“Зітремо з лиця Землі”: чим закінчилися погрози Трампа Ірану?

Фотоколаж: Давній Галич

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї визнав загибель кілька тисяч людей, але звинуватив “іноземних агентів”, а не сили правопорядку. Винними у протестах названі Ізраїль та США, які підбурюють іранців. Місцеві чиновники також продовжують обіцяти “суворі покарання” для учасників протестів, в тому числі смертну кару, звинувачуючи їх у “війні проти Бога” та “вбивстві невинних іранців”. 

Як ми писали раніше, президент США Дональд Трамп погрожував ударами по території Ірану та введенням 25% мит на будь-яку країну, що веде бізнес з Іраном, та казав, що вже “час шукати нове керівництво в Ірані». Але якими є наслідки цих заяв? 

Чому США нічого не зробили

На цей час не було розпочато жодних проактивних дій. Країни лише продовжують обмінюватися погрозами. Так Трамп заявив Ірану, що “щось трапиться - і вони будуть стерті з лиця землі”, у відповідь на погрози іранської сторони його вбити через можливу атаку США на Іран. 

Важливу роль у відсутності на даний час застосування американцями військової сили відіграли як попередження Ізраїлю про його неготовність до можливої відповіді з боку Ірану, яка має статися після атаки, так й недостатність військової американської присутності в регіоні. Водночас США вже відправили в регіон бойові літаки F-15 та авіаносець USS Abraham Lincoln.

Найближче оточення Дональда Трампа не бажає йти шляхом активних дій на Близькому Сході, в тому числі віцепрезидент Джей Ді Венс активно виступав проти ескалації. Також, Джаред Кушнер, зять Трампа, має значні фінансові активи та інвестиції в Саудівській Аравії та Катарі через свою інвестиційну компанію Affinity Partners. Спецпредставник президента США на Близькому Сході Стів Віткоф також був помічений у фінансових інтересах в близькосхідних країнах, пов’язаних з проєктами в комерційну нерухомість його сина Алекса через сімейний фонд Witkoff Group.

Своєю чергою, арабські країни, голоси та ресурси яких потребує Трамп в його Раді миру, хоч і є традиційними суперниками Ірану, виступають проти будь-яких військових дій США. В першу чергу це спричинено економічними інтересами цих країн. Потенційна зміна режиму в Ірані може призвести до виходу його з політичної ізоляції та вплинути на нафтові доходи цих країн. 

Окрім цього, Іран за посередництва Омана, що є традиційним  посередником дипломатичних зносин в регіоні, ініціював перемовини з США щодо “ядерної угоди” з залученням Стіва Віткофа,  - й це також вплинуло на бажання Трампа вдаватися до використання сили. В результаті відмови Трампа від проактивного сценарію, режим аятол фактично досяг перемоги та здобув необхідний час на придушення протестних рухів ціною перемовин стосовно “ядерної програми” (при цьому не зрозуміло взагалі як США будуть контролювати розробку ядерного озброєння Іраном). Можна зробити висновок, що США фактично саботували потенціал зміни режиму в Ірані, відмовившись від проактивних дій на заклик арабських партнерів та наявних приватних інтересів у стосунках з цими партнерами. 

Що це означає для України та Європи?

В першу чергу протести не призвели до падіння режиму аятол, що означатиме, що недружній до України та Європи режим продовжить існувати та продовжить підтримувати Росію у війні проти України зброєю. Табір автократичних країн продовжить триматися один за одного.

Також варто зауважити, що різка зміна позиції Трампа та в цілому млява реакція Європи на події в Ірані викликали розчарування у проєвропейськи налаштованих людей в Ірані та іранської діаспори у світі. Саме про це сказав президент України Володимир Зеленський у своєму виступі в Давосі: “Стільки говорили про протести в Ірані, але вони потонули в крові. Світ недостатньо допоміг іранському народу…Якщо режим виживе, це стане чітким сигналом для всіх тиранів: вбий достатню кількість людей, і ти залишишся при владі”. 

Окрім цього, події в Ірані вже впливають на вартість нафти: на тлі очікувань можливого удару по якому котирування дещо піднялися. Також, оскільки бойові дії в Ірані традиційно сприймаються як потенційні проблеми з постачаннями нафти, такий розвиток подій може призвести до росту нафтових доходів Росії в короткочасній перспективі. Водночас цей ефект ймовірно триватиме недовго. У разі зміни влади в Тегерані Іран поступово відновлюватиме доступ до світового ринку нафти, що зменшить вартість нафти у світі. Як наслідок нафтогазові доходи Росії зменшаться, дефіцит її бюджету збільшиться, а відповідно ведення війни проти України в довгостроковій перспективі стане складнішим.

Звичайно, якби революція пройшла швидко й без великої кількості взаємних ударів, а Іран почав виходити з ізоляції, то ціна на нафту ще більше впала, якби того хотів би Трамп. Але поки що цього не сталося. 

Ясно одне: поки Трамп зайнятий Радою миру, він не приділяє уваги подіям в Ірані, що означає стабілізацію цін на нафту. 

В цьому випадку для України важливо, що США надали перевагу фінансовим інтересам в країнах Перської затоки, а не ідеалам підтримки демократії. Тому при побудові стратегії відносин з США Україні варто орієнтуватися на те, що ми можемо запропонувати їм, а не на спільні ідеали.