Українська зброя виходить на світовий ринок під час війни

Колісна 155 мм САУ 2С22 «Богдана» на шасі Tatra T815, листопад 2023 року. Фото: пресслужба командування об’єднаних сил

Пояснюємо логіку цього рішення та механізми його реалізації. 

Логіка рішення

Мова про можливість експорту української зброї зайшла у 2025 році. Тоді президент заявив про “керований експорт” деяких видів української зброї, яка виробляється у надлишку та продаж якої покриє дефіцит фінансування виробництва вітчизняної зброї.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення Україна потребувала будь-яких видів зброї для ведення війни, то потім вона наростила виробництво настільки, що у 2024 році дві третини виробництва простоювали. У держави бракувало коштів на придбання усієї продукції, яку виробляє вітчизняний ОПК, що ускладнювало розширення виробництва. Так, у 2025 році держава змогла законтрактувати лише 35–40 % від загальної виробничої спроможності. “Дійсно,  — як каже генеральний директор приватної компанії “Українська бронетехніка” Владислав Бельбас, — у 2024 та 2025 роках розрив між виробничими спроможностями українського ОПК та їх фактичним фінансуванням був критичним. Ця проблема зберігається й сьогодні”. 

Уже сьогодні Україна має потенціал на збільшення виробництва понад 1000 видів продукції: від артилерії та бронетехніки, сучасних безпілотників усіх типів (є можливості виробляти 8 млн щороку) та ракет, але 40% цього потенціалу простоює через брак фінансування. 

Про яку зброю йдеться 

Для експорту пропонуються деякі види української зброї, які є в профіциті — морські дрони,  протитанкова зброя, артилерійські системи (наприклад, САУ “Богдана” від Краматорського заводу важкого верстатобудування та Української бронетехніки). Крім того, на експорт може постачатися зброя, на яку наразі немає державних замовлень через відсутність попиту в Україні або брак коштів, але яка потрібна за кордоном. Йдеться про різні типи безпілотників, протитанкову зброю (протитанковий комплекс “Стугна-П” виробництва конструкторського бюро “Луч”). 

Пріоритет матимуть країни, з якими Україна підписала безпекові угоди. Загалом планується створення кількох експортних платформ для експорту та взаємодії: зі Сполученими Штатами Америки, з європейськими партнерами, з іншими партнерами, які теж зацікавлені в українській зброї та від яких Україна отримала ту чи іншу підтримку. Зокрема, президент згадував про домовленість щодо експортних майданчиків в Африці і на Близькому Сході. Окрім продажу, розглядається ідея обміну зброєю, критично необхідною для обох сторін: адже так само, як ЗСУ потребують окремих видів озброєння, для Європи критично важливою є й певна українська зброя. Наприклад, після вторгнення БпЛА до повітряного простору Польщі є попит на розвідувальні безпілотники та дрони-перехоплювачі (про зацікавленість Польщі в українських дронах писали в цій статті).

Механізм отримання дозволу 

Щоб державним виробникам отримати дозвіл на експорт, їм потрібно звернутися до Державної служби експортного контролю. Якщо компанія підпадає під визначені критерії допуску до експорту і має надлишкові виробничі спроможності, не затребувані Силами безпеки та оборони, що має підтвердити Міністерство оборони, то заявка передається Міжвідомчій комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО. Комісія, склад якої затвердили 10 лютого, має перевірити, щоб країни, яким планується постачати продукцію, не входили до переліку країн, яким заборонено продавати зброю. Якщо все добре, то ДСЕК дає дозвіл. Процес розгляду займає 90 днів. 

Приватні виробники можуть скористатися як цим механізмом, так і іншими варіантами. Перший – звернутися до приватного спецекспортера, який здійснює повний супровід угоди, але стягує комісійну винагороду. Другий – через  спеціальний правовий та податковий режим Defence City, який дозволяє компанії-резиденту отримати дозвіл за 7–12 днів.  Третій шлях – отримати спеціальний дозвіл від Кабінету Міністрів, однак це може зайняти рік. Післяекспортний контроль, метою якого є запобігання потраплянню українських технологій до Росії та її союзників, здійснюватиме розвідка.

Висновки

Дозвіл на експорт продукції українського ОПК, нехай обмежений, є позитивним рішенням. Він створює умови для посилення вітчизняного ОПК, а також сприяє формуванню довгострокової затребуваності українських озброєнь європейськими арміями, які наразі перебувають на етапі переозброєння. У перспективі це може призвести до закріплення українського ОПК не лише на європейському ринку озброєнь, а й на світовому — зокрема в ніші дронів, але не виключно.

Виробники можуть спрямувати кошти, отримані від продажу, не лише на масштабування, а й на розробку нового озброєння. Натомість держава може використати податкові надходження не лише на замовлення у внутрішнього виробника, а й на придбання зброї, яка у нас не виготовляється.