Пітер Тіль. Як Україні вплинути на американські еліти?

Американський мільярдер Пітер Тіль, крім своїх багатьох компаній та незвичних ідеологічних переконань, також відомий тим, що створив нинішнього віцепрезидента США Джей Ді Венса, якому вже пророкують наступне президентство.

Україна потребуватиме Сполучених Штатів як союзника у майбутньому. Для цього Україна має забезпечити прихильність американських еліт. Вплив Пітера Тіля на американську політику зростає. Як Україна може схилити мільярдера на свій бік та чи зацікавлений він в цьому?

Як Пітер Тіль мислить?

Політичні погляди Пітера Тіля можуть здаватися одночасно дивними та типовими залежно від призми сприйняття. Часто його називають консервативним лібертаріанцем. Це визначення саме по собі вже може здаватися синкретичним, тобто таким, що поєднує те, що зазвичай погано поєднується. Крім того, бувши відкритим геєм, Пітер Тіль жорстко виступає проти woke-ідеології, гей-прайдів та політики ідентичності загалом, підтримуючи республіканські цінності. Оскільки фігура Пітера Тіля є доволі нетиповою, розберемося детальніше, де беруться корені його думок.

Вже в студентські роки Пітер Тіль заснував консервативну газету та прославився своїми лібертаріанськими ідеями. Він зневажав не тільки ідею держави, а й ідею демократії, вважаючи її корумпованою, бюрократизованою формою гноблення талановитих людей. У 2009 році Тіль прямо сказав: “Я більше не вірю, що свобода та демократія сумісні”. Свобода для Тіля – це можливість творити нове, не озираючись на догми.

Проте з часом його погляди почали сильно змінюватися і наповнюватися захопленням “сильних лідерів”, які можуть навести порядок та гарантувати свободу. Він все частіше звертається до потреб Америки, до національних інтересів та “ворогів”. Такими “ворогами” він на конференції 2019 року називає: Китай, Google, та університети. Китай виступає як природний технологічний ворог, компанія Google є зрадником через співпрацю з Китаєм і Тіль пропонував радикальні дії щодо компанії, а університети є ворогом через “вірус культурного марксизму” й студентські борги. Загалом протягом своєї промови він пропагує підвищити тарифи, змушувати університети відшкодовувати борги студентів та посилювати контроль держави заради нації. Традиційних для лібертаріанців слів про зменшення державних витрат або вільний ринок не було. Такі зміни ідеології показують ідеологічний песимізм Тіля. Він вважає, що західна цивілізація почала стагнацію і вже не намагається зробити якихось великих звершень. Для вирішення цього потрібен сильний лідер, навіть диктатор, який зможе побудувати нову систему. Тобто для нього у держави є ціль – бачити майбутнє. Для Тіля це майбутнє є виключно технологічне.

Тіль захоплюється поколінням 1950-х років, яке бачило своїми цілями технологічний стрибок. Політ на Місяць, космос, технології, що перевертали світ, – і цей процес активно підтримувала держава. Для Тіля такий концепт є ідеальним. Держава для нього – це обов’язок підтримувати талановитих людей та розвивати технології, що має бути інтересом всієї нації. Багато хто намагається запакувати політичні погляди Тіля в єдину систему, називаючи його, наприклад: техно-фашистом, техно-націоналістом, технократом- утилітаристом або прихильником лібертаріанської диктатури. Попри різницю у назвах такого ідеологічного підходу, варто зазначити головне: суть ідеології Пітера Тіля – це песимізм стосовно нашого буття та утопізм стосовно майбутнього. При цьому такі традиційні інститути, як держава, можуть собі дозволити бути диктаторськими чи жорстокими, але мають бути ефективними. А от питання ідентичності є лише фактором, що відволікає суспільство від реальних проблем. “Коли я був дитиною, великі дебати точилися про те, як перемогти Радянський Союз. І ми перемогли. Тепер нам кажуть, що великі дебати точаться про те, хто яким туалетом користується”, – казав Тіль.

Разом з тим Пітер Тіль має алергію до бюрократії. У своїй книзі “Zero to One” він вже на 12 сторінці пише: “Бюрократичні ієрархії рухаються повільно, укорінені інтереси уникають ризику. У найбільш дисфункційних організаціях імітація роботи – демонстрація кипучої діяльності – стає кращою стратегією для кар’єри, ніж власне робота”. А потім ще жартома доповнює: “Якщо це описує вашу компанію, вам слід негайно звільнитися”. Він не приймає затяжні, бюрократизовані справи, швидко втрачаючи до них будь-який інтерес. Основною темою його книги є філософія того, що йому потрібен прорив, а не довгий рух, навіть у правильну сторону. Він полюбляє вкладатися в малі компанії, де дії та рішення є миттєвими, ніж великі корпорації. А також вводить закон Тіля: “стартап, який із самого початку неправильно побудований, неможливо виправити”.

На Пітера Тіля вплинули кілька філософів. Передусім – Рене Жирар. Основна філософська ідея Жирара – “мімезис”. Це процес, коли люди копіюють поведінку та бажання одне одного, через що виникає конкуренція та з’являється “цап-відбувайло”, а подолати це може лише особливий лідер. Якщо спростити цю концепцію до побутового примітиву, то звучить вона так: не повторюй чужий успіх – створюй свій; не йди за настроєм мас – думай самостійно; не шукай “цапа-відбувайла” – а створюй нові ідеї.

Також Пітер Тіль є прихильником ідей Карла Шмітта й Фрідріха Ніцше. Якщо від першого він взяв ідею сильного лідера, який може приймати рішення, коли демократія паралізована, то від другого – загальну ідею “надлюдини”, яка не підкоряється моральним правилам маси, а творить власні цінності.

Ці декілька філософів мають певний нахил у бік елітарності, яка подобається Тілю. Він прихильник того, що світ роблять окремі генії, яким з народження був наданий талант, і саме вони мають будувати державу й ставати центром суспільства.

Для Тіля світ – порожня склянка, яку можна наповнити лише завдяки технологічному стрибку та інноваціям. При цьому демократія, “woke”- ідентичності, бюрократія – це дірки у склянці, через які втрачається ресурс. Єдина можливість – це “наливати воду під тиском”, тобто завдяки сильній державі.

Політичні інвестиції (його потенційний вплив на майбутнє американської політики)

Зрозумівши ідеологічний портрет Тіля, треба з’ясувати, кого він підтримував у політиці. І хоча все здається доволі очевидним, диявол знаходиться у деталях. Пітер Тіль є одним з найбільших спонсорів кандидатів на різних ланках.

Ще у 2016 Тіль залучив 1,25 млн доларів на компанію Дональда Трампа. Він активно підтримував Трампа, а після його перемоги став радником і членом виконавчого комітету у перехідній команді президента. Разом з цим він лобіював свої інтереси та впливав на кадрові рішення. Його помічники просувалися й допомагали формувати політику FDA (федеральний орган контролю якості ліків, продуктів харчування тощо), NSC (консультативний орган про проблеми національної безпеки), працювали у департаменті оборони й фінансовому департаменті. Фактично, Тіля створив певну тіньову мережу впливу. За даними Politico, його навіть жартома називали “тіньовим президентом”. Це був перший та великий крок мільярдера у впливі на політику. Згодом шляхи Тіля та Трампа розійшлися через відмінності в ідеології.

Пітер Тіль почав фінансувати молоде покоління, вкладаючи в них фінанси та ідеї. Почався проєкт Венса-Мастерса. Тіль найняв Джей Ді Венса у свій інвестиційний фонд у 2017 році, а пізніше – профінансував створення Narya Capital в Огайо, співзасновником якої був Венс, і що стало частиною великої кампанії по “розкрутці” Венса перед його політичною кар’єрою. Блейк Мастерс є давнім працівником Тіля, якого він також готував до політики. У 2022 році обидва готувалися до виборів в Сенат: Венс – в Огайо, а Мастерс – в Аризоні. Тіль зробив неймовірні 13,5 млн внесків для Protect Ohio Values для Венса та 10 млн на Saving Arizona PAC для Мастерса. Таке серйозне фінансування одразу зробило Венса та Мастерса серйозними кандидатами, попри відсутність політичного досвіду.

Джей Ді Венс здобув перемогу у 2022 році в Огайо та став членом Сенату. І також, що дуже важливо, незадовго до цього Тіль влаштував особисту зустріч Венса та Трампа. Фактично, мільярдер зробив так, що політики, які раніше конфліктували, знайшли один одного. Невдовзі Венс став одним з основних кандидатів на посаду віцепрезидента.

Блейк Мастерс запам’ятався критикою в бік Китаю, монополістів, “ліберального істеблішменту” та “корумпованих еліт”. Він багато в чому артикулював погляди Тіля, але програв чинному сенатору-демократу.

Крім цього, мільярдер допомагав різним політикам, як-от Джошу Гоулі, під час кампанії на посаду генпрокурора штату Міссурі у 2016 році та у Сенат у 2018-му, Гаррієт Геґеман у 2022 році, та інших, підтримка яких була не такою великою.

Пряме фінансування кампаній політиків – це не єдине чим займається мільярдер. Насправді його мережа впливу набагато ширша. Ключовою інституцією тут є Thiel Foundation, яка дає стипендію талантам, що кинули навчання заради стартапів. Фонд загалом займається освітніми та нетиповими проєктами, випускники яких згодом іноді стають союзниками в політиці. Тіль фінансує Claremont Institute, який є одним з консервативних мозкових центрів. Сам він є постійним спікером NatCon (National Conservatism), яку організовує Edmund Burke Foundation, на розвиток якої Тіль також жертвував гроші. У різні роки він виступав там з Венсом, Гоулі, Мастерсом, обговорюючи спільну стратегію. Також він фінансував проєкти Federalist Society, об’єднання консервативних юристів, та через Леонарда Лео просував консервативних суддів. Зазначається, що він підтримував мережу організації, яка допомогла Трампу призначити рекордну кількість суддів. Тут цікаво, що хоча Тіль офіційно не є донором Project 2025, він має глибокі зв'язки з організаціями та людьми, що створили цю ініціативу. Project 2025 – це фактично “шпаргалка” для президента-республіканця. Це готовий план дій, база кадрів, ідеологічна рамка – все, що має зробити президент якнайшвидше та найефективніше.

Тут додамо про Palantir Technologies – компанію, що займається аналізом великих баз даних, співзасновником якої є Тіль. Компанія активно співпрацює з урядом США, надаючи платформи для розвідки, прикордонного контролю, тощо. За президентства Трампа, компанія отримала контракти і впровадила свої системи, частково завдяки лобізму Тіля у перехідний період. Тут поєднуються ідеологічно-технократичні та комерційні ідеї. Компанія не тільки приносить прибуток, але й посилює державний апарат, завдяки збиранню та обробці великих мас даних, де Palantir є ключовим гравцем.

Тіль активно фінансує медіаресурси. Він долучився до фінансування судового позову Галка Гогана проти таблоїда Gawker, що призвело до банкрутства цього видання у 2016 році. У цьому можна побачити помсту Тіля ліберальній пресі, яка його критикувала. Але важливіше, що він вклався у платформу Rumble (аналог Youtube, популярний в ультраправих колах) й непрямо сприяв розвитку Substack, куди перейшли незалежні журналісти й оглядачі правого спрямування.

У 2023 році сталися певні зміни в риториці Тіля. Він заявив про відхід від активного фінансування політики, визнавши розчарування Трампом. “Все виявилося ще більш божевільним і небезпечним, ніж я думав”, – підсумував Тіль. У 2024 він зізнався, що Трамп особисто дзвонив йому, просячи 10 мільйонів на кампанію, але Тіль відмовив. За його словами, Трамп потім назвав Тіля “клятим покидьком” (“fucking scumbag”) у розмові з Мастерсом. Ці заяви продемонстрували розрив між Трампом і Тілем.

Мережа впливу Тіля справді вражає. Складно оцінити її з фінансової точки зору, але реальна вартість усієї мережі впливу може сягати більше 100 мільйонів доларів тільки за останні 5-6 років. При цьому вся мережа впливу, як то Palantir, венчурні фонди, компанії, платформи – все це, розраховано на довгострокові інвестиції у політичному й комерційному сенсі. Попри певний відхід від прямого фінансування та конфлікт з Трампом, Пітер Тіль всередині Америки залишається ідейним наставником, який показав, що може просувати трансформацію в американському консервативному русі, надавати ресурси, нові обличчя та ідеї.

Пітер Тіль та Україна

Після 2022 року Україна стала одним з головних імпортерів зброї у світі. Компанія Тіля Palantir Technologies, де він є співзасновником, спеціалізується на створенні, дослідженні великих баз даних та на взаємодії з ними в оборонній сфері. У 2022 році компанія відкрила свій офіс в Києві. Генеральний виконавчий директор компанії, Алекс Карп, став першим керівником західних корпорацій, що відвідали Україну після початку повномасштабного вторгнення. Контракти з Palantir стосувалися Міністерства цифрової трансформації, Міністерства економіки та головним чином – оборонного сектору. Для компанії український досвід був неймовірним.

Сам Карп запевняє, що: “Palantir відповідає за більшу частину наведення цілей в Україні”, мова йде про артилерію, танки, обробку супутникових даних, розвідку, навіть соціальні мережі. Також активно залучається у співпрацю з урядом у сфері гуманітарного розмінування – на основі ШІ-систем аналізуються карти мінних полів, дані про ґрунти, інфраструктуру та створюються поради, яким методом найкраще очищати ту чи іншу ділянку. Компанія надавала свої технології за пільгову ціну, розуміючи цінність отримання досвіду у реальних бойових умовах, ціну спеціалістів, яких вони можуть залучити в Україні та реклами, яку вони роблять. Так, незабаром Palantir уклав угоду з міністерством оборони Великобританії на суму 75 мільйонів фунтів стерлінгів.

Крім цього, Пітер Тіль є інвестором Clearview AI, що займається розпізнаванням облич. Міністерство оборони України застосовувало програмне забезпечення цієї компанії заради ідентифікації російських солдатів, викриття диверсантів, а також – перевірки людей. За словами гендиректора компанії, база даних Clearview AI містить понад два мільярди зображень з російських соцмереж та дозволяє українським фахівцям впізнавати російських військових швидше, ніж через відбитки пальців.

Тіль також інвестував у Quantum-Systems, яка постачає безпілотники для ЗСУ і загалом компанія залучила 200 мільйонів доларів для розробки розвідувальних дронів та відкрила в Україні виробничі центри. Також Пітер Тіль і фонд Sequoia Capital виступили інвесторами Neros Technology, що створює дешеві ударні БПЛА, допомігши компанії запустити виробництво в Лос-Анджелесі та налагодити присутність в Україні для отримання зворотного зв’язку з поля бою.

Всі ці інвестиції були зроблені на початку 2022-2023 років. Україна була у фокусі уваги мільярдера, але особистий інтерес до українських справ не набув довгострокового характеру.

Чому інтерес Тіля до України не переріс у довготривалу співпрацю?

• По-перше, причиною охолодження щодо додаткових інвестицій може бути перехід війни у позиційну фазу. У кінці 2023 року починають активно говорити про пошук шляхів завершення конфлікту та про провал європейської політики стосовно України. Тіль сам не висловлювався стосовно цього, але він не приймає затяжних та безперспективних проєктів, що могло спричинити небажання вкладати додаткові ресурси.

• По-друге, зміна політичних пріоритетів. Тіль утримався від донатів у 2024 році, сфокусував свою увагу на штучному інтелекті, криптовалюті та бізнес-інвестиціях, вочевидь розчарувавшись в ідеологічній спрямованості Республіканської партії. Крім того, Тіль вбачає головним ворогом для США саме Китай і для нього надмірне втручання в справи Європи є відтягуванням потрібних ресурсів. Таким чином, це могло відштовхнути Тіля від української тематики після перших років повномасштабної війни.

• По-третє, комерційна складова. Варто зазначити, що інвестиції мали свій успіх з точки зору ведення бізнесу. Були відкриті нові ринки, знайдені нові спеціалісти, а також – отримано цінний досвід. З цієї точки зору, місію в Україні для компанії було виконано, а далі – це справа уряду. Приватний сектор тут може очікувати нових контрактів на відбудову чи оборону, якщо їх будуть оплачувати партнери України, але прямий контроль Тіля в цьому питанні вже не потрібен.

• По-четверте, ідеологічна складова. Для Тіля Україна не є зразковою моделлю державного управління. І тут усі фактори грають проти України, оскільки Пітер Тіль є відомим критиком демократії, а його однодумці не надто переймаються захистом демократії з-за кордону. Для нього немає ідеологічної цінності в месіанізмі демократії. Крім того, український уряд показує себе часто не дуже ефективно, а дипломатичні та внутрішні провали роблять країну не дуже гарною для інвестицій.

Можливості для України

Перший аспект – інвестиції у високотехнологічну галузь. Тіль – особливий інвестор: він не шукає дешеву робочу силу, а підтримує перспективні ідеї. Він схильний інвестувати у високоризиковані активи. А інвестиції в Україну через безпекові моменти в першу чергу – це високоризиковані вкладення.

Його фінанси діють як сигнал – де він інвестує, там збираються найбільші фонди Кремнієвої долини. Його підтримка Facebook, Palantir, SpaceX і Anduril показує, як одна людина – здатна відчиняти двері до нових фінансових і технологічних горизонтів.

Другий аспект – Тіль в найближче десятиліття, у тому числі через вплив на ряд політиків як Венс, буде визначати політику Республіканської партії та, з високою ймовірністю, США.

Третій аспект – попри те, що більшість проєктів Тіля спрямовані на комерцію, його персональний мотив до дії часто лежить в “ідеологічній площині”. І тому там, де Україна не може запропонувати високий прибуток, порівняно з кимось іншим – можна запропонувати “ідею”. Тіль з тих людей домінантним мотивом якого є “ідея”, а не рівень заробітку. Це в певних моментах вигідно Україні. Зрозумій як він мислить – знайдеш підхід. Дай ідею – він підкріпить інвестиціями (якщо ідея його цікавить, то може фінансувати в комерційний мінус для себе).

Чим можна зацікавити Тіля?

Україна вже має фундамент, який співставний із цінностями Тіля: стрімка цифровізація, застосунок “Дія”, правовий режим Diia.City, бурхливий розвиток стартапів під час війни, та перші оборонні компанії, орієнтовані на експорт. Але це не доведено до Тіля, що це поза державним регулюванням. Тіль не любить бюрократію. Він любить горизонтальні зв’язки між “обраними) особистостями” (зважайте на його захоплення Ніцше).

Тож контакт з Тілем має знаходити не держава Україна, а “обрані” особистості (з українським паспортом). Умовно – не Федоров як міністр має розповідати про Дію, а розробники, які не пов’язані з державою.

Тоді це може стати основою для діалогу з Тілем про інвестиції в технології, що не просто приносять прибуток, але й змінюють правила гри.

Показати, що Україна, проходячи через кризу, пришвидшено входить у стадію “зміни правил гри” – на відміну від багатьох інших країн, де не високий рівень бюрократії буде визначати майбутнє, а “автономність”, “свобода”, “керованість через смартфон”. Геймдев в оборонці та навчанні.

Далі – оборонка. Тіль напряму або через свої фонди фінансує передові військові розробки: безпілотники, штучний інтелект для аналізу бойових дій, нейромережі, системи виявлення цілей, кібербезпеку. Його компанія Palantir вже співпрацює з Україною, і це лише початок.

Тіль не боїться вкладати в оборонну сферу, до того, як це стане мейнстримом. Якщо ми станемо для нього не випробувальним полігоном, а партнером у створенні технологій перемоги, Україна отримає неймовірну перевагу.

Ще один важливий блок — політика. Тіль  – не просто бізнесмен. Він один з небагатьох мільярдерів, хто впливає на формування нової американської еліти. Саме він підтримав Трампа у 2016 році, він же “представив” Джей Ді Венса, який нині є віцепрезидентом США і, можливо, стане президентом завтра. Через своїх протеже: Блейка Мастерса, Венса, Джоша Гоулі – Тіль інтегрував себе в ядро нового республіканського проєкту.

Його інвестиції в політику – це не про кампанії, а про формування нової правої філософії, де панують технології, суверенітет, сила та певна місія. Якщо Україна хоче розмовляти з новими республіканцями не з позиції прохача, а як партнер  – то потрібно вибудовувати відносини з тими, хто має реальний вплив, як Тіль.

На останок – ідеологія. Тіль не розмірковує короткими періодами. Він вірить у прорив, героїзм, у роль особистості в історії. Саме таку Україну ми й можемо йому показати: не як жертву агресії, а як приклад держави, що на руїнах старого світу будує нову цивілізаційну модель.

Він – елітарист, який вірить, що світ змінюють одиниці, а не системи. Якщо ми зможемо представити себе не як прохачів, а як співтворців нової епохи  – ми здобудемо союзника, здатного дати не лише ресурси, але й визнання. Отже, Тіль потрібен Україні не тільки як інвестор, а й як символ. Бо за ним прийдуть інші. Якщо Україна претендує на місце в клубі тих, хто визначає майбутнє, такі постаті, як Тіль, мають бути поруч.

Чим можна додатково зацікавити Тіля в короткостроковій перспективі?

Розуміючи вигоди, треба зрозуміти, що ми можемо йому запропонувати. Якщо ми будемо говорити про комерційну складову, то тут ми маємо ряд великих проблем. В Україні складно вести бізнес. Щоб зацікавити інвестиції на сотні мільйонів доларів, потрібні: інституційна стійкість, прийнятні податки, відсутність бюрократії та корупції. Всього цього в Україні немає —  і під час війни змінити це буде вкрай важко. Також треба змінювати трудове законодавство, валютні правила, судовий захист інвесторів та зробити гарний механізм венчурних інвестицій, тобто розширювати ідею Дія City, та закликати інвестиції в цей проєкт. Це все довгі інституційні процеси, але починати їх у будь-якому разі треба.

У короткостроковій перспективі Тіля можна зацікавити “ідеологією” та “технологіями”. Як це можна організувати?

• Технологія плюс ідеологія. Наприклад: створення великого форуму у Львові, технологічній столиці України, де присутній потужний IT-кластер. Важливо, що оскільки Пітер Тіль є великою фігурою, то питанням його запрошення мають зайнятись на найвищому рівні, ймовірно, навіть взагалі уникнути залучення держави й спробувати через відомих техно-візіонерів України. Найкраще підходить ліберальний технократ, який бореться з бюрократією завдяки технологіям. Описово під це підходить і Федоров, але проблема в його урядовій пов’язаності.

Хоча, під цей форум можна розширити Дія City, зробивши це не просто пільгою, а частиною законодавства, дозволивши вхід інвесторам без “українських бенефіціарів”, поглибивши норми англійського права, відкривши фізичний кампус для програми.

Потрібно всіляко показати, що Україна не просто розділяє візію на технологічне майбутнє, а намагається зробити її невіддільною частиною держави. Технології мають пожерти бюрократію, умовний лозунг заходу. І Тіль тут має бути не пасивний спонсор, а партнер, який може долучитися не тільки фінансами, але й своєю думкою (ідеологією). Не просіть кошти  – запитайте як зробити краще і він скаже “як?”, і для своєї цікавості експерименту потім “профінансує”.

Також Тіля може зацікавити Monobank, саме візія. Американський мільярдер часто використовував критику довгих, бюрократизованих та застарілих банків, а Україна може надати абсолютно новий концепт, де можлива ідеологічна трансформація фінансів, яка в ідеалі передбачає відхід від інституційного до мережевого, від закритого до відкритого, від державного до інженерного. Особливо Тіля можуть зацікавити розробки Monobank у сфері криптоінвестицій, що не були запущені через війну. Доступ до інвестицій у криптовалюті й зберігання грошей в такий спосіб – ідеологічна візія Тіля.

Це, звичайно, набагато більший крок у бік свободи для фінансового сектору, що несе й відповідні ризики, але саме така “революція” в серці Європи може змусити Тіля замислитись про інвестиції в Україну.

Проєкт нового Банку має стати не просто інструментальним вирішенням дискомфорту від бюрократії, а ідеологічним та геополітичним інструментом. Кооперація такого “нового банку” з PayPal може стати ще й комерційним успіхом.

• Технології плюс колекціонер. Тіль хоч і є футуристичним ідеологом, він захоплюється прагненнями “минулих поколінь”, які він визнає як більш якісні до технологічних звершень: колоній на Місяці, політ на Марс, космічні подорожі.

Тому до надбань і думок минулого у сфері футурології та технологій він ставиться як колекціонер. Надати доступ до радянських архівів Південмашу про космічні апарати та плани (пробудити інтерес колекціонера) плюс потенціал відновлення розробок (наявна база та можливість розвитку технологій на наявній базі в Дніпрі) – можуть мати ефект. Там, де він у США обмежений суворим законодавством, в Україні він має віднайти свободу для мрій. Але для цього Тіль має повірити, що діяльність Південмашу буде “автономна” та “дерегульована”.

• Ідеологія. З ідеологічної точки зору ми також можемо зацікавити Тіля. Україна одна з тих європейських країн, що намагається залучити великі технології для зменшення бюрократії та активно розвивається в цьому. Тут нам треба орієнтуватися на Естонію, яка, до речі, отримувала від Тіля інвестиції на цифровізацію, та поглиблювати ідею цифрового світу.

Тут потрібно широко висвітлювати образ України, як тієї країни, що обрала стратегічним шляхом – створення, розширення та використання технологій. Звичайно, щоб зацікавити інвесторів, потрібно проводити зустрічі, персональні бесіди, створювати форуми, куди запрошувати таких персон, як Пітер Тіль.

Треба комунікувати з діаспорою закордоном та будувати мости. Для України це може бути Макс Левчин, очевидний міст зв’язку, українець, співзасновник та головний інженер PayPal.

Потрібно провести великий форум, який буде забарвлений не партійно, політично чи економічно, а ідеологічно.  Потрібно презентувати Україну, як ту країну Європи, що розділяє візіонерський погляд Тіля і, що важливо, може впливати на європейську думку. Львів з його готелями, університетськими майданчиками та можливістю оренди великих зал – підійде чудово. Спиратися у створенні форуму треба на NatCon, знайомий Тілю концепт.

Як піймати Тіля?

Щоб “піймати” Тіля потрібно оточити його знайомою атмосферою, та не просто запросити, як гостя, а дати відкрити форум, стати його співавтором. Авжеж, для цього потрібні велика дипломатична та логістична робота, але суть у тому, щоб показати, що Україна є однією з передових країн Європи з сильною ідеєю та можливостями.

Якщо зробити підсумок, то потрібна велика стратегія. Неможливо залучити великі гроші та інвестиції без реальної роботи, щоб привернути увагу до себе. Це має бути загальний проєкт, який може містити в собі “полювання” на конкретних інвесторів, але перш за все – має торкатися трансформації держави всередині.

Щодо реальних дій – вони мають бути яскравими, великими та з залученням Тіля не просто як гостя, а як співавтора та ідеолога. Потрібно залучити його оточення та його ідеї до реалізації.

Аналітичний матеріал підготував Єгор Ярош, експерт із політики США, спеціально для Resurgam.