Чи змінився енергетичний курс Словаччини після приходу Дональда Трампа?

Початок 2026 року став моментом критичного протистояння між Братиславою та Брюсселем, спровокованого ухвалою Ради ЄС про повну заборону імпорту російського газу. Це був слушний момент для Словаччини, щоб переорієнтуватися на США, особливо враховуючи рішення Трампа щодо «вивільнення американської енергії», коли він скасував мораторій на експорт СПГ до тих країн, з якими США не мають угод про вільну торгівлю. 

В умовах тиску Вашингтона на країни ЄС, який у липні 2025 року анонсував угоду про закупівлю Євросоюзом американських енергоносіїв на суму 750 млрд доларів протягом 3 років, виглядає так, що уряд Роберта Фіцо погодився на співпрацю з США в енергетиці, адаптуючи під вимоги США та ЄС свою концепцію «політики на чотири сторони світу» – стратегію балансування між інтересами Вашингтона, Брюсселя, Москви та Пекіна.

Енергетична дилема та тиск з Брюсселя

Після зупинки транзиту російського газу через Україну 1 січня 2025 року Словаччина зіткнулася з обвалом обсягів транспортування через свого національного оператора газотранспортної системи Eustream: з 18 млрд м³ у 2024 році до прогнозованих 6 млрд м³ у 2026 році. Це перетворило компанію з великого транзитного вузла на локального оператора. 

Попри наявність польсько-словацького інтерконектора – газопроводу, що сполучає газотранспортні системи двох країн, який залишається майже незалученим,  — а також  доступу до СПГ з Хорватії та Польщі, Братислава переорієнтувалася на «Турецький потік». У 2025 році прямі поставки від «Газпрому» склали третину від загального імпорту. Проте реальна залежність може бути вищою, оскільки газ, що купується на європейських хабах, часто має російське походження. 

Зараз частка газу в загальній електрогенерації країни залишається на рівні 9,8% (проти 9,9% у 2024 році; 14% у 2021). Після повномасштабного вторгнення впала до 7%, а згодом почала поступово зростати, зупинившись на нинішніх показниках. 

Ескалація напруги у відносинах між Братиславою та Брюсселем досягла піку після ухвалення країнами ЄС 27 січня 2026 року плану про повну заборону імпорту російського газу (СПГ – з початку 2027 року, трубопровідного – з осені 2027 року). Словаччина наразі фіналізує подання позову до Суду ЄС, тоді як Угорщина вже подала відповідну скаргу. У Брюсселі ці кроки сприйняли спокійно: речниця Європейської комісії Анна-Кайса Ітконен наголосила, що комісія готова захищати свою позицію в Суді ЄС, запевнивши, що регламент REPowerEU -  план щодо зменшення залежності ЄС від імпорту викопного палива та прискорення «зеленого» переходу -  залишається чинним. 

Показово, що на тлі загального падіння транзиту південною гілкою «Дружби» на 14% у 2025 році, Словаччина йде проти тренду. Головним фактором скорочення транзиту стала відмова Чехії від російської нафти. У березні 2025 року Прага повністю припинила закупівлі, що зупинило постачання нафтопроводом «Дружба» у цьому напрямку. 

Натомість Словаччина лише наростила залежність, залишившись найбільшим імпортером у 2025 році з показником майже 4,9 млн т (+24% до попереднього року). Таке зростання стало можливим завдяки новій схемі транзиту: угорська компанія MOL почала приймати нафту у власність ще на білорусько-українському кордоні (MOL змінила умови контракту з росіянами: а саме нафта вважається проданою не на заводі у Словаччині, а на кордоні Білорусі та України), що дозволило обійти санкційні обмеження Києва та завантажити потужності словацького нафтопереробного заводу Slovnaft дешевою сировиною. Імпорт Угорщини, навпаки, скоротився на 8% – до 4,35 млн тонн.

Щоб не стати об'єктом дипломатичного дистанціювання з боку європейських лідерів, як це сталося з Віктором Орбаном, Роберт Фіцо вирішив продемонструвати свою конструктивність у Парижі. Означення цих перемовин французьким президентом як «стратегічне пробудження» сигналізує про спробу Братислави представити свою готовність до діалогу. Візит був передовсім зосереджений на енергетиці: Роберт Фіцо  підтвердив перемовини з представниками французьких компаній Électricité de France (EDF) та Framatome, а також участь у березневому ядерному саміті в Парижі. Це вказує на те, що метою Братислави було заручитися підтримкою лідера ЄС у ядерній енергетиці.  Окрім «згладжування кутів» у відносинах із Брюсселем на тлі нових обмежень на енергоресурси з Росії, візит мав підтекст страхування від непередбачуваності нової американської адміністрації. 

Прагматичний альянс: США, Словаччина та Угорщина

Зміна політичного ландшафту у Вашингтоні, вихід лояльної до Брюсселя адміністрації Джо Байдена та повернення Дональда Трампа, змусила переглянути розрахунки Роберта Фіцо. Цей фактор, разом із прагненням вибудувати більш прагматичний формат відносин безпосередньо зі США, а також з огляду на можливі зміни в торговельній політиці Вашингтона, сприяв зближенню Словаччини й Угорщини зі Сполученими Штатами. Про близькість політики цього тріо свідчить виняток з американських санкцій, який домігся угорський прем'єр для своєї країни на імпорт російської нафти трубопроводом «Дружба». Дія цього винятку, за задумом, має поширюватися і на нафтопереробний завод Slovnaft у Братиславі, що належить угорській MOL.

Кульмінацією взаємодії із США в енергетиці є візит Фіцо до Вашингтона 17–18 січня 2026 року та підписання меморандуму про співпрацю в галузі ядерної енергетики з міністром енергетики Крісом Райтом. Документ закладає основу для будівництва компанією Westinghouse нового енергоблока потужністю 1200 МВт на АЕС Богуніце, який має бути введений в експлуатацію у 2041 році, та розгортання малих модульних реакторів. 

Це диверсифікує енергетичний сектор країни та у довгостроковій перспективі послаблює важелі впливу Москви, яка нині утримує контроль через постачання запчастин та сервіс наявних ядерних блоків. 

З 27 січня транзит російської нафти, призначеної для Східної Європи, через українську ділянку нафтопроводу «Дружба» було призупинено через російську атаку. Під час спільної пресконференції з держсекретарем США Марко Рубіо Роберт Фіцо виступив із різкою критикою на адресу України: «У нас є інформація, що [трубопровід] вже мав би бути відремонтований», – сказав Фіцо журналістам після зустрічі в Братиславі. «Я розцінюю те, що відбувається сьогодні навколо нафти як політичний шантаж Угорщини через її безкомпромісну позицію щодо членства України в ЄС», – зазначив Фіцо.

Перспективи відновлювальної енергетики країни 

Загальна частка відновлюваних джерел у виробництві електроенергії Словаччини у 2025 році досягла рівня 24,2%. Домінуючу позицію в структурі генерації продовжує займати гідроенергетика, на яку у 2024 році припадало приблизно 17,9% від усієї виробленої в країні електроенергії. Втім, розвиток цього сегменту фактично зупинився за останні 15 років.

Єдиним сегментом, що продемонстрував стрімку позитивну динаміку в останні роки, стала сонячна енергетика, де лише за 2024 рік було зафіксовано приріст потужностей на 274 МВт. У 2024 році сонячна генерація забезпечила приблизно 1,4% загального виробництва електроенергії країни, що на 0,3 відсоткового пункту більше, ніж роком раніше. Варто зауважити, що матеріально-технічною основою цього розвитку став масовий імпорт компонентів з Китаю – тенденція, характерна для всього Євросоюзу, де 98% імпортованих сонячних панелей мають китайське походження.

Натомість інші сектори відновлювальної енергетики не демонструють такого стрімкого розвитку. Станом на кінець 2024 року джерела біоенергії забезпечували приблизно 207 МВт встановленої потужності з виробництва електроенергії, що відображає незначне зростання на 3 МВт порівняно з 2023 роком (у тому ж році біоенергетика забезпечила близько 4,9% загального виробництва електроенергії в країні). 

Більш критичною виглядає ситуація у вітроенергетиці, яка протягом останніх двох десятиліть перебуває у стані повної стагнації, застигши на позначці встановленої потужності у 3 МВт  без жодного приросту.

Проте подальший розвиток галузі стикається з новими викликами через перегляд державної політики. Словацький регулятор URSO оголосив про припинення будь-якого субсидування відновлюваної енергетики до 2026 року, скасувавши механізм гарантованого викупу електроенергії за фіксованими тарифами. Це рішення, яке зачепить близько 600 виробників, офіційно обґрунтовано необхідністю боротьби зі спекулянтами та захистом споживачів від фінансування так званої «зеленої ідеології».

Наслідком таких дій стає перехід галузі в умови жорсткої ринкової конкуренції без жодних додаткових фінансових гарантій, тоді як пріоритетом залишатиметься атомна енергетика як найбільш стабільне джерело.

Сценарії розвитку та наслідки України

Базовий сценарій

Уряд Фіцо намагається мінімізувати фінансові збитки коштом ЄС та отримати політичні бенефіти від Брюсселя за відмову від російського палива. Словаччина надалі купуватиме нафту з Росії, допоки Брюссель не введе повне ембарго. Для США Словаччина залишатиметься дружнім осередком в Європі, а співпраця між урядами має всі підстави для поглиблення, особливо в енергетичній сфері. Братислава для України залишатиметься важливим логістичним хабом, проте уряд Фіцо підтримуватиме спільні ініціативи лише у тих випадках, де бачитиме чітку політичну або економічну вигоду для своєї країни.

Оптимістичні сценарії

Братислава фактично визнає безальтернативність курсу ЄС і відкликає судовий позов проти заборони російського газу. У разі, якщо Брюссель впровадить аналогічну повну заборону на трубопровідну нафту, уряд Фіцо буде змушений підпорядкуватися новим правилам, попри чинний контракт до 2029 року. Це запустить процес заміни російського газу стабільними поставками зі США, країн ЄС та їхніх партнерів. Фіцо демонструє виборцям, що зміг перетворити складні вимоги Брюсселя на додатковий фінансовий ресурс для своєї держави. Вашингтон закріплює свої позиції як один із ключових постачальників ядерних технологій (разом із Францією) та газу. Значного потепління з Україною не буде, адже Фіцо залежить від настроїв своїх виборців, тож співпраця обмежуватиметься лише питаннями економічної вигоди

Песимістичний сценарій

Уряд Фіцо залишається при владі, разом з Угорщиною оскаржує в Суді ЄС заборону на газ, щоб максимально підвищити ставки в обмін на вигоду. Водночас він намагатиметься підтримувати контакти з лідерами великих країн Європи, щоб уникнути дистанціювання та фінансових потоків з Брюсселя. При цьому російська нафта надалі постачатиметься через Україну до закінчення контракту. За умови настання хоча б тимчасового затишшя на фронті, уряд Фіцо використає цей період для легалізації торгівлі з Москвою, аргументуючи це поверненням до стабільності, що стане для Фіцо зручним прикриттям задля подальших закупівель російської нафти. Паралельно Словаччина може скористатися правом вето для гальмування вступу України до ЄС, але це не стільки «стіна», скільки «шлагбаум», який Фіцо підійматиме лише після отримання поступок від Брюсселя.