнери усвідомлювали загрозу російських гібридних операцій. Однак нездатність данських органів публічно довести причетність росії до інциденту створює для москви можливість заперечувати звинувачення, просувати наратив про їхню бездоказовість і представляти їх як прояв «русофобії» Заходу.

По-друге, Данія є важливим партнером України, і той факт, що її силові структури не змогли не лише завадити гібридній атаці, а й довести провину росії, стимулюватиме останню до посилення гібридної агресії з метою спонукати Данію зменшити підтримку України. Так, росія вже намагалася втрутитися в данські вибори і останнім часом інтенсифікує гібридну війну проти північних країн.

По-третє, подібні кейси можуть сприяти зменшенню підтримки уряду Фредеріксен, відкритого до співпраці з Україною, і зростанню підтримки Данської народної партії, яка на останніх виборах більш як втричі збільшила своє представництво у парламенті.

Висновок

Ця гібридна атака росії проти Данії наочно демонструє важливість здатності не лише ефективно протидіяти гібридним атакам, а й фіксувати їх. За відсутності надійної доказової бази наслідки гібридних операцій можуть виходити за межі безпекової сфери та переходити у площину внутрішньополітичних конфліктів. Попри посилення оборонних спроможностей Данії, подія стала підґрунтям для політичних суперечок щодо безпекової політики уряду, ефект яких може бути тривалішим за саму операцію.