Як Китай обходить чипові експортні обмеження США через Сінгапур та Малайзію

Members of the Royal Malaysian Customs pose for photographs with computers equipped with AI chips confiscated during a press conference in Sepang on June 26, 2026. Фото: Mohd Rasfan / AFP

Принаймні з осені 2022 року США використовують комплекс експортних та інвестиційних обмежень, щоб стримувати доступ Китаю до передових напівпровідників і технологій ШІ. Проте за допомогою територій держав Південно-Східної Азії, зокрема Малайзії та Сінгапуру, Піднебесна знаходить спосіб обійти ці обмеження.

Як це працює

Південно-Східна Азія стала ключовим регіоном, через який Китай досить успішно обходить експортні обмеження США на постачання передових напівпровідників та обладнання для штучного інтелекту. Оскільки прямі поставки американського обладнання до Китаю різко скоротилися, регіональні посередники почали активно використовувати вільні торговельні зони, оптимізовані для швидкого реекспорту товарів, як прикриття для нелегального перенаправлення заблокованих технологій. 

Також популярними методами є фальсифікація документів (коли чипи видають за іншу продукцію), ускладнення транзитних шляхів, а також використання підставних компаній. Особливо цікавою є схема з фіктивними фірмами, оскільки вони реєструються онлайн за кілька годин і за кілька тисяч доларів, що дозволяє їм використовувати ліцензійні винятки, такі як американське правило LPP (Low Processing Performance). Воно дозволяє фірмам у країнах з частковими обмеженнями щодо експорту купувати до 1700 ШІ-чипів на рік без спеціальної ліцензії. Посередники купують чипи під легітимними приводами для локального використання, а потім перенаправляють їх до Китаю через посередників та дистриб'юторів. 

 У результаті лише за один тримісячний період 2025 року до Китаю потрапило підсанкційних процесорів Nvidia серій B200, H100 та H200 на суму понад $1 мільярд, які були переважно переправлені через логістичні канали Південно-Східної Азії.

Промовисті приклади

Масштаб цих нелегальних потоків підтверджується низкою гучних кримінальних справ та арештів, здійснених місцевими й американськими органами влади. Зокрема, у Сінгапурі було відкрито гучну справу проти керівництва місцевого реселера серверів Aperia Group, яке звинувачують у введенні в оману американських постачальників щодо кінцевих отримувачів серверів з чипами Nvidia, призначеними насправді для Китаю. У межах цього розслідування сінгапурська поліція заморозила елітну нерухомість вартістю близько 42 мільйонів доларів. 

Алан Вей Чжаолун, генеральний директор Aperia Group, прибуває до Державного суду 6 липня 2026 року. Джерело

Особливо цікавою є схема фізичного демонтажу та контрабанди серверного обладнання, яку, за повідомленнями американських джерел, використовувала китайська компанія DeepSeek. Китайські розробники створювали не пов'язані з КНР підставні структури та забезпечували купівлю серверів з передовими чипами Blackwell через авторизованих дистриб'юторів у дата-центри Південно-Східної Азії. Після завершення фізичного монтажу обладнання представники таких компаній, як Nvidia, Dell та Super Micro, особисто прибували на місце для перевірки комплаєнсу та підтвердження дотримання експортних правил США. Проте відразу після завершення офіційної інспекції сервери демонтували, їхні компоненти нелегально перевозили до Китаю за фальшивими митними деклараціями, а згодом повторно збирали та встановлювали вже безпосередньо в китайських дата-центрах. 

Окрім фізичного переміщення обладнання, не менш критичним каналом залишається так звана «хмарна лазівка». Оскільки чинне законодавство США історично обмежувало саме фізичний експорт чипів і право власності на них, віддалений доступ до обчислювальних потужностей через інтернет тривалий час залишався поза жорстким регулюванням. Китайські технологічні гіганти, такі як Tencent, Alibaba, ByteDance, а також стартапи на кшталт Moonshot AI активно орендують потужності передових чипів Nvidia в дата-центрах Малайзії, Таїланду, Японії та інших країн регіону, не купуючи самі прискорювачі безпосередньо. Іноді для обходу обмежень пропускної здатності мережі китайські фірми вдавалися до того, що просто відправляли фізичні жорсткі диски з масивами даних до Малайзії, проводили навчання моделей на розташованих там серверах із чипами Nvidia, а потім вивозили диски з готовими model weights (те, чого навчився штучний інтелект) назад до Китаю, не порушуючи формальних правил перетину кордону контрольованими товарами, оскільки жоден підсанкційний чип не залишав території третьої країни.

Схеми оренди обчислювальних потужностей часто є юридично заплутаними й будуються через ланцюжок партнерств. Наприклад, ByteDance використовувала сінгапурську хмарну компанію Aolani для доступу до чипів Nvidia в Малайзії, а також співпрацювала з американським хмарним провайдером Oracle через компанію DayOne - міжнародну філію китайського оператора GDS Holdings. При цьому більшість обчислювальних ресурсів Oracle у Південно-Східній Азії фактично виявилася виділеною під потреби ByteDance, яка паралельно інвестувала мільярди доларів у розвиток власної малайзійської інфраструктури, включаючи великий хаб штучного інтелекту в штаті Джохор. 

Інший гігант, Alibaba Group, отримує доступ до новітніх процесорів Nvidia в Малайзії через сінгапурську фірму Megaspeed International, використовуючи заплутану структуру власності, де сінгапурська компанія пов'язана з юрисдикцією Кайманових островів, яка зрештою належить Alibaba. Megaspeed швидко стала одним із найбільших покупців продукції Nvidia в регіоні, імпортувавши понад 136 000 графічних процесорів (включно з найновішою архітектурою Blackwell) на суму не менше 4,6 мільярда доларів. Під час раптової перевірки представниками Nvidia на місці було виявлено лише кілька тисяч чипів, що змусило американських регуляторів розпочати розслідування щодо того, чи не перетинали ці процесори фізичний кордон з Китаєм.

Цікавою частиною розслідування кейсу Megaspeed є вивчення зв'язків компанії із китайським бізнесом, зокрема через її засновників та структуру фінансування. Слідчі встановили, що Megaspeed фактично була виокремлена з китайської ігрової компанії 7Road, а її засновник Хуанг Ле вже проходив допити в поліції Сінгапуру. Крім того, аналітики виявили, що рендери дата-центру в інвестиційних матеріалах Megaspeed підозріло нагадують проєкт у дельті річки Янцзи поблизу Шанхаю, до якого залучені великі китайські технологічні фірми, включно з Tencent. Також було знайдено сліди, що вказують на фінансування цього проєкту холдинговою компанією, яка раніше належала самому Хуангу Ле. 

 Відома китайська телекомунікаційна компанія Tencent також забезпечила собі доступ до 15 000 графічних процесорів Blackwell B200 через японського оператора дата-центрів Datasection, підписавши трирічний контракт на суму 1,2 мільярда доларів, що допомогло японській стороні покрити величезні початкові витрати на будівництво обчислювального кластера. 

А у липні 2026 року представник Білого дому звинуватив китайську компанію Moonshot AI у використанні новітніх чипів Nvidia GB300 через дата-центр у Таїланді для навчання своєї відкритої моделі Kimi K3.

Санкції США також докорінно змінили географію постачання самого обладнання для виробництва мікросхем. У 2025 році прямий імпорт обладнання до Китаю з США впав більш ніж на 34% (до 2 мільярдів доларів), проте закупівлі Китаю з Сінгапуру зросли на 17% (до 5,7 мільярда доларів), а з Малайзії подвоїлися, досягнувши 3,4 мільярда доларів. Це відображає зростання ролі Сінгапуру та Малайзії для виробників напівпровідникового обладнання, які зберігають тісний зв'язок з американськими технологіями, програмним забезпеченням і стандартами комплаєнсу. У 2025 році частка виторгу, яку три провідні американські виробники обладнання для випуску чипів (Applied Materials, Lam Research та KLA Corporation) отримували на китайському ринку, залишалася високою і становила 30%, 34% та 33% відповідно. Їхній сукупний дохід із Китаю сягнув близько 19 мільярдів доларів США. 

Китай успішно переорієнтував свої логістичні мережі на закупівлю запчастин, компонентів, процесів збирання, тестування та передового пакування мікросхем через ці проміжні канали, які формально працюють у межах правового поля, але фактично допомагають забезпечувати функціонування китайського внутрішнього виробництва напівпровідників.

Як США, Сінгапур та Малайзія протидіють цим схемам

США

Сполучені Штати протидіють обходу технологічних обмежень шляхом реструктуризації системи експортного контролю, посилення фізичного нагляду за поставками та розробки законодавчих інструментів для закриття цифрових лазівок. 

У листопаді 2023 року США ввели обов'язкові ліцензії на експорт передових комп'ютерних чіпів і технологій, обмеживши їх постачання конкретним кінцевим користувачам. У січні 2025 року ці правила оновили, поширивши обмеження на певні типи чипів уже на цілі країни по всьому світу, а не лише на окремих клієнтів. А в середині 2026 року Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі США (BIS) опублікувало вказівки, в яких уточнюється впровадження експортних обмежень на будь-які закордонні дочірні компанії, якщо їхні кінцеві материнські структури базуються в Китаї чи Макао, намагаючись запобігти вже саме “обхідним” схемам. Цей крок дозволив змістити фокус перевірок із фізичного місця доставки мікросхем на те, хто саме є їхнім кінцевим власником, заблокувавши закупівлі передового обладнання китайськими філіями.

Варто також окремо згадати прийнятий у 2018 році Cloud Act, який за певних умов може дозволяти американським правоохоронним органам отримувати доступ до даних іноземних підрозділів американських компаній.

Для ліквідації вищезгаданої «хмарної лазівки» Палата представників ухвалила законопроєкт Remote Access Security Act (RASA), який очікує на погодження Сенатом. Закон має прирівняти віддалений хмарний доступ до контрольованої технології до повноцінного фізичного експорту. Для постачальників хмарних послуг це означатиме суттєве ускладнення щодо дотримання необхідних експортних вимог для хмарних провайдерів, зобов'язавши їх впровадити процедури верифікації клієнтів (Know Your Customer, KYC) та верифікації користувачів. У травні 2025 року було внесено законопроєкт (Chip Security Act), який зобов’язує виробників інтегрувати в передові обчислювальні чипи механізми безпеки, які здійснюють автоматичну верифікацію геолокації перед експортом, реекспортом чи передачею обладнання всередині іноземної держави. Будь-яка особа чи компанія, яка отримала ліцензію на операції з такими чипами, буде зобов'язана негайно повідомляти BIS у разі отримання інформації про відхилення пристрою від початкової траєкторії чи про те, що продукт був перенаправлений з місця призначення або зазнав несанкціонованого втручання. Закон також наділяє Міністерство торгівлі повноваженнями здійснювати примусові перевірки власників та реального географічного розташування мікросхем за кордоном. Утім, цей законопроєкт ще досі не ухвалений жодною палатою Конгресу. 

Крім того, США починають розслідування безпосередньо транспортних компаній, що забезпечують доставку. За повідомленнями, влада США розслідує діяльність базованої в Сінгапурі логістичної компанії Apex Logistics (дочірньої структури японської Kintetsu World Express), яку звинувачують у причетності до нелегального вивезення ШІ-чипів NVIDIA до Китаю. У разі підтвердження фактів ця справа стане першим прецедентом правозастосування безпосередньо проти логістичного оператора, а не кінцевих користувачів чи прямих експортерів у ланцюзі постачання напівпровідників, що означатиме відчутну активізацію зусиль Вашингтона з контролю над технологічними потоками до Пекіна. 

Малайзія

Малайзія, окрім звичайного прикордонного контролю за обхідними схемами, впроваджує комплексні заходи для протидії схемам обходу експортного контролю США щодо передових ШІ-чипів. Ця стратегія спрямована на захист репутації країни як нейтрального технологічного партнера, запобігання використанню її території як транзитної зони для незаконного переміщення технологій та уникнення ризиків потрапляння під вторинні санкції. 

Головним інструментом Малайзії у цій справі стало рішення Міністерства інвестицій, торгівлі та промисловості (MITI) від 14 липня 2025 року запровадити спеціальну Директиву № 1/2025 про обов’язкове декларування окремих товарів, які не входять до офіційного Списку стратегічних товарів. Директива ґрунтується на механізмі «всеохоплюючого контролю». Він дозволяє уряду контролювати експорт, транзит або перевалку певних технологій навіть тоді, коли вони формально ще не внесені до списку товарів, що підлягають експортному контролю.

Нові правила стосуються трьох основних категорій товарів із високопродуктивними мікросхемами: самих інтегральних схем, комп’ютерів, електронних блоків і компонентів із такими чипами, а також систем інформаційної безпеки та обладнання, що їх використовує. Якщо експортер, транзитний оператор або учасник перевалки знає або має обґрунтовані підстави вважати, що технологія може бути використана для «забороненої діяльності», він має щонайменше за 30 днів до операції подати до Секретаріату стратегічної торгівлі (STS) спеціальну форму оцінки ШІ-чипів. Під «забороненою діяльністю» мається на увазі, зокрема, сприяння створенню, накопиченню чи поширенню зброї масового знищення, а також проведення операцій з особами, пов’язаними з такою діяльністю. Після перевірки STS вирішує, чи потрібен для конкретної операції Дозвіл на стратегічну торгівлю. Якщо він необхідний, переміщення товару без такого дозволу буде незаконним. За порушення цих правил передбачені суворі штрафи та кримінальна відповідальність. 

Водночас Малайзія прагне дотримуватися технологічного нейтралітету у технологічній політиці, співпрацюючи як з американською NVIDIA, так і з китайською Huawei, і розвивати власні спроможності. Куала-Лумпур продовжує переговори зі США щодо Двосторонньої торговельної угоди (Reciprocal Trade Agreement) та співпрацює з Вашингтоном у сфері стійкості ланцюгів постачання напівпровідників. 

Міністр інвестицій, торгівлі та промисловості Датук Сері Тенгку Зафрул Азіз закликав економіки країн-членів АТЕС скористатися імпульсом цифрової трансформації та штучного інтелекту для забезпечення інклюзивного та сталого зростання в регіоні. Джерело

Сінгапур

Ця країна не має такого розгалуження законодавчих ініціатив у протидії експортним обмеженням США. Однак сінгапурська правоохоронна система судить ці справи як шахрайство й відмивання грошей проти конкретних осіб (як, наприклад, у вищезгаданих кейсах Aperia та Megaspeed), де були активно залучені сінгапурські правоохоронні органи, а також бере участь у розслідуванні діяльності компаній, які безпосередньо забезпечують доставку. Крім того, в таких випадках сінгапурські правоохоронні та регуляторні органи координують розслідування з владою США та сусідньої Малайзії. Також країна запровадила жорсткі покарання за подібні фальсифікації: до 20 років позбавлення волі та значні грошові штрафи.

Сінгапур долучається до розкриття обхідних схем через прагнення вберегти свій статус довіреного світового фінансово-логістичного центру, а також через глибоку оборонну й технологічну співпрацю з США. Тому масштабний обхід американського контролю через сінгапурські фірми загрожує дипломатичною напруженістю та фрагментацією логістичних мереж у регіоні. 

Висновки

Через свою близькість до Китаю та збалансовану зовнішню політику країни Південно-Східної Азії стали чи не єдиними транзитними хабами американських передових технологій. Водночас для країн регіону балансування в технологічному секторі також стало частиною їхньої політики. Сінгапур та, в першу чергу, Малайзія, яка прагне розвивати власну технологічну інфраструктуру, можуть отримувати зиск із подібного статусу посередників від Китаю, таких як інвестиції, створення робочих місць, трансфер технологій. У той же час країни вимушені взаємодіяти й узгоджувати свої засоби запобігання експортних обмежень з США, щоб не натрапити на експортні обмеження для них самих, оскільки це призведе до блокування доступу до американських передових технологій та творення негативного іміджу регіону. 

Крім того, система контролю за обхідними механізмами насправді не є достатньо ефективною. Випадки розкриття цих схем відбуваються вже фактично на місці: на кордоні, або при раптових випадкових перевірках, або через треті справи, такі як виявлення офшорної власності, отриманої з прибутку від незаконного переправлення технологій. Система превентивного контролю ще недостатньо розвинена, хоча інституційна спроможність розвивається з усе більшою актуалізацією цієї проблеми. Наразі ж, схоже, лише масштаб цих схем, який на певному етапі не можна не помітити, допомагає в їхньому розкритті.

Ще одним недоліком у системі запобігання нелегальному транзиту американських технологій є те, що державне регулювання не встигає за появою нових обхідних “лазівок”. Поки Конгрес США ухвалює в обох палатах закон, який перешкоджає функціонуванню попередньо виявленої схеми, за цей час фірми знаходять інші способи обходу експортних обмежень. Поки закони Сполучених Штатів врегульовують транспортування чипів, індустрія вже переходить на хмарну оренду й передачу не самих фізичних об’єктів, а обчислювальних даних. Фірми на місцях є більш мобільними за регуляторів у Вашингтоні, що допомагає їм знаходити лазівки в законодавстві та адаптовуватися до нових обмежень.