Reform UK. Чому ця партія така популярна і яке її ставлення до України?

Фото: AFP

Тож як партія «Reform UK» здобула таку різку підтримку, що вона пропонує своїм виборцям, чи справді вона, як правопопулістська партія, має звʼязки з росією та як вона, у разі приходу до влади, може ставитись до підтримки України?

Історія партії та її ідеологія

Своє політичне життя партія «Reform UK» розпочала з партії “Brexit”, заснованої наприкінці 2018 року. Її створення припало на період запеклих дебатувань щодо членства Великої Британії у ЄС та загального розчарування суспільства у членстві їхньої країни в союзі, у якому вони не вбачали багато користі для розвитку і геополітичної значущості своєї держави. Партію “Brexit” створила англійська політикиня-націоналістка Кетрін Енн Блейкок, яка пробула на посаді голови партії лише два місяці.

Після цього партію “Brexit” очолив співзасновник партії Найджел Фарадж – відомий британський євроскептик, який раніше мав власну теж правопопулістську Партію незалежності Великої Британії (United Kingdom Independence Party, UKIP) і відігравав важливу роль в агітації за референдум щодо виходу Британії з ЄС у 2016 році. Особливістю UKIP було те, що її представники виступали саме за “Brexit без угоди” (або Чистий Brexit). Це означало, що вихід Британії з ЄС без будь-якої угоди автоматично призводить до припинення всіх тих угод, які були раніше між ЄС та Британією та стосувалися питань торгівлі, переміщення людей, послуг тощо (тобто знімало будь-які зобовʼязання Великої Британії перед ЄС).

Після виходу Великої Британії з ЄС, що було головною метою партії Brexit, члени партії вирішили розширити свій політичний порядок денний і свої вимоги до опонентів, та здійснили ребрендинг. У період з 2020 року по 2021 рік партія змінила свою назву на “Reform UK”, розширивши також свою ідеологію з такими ключовими вимогами:

• протидія нелегальній міграції в країну;

• зменшення урядових витрат, бюрократії, податків;

• повне оновлення політичної системи на користь децентралізації (під гаслами радикального антиістеблішменту), пропорційної виборчої системи і писаної конституції;

• економічна дерегуляція;

• зміцнення національної ідентичності, згуртованість (при цьому, зберігаючи захист індивідуальних прав людей);

• зменшення екологічних врегулювань, тощо.

У 2021 році Фарадж залишив посаду голови партії, передавши її бізнесмену, члену Європарламенту та особистому знайомому Річарду Тайсу. Під його керівництвом партія розширила свою медійність та привабливість, висуваючи своїх кандидатів не лише в Англії, а й в Шотландії та Уельсі. Саме у цей час партія “Reform UK” досягла своєї високої впізнаваності та організаційної присутності в багатьох містах країни.

У 2024 році на тлі суспільного незадоволення Консервативною партією і політичної стагнації Найджел Фарадж повертається на посаду голови партії Reform UK. Після цього у тому ж році під час виборів його партія здобула пʼять місць у парламенті, що стало проривним успіхом партії та викликом для всієї традиційної політичної системи Британії. Хоча на цих виборах перемогла традиційна Лейбористська партія на чолі з Кіром Стармером, останні опитування показують швидке падіння рейтингів і цієї партії, що дає додаткову популярність Reform UK і особисто Фараджу. Чи є це загрозою чи ні – розберемо пізніше. А поки для нас важливим є аналіз того, завдяки чому так різко зросла ця популістська партія та чи не має вона звʼязків із російськими політичними інтересами, що також могло б зіграти свою роль у цьому процесі.

Вплив суспільно-політичних рухів на популярність партії

Успіх партії можна було б привʼязати до звичних електоральних процесів, коли стара партія все більш набридає і розчаровує електорат, через що він хоче голосувати за новіші партії. Однак причини такого розвороту британського суспільства куди глибші за звичайну новизну партії Reform UK, порівняно зі старими партіями консерваторів і лейбористів.

Давайте звернемось до результатів соцопитування від дослідницького центру YouGov, які були опубліковані 24 червня 2025 року. Згідно з ними (за запитанням до респондентів, якби вони голосували прямо зараз за якісь партії, яку вони б обрали), найбільшою популярністю партія Reform UK користується серед представників чоловічої статі (31%), серед представників зрілого та похилого віку (40-49 років – 26%; 60-69 років – 37%), серед людей з нижчою освітою (43%), серед представників нижчого соціального і економічного статусу (C2DE – 35%) або із зарплатою нижче 20 000 фунтів стерлінгів (32%) та серед людей, які витрачають мало уваги політичному життю країни (34%). З цього всього у нас виходить такий “портрет виборця за Reform UK” – немолода або похила людина із низьким економічним становищем, без вищої освіти та низьким рівнем уваги до політичних процесів усередині країни. Цей результат вже і так багато чого може сказати за політичні преференції цих британців, але для остаточного висновку треба звернутись до іншого соцопитування від YouGov, чиї результати були опубліковані ще 28 січня 2025 року, але вже тоді спостерігались високі показники прихильності до партії Reform UK.

На питання “хто розглядає можливість голосування за Reform UK”, 24% британців відповіли ствердно. Більшість із таких людей – це консерватори (33%). Тут цікавий факт в тому, що в основному довгий час головним електоратом консерваторів були зрілі/похилі та патріотично налаштовані люди, яких також багато є серед електорату Reform UK. На питання до цієї частки людей, що найбільше їх приваблює в партії Reform UK, найчастіше відповіді стосувались їхньої вираженої відмінності від Консервативної і Лейбористської партій (19%), їхня політика щодо мігрантів (18%), особливий підхід до політики (11%), а також їхні політичні цінності, їхня чесність і відкритість та бажання відстоювати інтереси Британії у світі. Цікавим фактом тут також є, що тут серед результатів не була популярною причина прихильності до партії власне постать Найджела Фараджа та його лідерство (всього 4%), що може свідчити про популярність серед електорату реформістів не лідера цією партії, а її цінностей, програми та запропонованих підходів.

Отже, перевага Reform UK над традиційними британськими партіями є наслідком глибоких політичних, суспільних і економічних змін в Європі, що супроводжувались прийнятою серед політиків ліволіберальною політичною парадигмою, для якої були характерні мультикультурність (а це масове прийняття мігрантів з країн так званого «третього світу»), позитивна дискримінація зі всілякими статевими, гендерними та етнічними квотами та так звана «зелена повістка», яка в результаті призвела до масштабних екологічних обмежень для промислового виробництва.

Через економічну стагнацію та суспільну напругу Консервативна та Лейбористська партії стали непривабливими. Особливо це стосується традиційного електорату Консервативної партії, який сильно розчарувався у діях партії в період з 2010 року до 2024-го (коли консерватори перебували при владі). Значна частина консервативних виборців (передусім похилі та патріотичні виборці) перейшла до підтримки правопопулістської та антиістеблішментської партії Reform UK, яка і кинула виклик пережитій та нестійкій ліволіберальній політичній парадигмі.

Звʼязки з росією

Говорячи про причини зростання популярності праворадикальних партій у Європі, ми не можемо оминути тему їхніх звʼязків із російськими особами та джерелами доходів. Теж саме стосується і британської партії Reform UK, щодо якої хоч і не доведено прямої співпраці голови партії Найджела Фараджа або інших важливих членів з росією, але є численні факти звʼязків її донорів (або у вигляді компаній, або у вигляді окремих жертводавців) із країною-агресором.

Згідно з джерелами видання The New York Times, одним з великих донорів партії Reform UK, що звинувачувався у звʼязках із росією, є аерокосмічна компанія HR Smith Group. Згідно з документами, ця компанія (а саме її дочірня компанія Techtest) продавала у 2023-2024 роках передавачі, обладнання кабіни пілотів, антен та інші чутливі технології на суму майже 2 млн доларів США індійській держкомпанії Hindustan Aeronautics, яка є найбільшим торговим партнером російського агентства з продажу зброї “Рособоронекспорт”. Hindustan Aeronautics була зазначена в публічних записах як постачальник зброї російській армії, але не перебувала під санкціями. Сама ж компанія HR Smith заявляла, що її продажі були законними і що обладнання було призначене для індійської пошуково-рятувальної мережі, в той час як Hindustan Aeronautics відкидала будь-які звинувачення щодо постачання деталей росії.

Іншими прикладами звʼязків донорів Reform UK із росією є фізичні особи, які, як мільйонери чи навіть мільярдери, мають власні активи в росії чи мали звʼязки в російських офшорних схемах або особисті стосунки з російськими олігархами. Згадуються такі люди, як інвестор Девід Ліллі, який мав до 2022 року тисячогектарні сільськогосподарські угіддя в Ставропольському краї росії; Кріс Харборн (або ж Чакріт Сакункріт), який фігурував у панамських документах як людина, повʼязана із офшорними схемами та російськими олігархами, та допомагав криптооператору Tether обходити банківські обмеження з боку США (якого, своєю чергою, критикували за ймовірні звʼязки з відмивання грошей, зокрема коштів, що походять з росії). Або менш очевидні, але теж важливі особи, як от великий донор Reform UK Джеремі Госкінг, який, окрім цієї партії, займався пожертвуваннями такій ультраправій партії, як Leave.EU, що зазнала ретельних перевірок через ймовірні звʼязки з приватною компанією з розробки стратегічних комунікацій Cambridge Analytica, яка також обвинувачувалась у відносинах з рф.

Із цього всього стає дуже добре зрозумілим не тільки те, що ці факти дуже добре узгоджуються з проросійськими заявами, які линули з вуст Найджела Фараджа, та тим фактом, що він неодноразово відвідував медіа Russia Today, яке поширює російську пропаганду і дискредитує Україну за кордоном. Але й те, кому насправді вигідне зростання популярності таких правопопулістських партій у Європі. Це вигідно в першу чергу росії, яка через фінансування та скуповування цих партій намагається послабити внутрішні інституції в європейських країнах, зламати традиційні політичні системи та посіяти хаос, нестабільність і напругу в їхніх суспільствах, щоб підірвати підтримку України у війні. А така мета також сильно сходиться із антиістеблішментською риторикою Reform UK, яка відверто бажає змінити сталу двопартійну систему на більш вигідну для себе.

Ставлення до України

Очевидно, що на фоні проросійських заяв від вуст Найджела Фараджа звучали і дуже скептичні заяви щодо України, які стосувались, в першу чергу, небажання надавати далекобійні ракети, намагання примусити Україну до діалогу з рф та тейків щодо провокування Заходом росії до вторгнення в Україну. Однак його позиція і погляди щодо України сильно змінились, що заслуговує детальнішого аналізу.

Це стосується заяви Фараджа, яка була озвучена 13 лютого 2025 року, у якій йшлось про необхідність вступу України до НАТО та довгострокову співпрацю між цими двома силами. А після цього 20 лютого також прозвучала нова заява, в якій Фарадж підкреслив, що Зеленський не є диктатором і до висловів Трампа «треба ставитись серйозно». Причини того, чого Фарадж в цьому випадку став на сторону України, можуть бути комплексними і для цього треба подивитися на те, що передувало цим заявам.

Річ у тім, що окрім потенційних звʼязків з росією, Reform UK має тісні звʼязки з трампістською частиною Республіканської партії, а Фарадж – особисто симпатизує Трампу як ідеологічному та ціннісному партнеру. Однак головною причиною, чому позиція Фараджа розійшлася з позицією республіканців-трампістів, є, скоріш за все, втручання Ілона Маска у внутрішні справи Великої Британії. 6 січня 2025 року Маск у своєму пості в соцмережі Х закликав лідера Reform UK Фараджа залишити пост партії, аби на його місце прийшла “більш потрібна людина”, що могло бути спричиненим, ймовірно, конфліктом Маска і Фараджа навколо увʼязненого ультраправого активіста Томмі Робінсона, де перший підтримав його звільнення, в той час як другий дистанціювався від нього через його радикалізм. Такий вчинок міг стати певним “тригером”, що спонукав Фараджа піти на випередження і, з точки зору прагматизму і цинізму, стати на сторону України та навіть підтримати її вступ у НАТО, що за собою може скривати меседж до адміністрації Трампа про “необхідність контролю президента над ультраправими республіканцями/МАГА табором, аби вони не втручались у внутрішні політичні процеси”. Тобто підтримка України в цьому випадку – це чисто прагматична спроба збереження свого статусу від занадто радикальних правих і неправомірного втручання своїх ключових партнерів – трампістів. До таких чинників можна було б віднести і такі менші приклади, як заява міністра оборони США Піта Гегсета, де він вказав, що його країна більше не надаватиме пріоритету європейській і українській безпеці, що також Фарадж міг сприйняти як неправомірну дію своїх партнерів.

Важливим чинником також могли бути електоральні процеси у Великій Британії та одностайна підтримка традиційними політичними партіями України разом із засудженням дій президента Трампа. Небажання бути окремим, аби потім не бути звинуваченим у прихильності до росії, в той час, як більшість політиків та й загалом населення країни підтримує допомогу України в боротьбі проти росії, також могли відіграти свою роль у зміні позиції Фараджа, який, ймовірно, може використати це, щоб перетягнути електорат від консерваторів і лейбористів на свій бік під час наступних виборів.

Висновки

Майже будь-яка правопопулістська партія в Європі є скептичною чи ворожою до України (через ідеологічні переконання та звʼязки з росією). У випадку приходу правопопулістів до влади між Україною та цими європейськими країнами відносини були б сильно ускладнені, що загрожувало б українській безпеці. Теж саме не можна не сказати щодо Reform UK на чолі з Найджелом Фараджом, який вже зараз має більшу популярність, ніж керівна партія лейбористів на чолі з Кіром Стармером, через що прихід реформістів до влади може бути лише питанням часу.

Однак для партії Reform UK характерна одна риса, яка відрізняє її від тих же “Альтернативи для Німеччини” чи французького “Національного об’єднання” – залежність від політичної конʼюнктури, що якраз іде Україні на користь. Консерватори і лейбористи все ще зберігають величезний вплив на позитивне ставлення Великої Британії як держави до України. У випадку перемоги реформістів, за всіма можливими прогнозами, склад парламенту не зміниться різко на «однопартійний на чолі з Reform UK», а позиції консерваторів і лейбористів збережуться. Такі політичні умови не дозволяють Найджелу Фараджу зламати всю традиційну політичну систему і встановити свої порядки настільки ж швидко і різко як він це обіцяв в передвиборчих кампаніях. Тому, якщо Фарадж реально є відкритим прихильником росії, йому не вдасться це відкрито проявити через електоральну боротьбу, політичні умови та громадську думку країни (яка є здебільшого проукраїнською), і, як наслідок, радикально змінити вектор розвитку держави.

Тому у випадку приходу до влади після наступних виборів партії Reform UK, відносини між Великою Британією і Україною можуть погіршитись і стати більш прохолодними, але через внутрішній тиск та, звичайно ж, зовнішній тиск, який буде чинитися самою Україною та проукраїнськими державами, відносини не стануть критичними і відверто ворожими, а реформістам прийдеться на рівні з ЄС продовжувати військову підтримку України та впроваджувати санкції проти росії.

Аналітичний матеріал підготував Матвій Сухачов, оглядач британської політики спеціально для Resurgam