“Америка понад усе”: нова стратегія нацбезпеки США

Фото: Getty Images/Win McNamee

Що таке стратегія національної безпеки США

Стратегія національної безпеки – це обов'язковий документ, який президент США повинен щорічно подавати до Конгресу. За законодавством, нові адміністрації зобов'язані представити свою стратегію протягом 150 днів після вступу на посаду. Однак на практиці ці терміни часто не дотримуються. Президенти нерідко подають документи зі значним запізненням або навіть пропускають їх роками.

В теорії, стратегія національної безпеки служить кільком цілям одночасно. Вона повідомляє Конгрес про стратегічне бачення виконавчої влади, а також інформує закордонні уряди про зовнішньополітичні пріоритети США.

Головний принцип – “America First”

Нова стратегія різко змінює зовнішньополітичний курс США порівняно з адміністрацією Джо Байдена.

Основне гасло стратегії можна сформулювати як “Америка сама” або “Америка понад усе”. У документі прямо зазначається, що “дні, коли Сполучені Штати підтримували весь світовий порядок подібно до Атланта, закінчилися”. Зовнішня політика Трампа описується як “прагматична”, “реалістична” і “принципова”, але водночас “не заснована на традиційній політичній ідеології”.

На відміну від попередніх стратегій, які робили акцент на конкуренції з Китаєм і Росією, нова концепція фокусується на економічних інтересах США та захисті кордонів.

Пріоритет – Західна півкуля

Так, найважливішим елементом національної безпеки США названо захист зовнішніх кордонів і забезпечення американських інтересів у Західній півкулі.

Стратегія передбачає перерозподіл військової присутності США: виведення військ із регіонів, “чиє значення для американської національної безпеки зменшилося в останні десятиліття", і посилення присутності в Західній півкулі "для контролю над морськими шляхами, запобігання нелегальній міграції та скорочення торгівлі людьми й наркотиками”.

Загалом, Трамп вже втілює цей підхід у життя, здійснюючи військові удари по човнах, які, за американськими даними, перевозять наркотики в Карибському морі. Також Штати вже нарощують військову присутність біля Венесуели.

Жорстка критика Європи та ЄС

Найбільш скандальною частиною документа стала різка критика європейських союзників. Згідно з текстом стратегії, Європа стикається з “перспективою цивілізаційного стирання” через міграційну політику, падіння народжуваності та цензуру свободи слова.

У документі стверджується, що через масову міграцію “низка країн ЄС і НАТО може втратити ідентичність і стати переважно неєвропейськими”.

Особливо дісталося самому Європейському Союзу. Його звинувачують у підриві політичних свобод і суверенітету. Документ прямо закликає “заохочувати опір нинішній траєкторії” розвитку Європи. Це, до речі, можна розцінити як втручання у внутрішні справи інших країн.

Україна – “життєздатна держава”

Важливо, що стратегія визначає ключовим інтересом США досягнення “швидкого припинення бойових дій” та відновлення “стратегічної стабільності” з Росією. Україна в документі згадується у контексті забезпечення того, щоб вона існувала як "життєздатна держава".

Однак ЗМІ звертають увагу на обережне формулювання. Як зазначає CNN, слова “виживання” та “життєздатність” не обіцяють нічого доброго для Києва. Конкретний шлях досягнення цієї мети в документі не описаний.

При цьому критика Росії у концепції практично відсутня. Замість характеристики загрози з боку Москви, стратегія використовує обережне формулювання: “багато європейців розглядають Росію як екзистенційну загрозу”. Загалом, Росія охарактеризована як партнер для встановлення “стратегічної стабільності”, а США позиціонують себе не як союзник НАТО в Європі, а як посередник для “зниження ризику конфлікту між Росією та європейськими державами”.

Стратегія також містить критику європейських чиновників, які, на думку адміністрації, мають нереалістичні очікування щодо результату війни. В документі буквально написано: “більшість європейців хоче миру, але це прагнення не відбито у політиці, багато в чому тому, що уряди підривають демократичний процес”.

Також важливим сигналом для України та НАТО став заклик відмовитися від сприйняття Альянсу як “союзу, що постійно розширюється”. Це формулювання може фактично означати закриття дверей для нових членів Альянсу, що безпосередньо стосується і України.

Китай: економіка важливіша за геополітику

До того ж, якщо попередні стратегії нацбезпеки фокусувалися на геополітичній конкуренції з Китаєм, то нова концепція робить акцент на економіці. Головною метою названо досягнення “взаємовигідних економічних відносин з Пекіном”.

Водночас документ підтверджує прихильність США статусу-кво щодо Тайваню та необхідність запобігти військовому конфлікту в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Стратегія наголошує, що США виступають проти силового встановлення контролю Китаю над островом.

Міграція як загроза національній безпеці

Міграційна тема проходить червоною ниткою майже через весь документ. За оцінкою авторів стратегії, масова міграція “послаблює соціальну згуртованість, спотворює ринки праці та підриває національну безпеку”. У документі прямо зазначається, що ера масової міграції повинна закінчитися.

Перспективи для України

З одного боку, нова стратегія США формально визнає важливість завершення війни. А з іншого – залишає відкритими критично важливі питання щодо умов миру. Формулювання про “життєздатну державу” без конкретних гарантій безпеки викликає, як мінімум, занепокоєння.

Трамп прагне завершити війну в Україні головним чином тому, що розглядає її як перешкоду для нормалізації відносин США з Росією. При цьому цікаво, що документ взагалі не містить окремого розділу, присвяченого відносинам із Росією. Вона згадується лише у контексті відносин з Європою.

Загалом, нова стратегія нацбезпеки не відкриває нічого нового. Адміністрація Трампа веде таку політику від початку його каденції. Тому для України стає важливішим більше покладатися на Європу, ніж на США.

ЄС зацікавлений у стабільності поруч зі своїми кордонами, тому готовий й надалі підтримувати Україну. Нам же потрібно продовжувати активно розвивати власну безпеку та економіку, щоб бути більш незалежним від зовнішніх рішень.