Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи
Данські військовослужбовці. джерело:
30 травня данське видання Dr.dk повідомило з посиланням на секретні документи, що Міністерство оборони за рекомендацією головнокомандувача Збройних сил Данії Мікаеля Віггерса Гюльдгора готує у 2030–2040 роках масштабну реформу призову і служби в армії. Згідно зі статтею планується, що до кінця наступного десятиліття кожна п’ята особа, що досягла 18 років, проходитиме армійську службу.
Пояснюємо, які загрози спонукають Данію до проведення реформи, як зміниться призов у Данії та чому це важливо для України.
Протягом останніх років безпекове становище Данії суттєво погіршилося в декількох вимірах: в арктичному, на національному рівні і на загальноєвропейському. Арктичний вимір небезпеки включає дві загрози: зазіхання Дональда Трампа на Гренландію, яка є самоврядною територією у складі Данії, та збільшення присутності Китаю, який проголосив себе субарктичною державою і ставить під сумнів суверенітет арктичних держав над регіоном. Для Данії ключова проблема кейсу Гренландії полягає в тому, що союзник по НАТО і головний партнер у галузі ОПК, який у 1916 році в обмін на острови в Карибському морі офіційно відмовився від претензій на Гренландію, вже зараз не виключає її військового захоплення. При цьому ці зазіхання довгострокові. Навіть після того, як данці продемонстрували готовність захищатися, взявши на навчання у Гренландії бойову зброю, вибухівку, запаси крові й отримавши наказ відкривати вогонь у разі нападу, а також на тлі війни в Ірані, США не відмовилися від своїх планів. 17 травня на острів прибув спеціальний представник Дональда Трампа, прихильний до ідеї анексії острова. Після розмови з ним прем’єр-міністр Гренландії Єнс Фредерік Нільсен зазначив, що позиція США щодо острова не змінилася.
На національному рівні загроза полягає в інтенсифікації гібридної війни росії проти нордичних країн, зокрема у спробах вплинути на вибори у Данії, а також у порушеннях російськими дронами її повітряного простору минулого року, яким вона поки не може протидіяти самотужки.
На загальноєвропейському рівні загрозою є послідовне зменшення безпекової присутності США в Європі, що спонукає Данію шукати захисту в інших союзників, наприклад, під ядерною парасолькою Франції.
Вірогідно, саме ці загрози, а також усвідомлення недостатності наявного особового складу й мобілізаційного резерву для реагування на нові безпекові виклики спонукали данців підготувати реформу призову та військової служби.
З лютого 2026 року військова служба триває 11 місяців і поширюється як на чоловіків, так і на жінок віком від 18 років. Призов здійснюється за допомогою жеребкування, однак на практиці більшість громадян проходить службу добровільно, оскільки охочих служити більше, ніж місць у навчальних центрах. У середньому кількість добровольців становить близько 5000 осіб на рік.
Графік набору добровольців у 2006–2024 роках. Червоний – кількість добровольців, синій – їх частка серед призовників. Джерело:
Згідно з оприлюдненими виданням документами Міноборони, планується поступово нарощувати кількість призовників і підвищити вік перебування у резерві до 65 років (наразі становить 50 років для солдатів і 60 для офіцерів). З 2030 року планується залучати до служби приблизно 6500 осіб на рік, тобто кожну десяту людину серед осіб віком 18 років, з 2033 року – 10 000 осіб на рік, тобто кожну шосту особу, якій виповниться 18 років, з 2035 року – 13 000 осіб на рік, тобто кожну п’яту 18-річну особу. Крім того, протягом 10 років після служби Збройні сили зможуть 1 раз викликати резервістів на 10–15-денні навчання. Протягом цих 10 років вони належатимуть до оперативно-мобілізаційного резерву, тобто в разі кризи їх мобілізують першими. Після цього резервістів планується переводити до загального резерву. Таким чином, до 2040 року має бути створено резерв чисельністю 180 000 осіб, з якого 40 000 належатимуть до оперативно-мобілізаційного резерву.
Такий підхід має як переваги, так і недоліки. До переваг старша викладачка кафедри військової історії Шведського університету оборони Ібен Бйорнсон відносить створення резерву, завдяки якому можна відносно швидко мобілізувати на службу значну, як для Данії, кількість молодих навчених солдат. У мирний час ці люди можуть займатися своєю цивільною роботою і розбудовувати кар’єру.
Серед недоліків майор резерву та позаштатний викладач європейської безпекової політики в Університеті Ольборга Єппе Траутнер називає недостатню регулярність і тривалість навчань. За його оцінкою, для підтримки боєздатності необхідно проводити навчання раз на 3–4 роки протягом 10–20 днів. Крім того, за оцінкою Міноборони, збільшення кількості призовників може спричинити дефіцит добровольців і збільшення кількості осіб, які відмовляються від військової служби з міркувань переконань. За оцінкою Єппе Траутнера їх кількість може зрости з 2–3 на рік до 100–300 на рік.
Графік:червоним позначені відмовники від служби, синім — добровольці у 2006–2024 рр.(Джерело): [[https://www.dr.dk/nyheder/indland/forsvarets-vaernepligtsplaner-kan-tvinge-flere-i-troejen]]
Окремою проблемою є те, що темпи впровадження змін можуть виявитися задовгими. Зі значними безпековими кризами Данія стикається вже зараз, тоді як реформу планують розпочати через чотири роки й завершити — за умови достатнього фінансування та політичної волі — лише через 14 років.
Наразі Україна та Данія є важливими партнерами одна для одної: Данія продовжує підтримувати Україну, а Україна допомагає Данії посилювати власну обороноздатність. У зв’язку з реформою призову та військової служби Данія може бути зацікавлена як в українському досвіді ведення сучасної дронової війни, так і в окремих розробках українського оборонно-промислового комплексу.
Крім того, Данія є країною північного флангу НАТО. Якщо громадяни Данії відчуватимуть себе незахищеними, то це може посилити політичні сили, які виступають за зменшення підтримки України. У Данії такою силою є Данська народна партія, яка на останніх виборах утричі збільшила своє представництво у парламенті до 9,1%. У разі збільшення страху серед населення ця політсила апелюватиме до необхідності спрямовувати всі ресурси на зміцнення оборони Данії.
Збільшення резерву Збройних Сил є необхідним для Данії кроком, однак наразі реформа видається половинчастою через розтягнутість у часі і недостатню кількість навчань для резервістів, беручи до уваги рівень поточних загроз.
Також залишається питання, як саме секретні документи Міністерства оборони Данії потрапили до журналістів. Якщо їхнє оприлюднення було санкціонованим і мало на меті підготувати суспільство до майбутніх змін, це може свідчити про небажання або неспроможність політиків самостійно комунікувати непопулярні рішення. Якщо ж це був несанкціонований витік, він ставить під сумнів ефективність захисту секретної інформації в данському оборонному відомстві.
Вам може бути цікаво