Єгор Ярош, експерт із політики США, спеціально для Resurgam
Акція українців біля Капітолію у Вашингтоні, 23 квітня 2024 року. Джерело
Однак велика кількість людей українського походження сама по собі ще не створює політичного впливу. Важливо, де вони живуть, скільки з них мають право голосу, наскільки вони організовані та чи здатні працювати з місцевою владою, законодавцями штатів і Конгресом. Тому головне питання полягає в тому, як перетворити її чисельність, організації та зв’язки на конкретні політичні результати.
Українська громада у США формувалася кількома хвилями. Давні економічні мігранти створили церкви, товариства взаємодопомоги, кредитні спілки та власну пресу. Політична еміграція радянського періоду додала організовану антирадянську діяльність і захист української ідентичності. Після 1991 року прибували люди з іншим політичним і соціальним досвідом, а після 2022-го громада знову різко зросла. Тому українське походження зовсім не означає однакових політичних поглядів чи готовності до однакової форми громадської участі.
У 2024 році у США проживало близько 1,4 млн людей, які народилися в Україні або вказали українське походження. Безпосередньо іммігрантів з України було понад 510 тисяч, а 58% із них мали громадянство США. Ці дані не показують реєстрацію виборців, явку чи готовність голосувати з огляду на політику щодо України, але дають базову оцінку масштабу громади.
Найбільше поповнення останніх років відбулося після повномасштабного вторгнення. У 2022–2024 роках приблизно 259 тисяч українців та членів їхніх сімей отримали дозвіл на тимчасове перебування у США за гуманітарними програмами. Вони посилили волонтерські та громадські мережі, але більшість (принаймні поки) не має виборчого права, а тимчасовий статус ускладнює довгострокове політичне залучення.
Понад половина народжених в Україні іммігрантів живе у Нью-Йорку, Каліфорнії, Вашингтоні та Іллінойсі, а агломерації Нью-Йорка, Чикаго, Сіетла, Сакраменто й Лос-Анджелеса разом охоплюють майже половину цієї групи. Проте штат є надто великою одиницею для висновку про виборчий вплив. Понад сто тисяч людей українського походження у Каліфорнії становлять малу частку населення штату, але їхня концентрація в окремій частині округу Сакраменто може бути помітною для міської ради, законодавця штату чи члена Палати представників. Тому політичний потенціал громади варто оцінювати не лише на рівні штатів, а й окремих округів і міст.
У 22 виборчих округах Палати представників кількість населення, що зазначила українське походження, перевищувала 1% населення. Серед найбільших концентрацій були Нью-Йоркський 8-й округ — це близько 21,5 тисячі осіб, або 2,84%, Каліфорнійський 6-й у 20,7 тисячі, або 2,73%, а також Нью-Йоркський 11-й, Пенсильванський 1-й, Огайський 7-й і Пенсильванський 2-й округи. Ці дані не дорівнюють кількості українських громадян США чи зареєстрованих виборців і мають статистичну похибку, проте дозволяють визначити округи, де українська громада потенційно може бути політично помітною.
Серед дорослих іммігрантів з України 54% мали щонайменше ступінь бакалавра, а 46% працевлаштованих працювали в управлінні, бізнесі, науці та мистецтві. Водночас 52% володіли англійською нижче рівня “very well”, а 14% жили за межею бідності. Це означає, що серед українських іммігрантів є значна кількість людей із професійними навичками, які можуть долучатися до громадських організацій, медіа, бізнесових і експертних мереж. Однак мовний бар’єр, невизнані дипломи, нестабільний правовий статус і необхідність облаштувати життя після переїзду часто обмежують таку участь. Через це політичне залучення новоприбулих не може починатися лише із заклику писати до Конгресу.
Зі 110 досліджених у США діаспор лише 38 створили організації, які системно працюють у сфері зовнішньої політики. Українська громада вже має такі структури, зокрема UCCA та організації, створені після 2022 року, але їхня активність і можливості суттєво відрізняються залежно від штату та міста.
Однією з головних мереж є Ukrainian Congress Committee of America, який об’єднує приблизно 30 загальнонаціональних релігійних, культурних, молодіжних, освітніх, ветеранських і гуманітарних організацій. Місцеві церкви, школи, музеї та фестивалі регулярно збирають громаду, а фонди залучають кошти й підтримують довіру серед членів громади та донорів. Проблема виникає, коли організації не узгоджують між собою пріоритети та контакти з владою.
Український фестиваль Святого Юрія в Нью-Йорку, 18 травня 2024 року. Джерело
На місцевому рівні українці можуть працювати зі школами, міськими радами, соціальними службами та програмами партнерства з українськими містами. Влада штатів може фінансувати допомогу новоприбулим, обмежувати інвестиції в російські активи, підтримувати університетські та регіональні партнерства. На федеральному рівні головними адресатами стають члени Конгресу, особливо важливі представники округів із помітною українською громадою та законодавці, які працюють у профільних комітетах.
Фінансування кампаній може полегшувати доступ до політиків, хоча й не гарантує їхньої підтримки. Експериментальне дослідження показало, що офіси Конгресу частіше погоджувалися на зустріч, коли її учасники були донорами. American Ukraine PAC створив окремий законний канал виборчої участі української громади й із січня 2025 року до кінця червня 2026-го зібрав близько 69,5 тисячі доларів. Сума поки невелика, але сам PAC дає громаді інструмент для легальної участі у фінансуванні американських кампаній.
Українські організації вже мають сталі канали роботи з федеральною владою. Ukrainian National Information Service при UCCA з 1977 року організовує контакти громади з федеральними посадовцями, а American Coalition for Ukraine координує спільні кампанії понад 50 організацій. Одним із головних таких заходів є Ukraine Action Summit – регулярна адвокаційна кампанія у Вашингтоні, під час якої активісти зустрічаються з членами Конгресу та їхніми командами. У квітні 2026 року понад 700 учасників з усіх штатів і Пуерто-Рико провели близько 445 зустрічей у Конгресі.
Священник Річард Джендрас проводить молебень у церкві Святої Марії в Аллентауні з нагоди других роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 25 лютого 2024 року. Джерело
Є й випадки, коли внесок громади у федеральне рішення був публічно визнаний. У червні 2026 року Палата представників ухвалила двопартійний Ukraine Support Act із безпековими та санкційними положеннями, а один із керівників Комітету із закордонних справ окремо подякував українсько-американській громаді за роботу над просуванням законопроєкту. Це не доводить, що діаспора була головною причиною його ухвалення, але показує, що законодавці сприймали її як реального учасника кампанії.
У Каліфорнійському 6-му конгресовому окрузі живе близько 20,7 тисячі осіб українського походження, або 2,73% населення. Приблизно 87% мешканців українського походження в окрузі Сакраменто припадають саме на CA-6. Це ті члени громади, які мають право голосу, беруть участь у виборах одразу на місцевому, штатному й федеральному рівнях в межах одного округу. У 2024 році іммігрант з України Сергій Пронін балотувався до міської ради Rancho Cordova й отримав 752 голоси, або 16,4%, але не переміг.
На рівні Каліфорнії українська тема вже присутня і в рішеннях законодавців, і в практичній співпраці. Штат встановив день пам’яті жертв Голодомору та засудив повномасштабне вторгнення. Окремо НаУКМА співпрацює з Каліфорнійським університетом у Берклі у сфері освіти, досліджень і розвитку стартапів, а UC Berkeley бере участь у створенні Ukraine Innovation Hubs, мережі центрів, що має поєднувати українські університети, науковців, стартапи й бізнес навколо прикладних технологічних проєктів, зокрема розмінування та робототехніки. Ці проєкти не є результатом діяльності громади CA-6, але показують, що в Каліфорнії вже є середовище для практичної співпраці.
Учасник акції на підтримку України біля Капітолію Каліфорнії в Сакраменто, 6 березня 2022 року. Джерело
У Пенсильванських 7-му і 8-му округах люди українського походження становлять менше 1% населення, однак на виборах до Палати представників у 2024 році переможців відділяли від суперників лише 4 062 та 6 252 голоси. Водночас у цих округах проживали приблизно 7,5 та 7,1 тисячі людей українського походження. За високої мобілізації українських виборців така громада могла б стати помітною групою виборців для обох кандидатів і в настільки конкурентній гонці суттєво вплинути на шанси на перемогу.
В Іллінойсі українська громада вже вплинула на конкретне рішення штату. Українське село – це не окреме поселення, а історичний район Чикаго, який зберігає мережу українських церков, музеїв, культурних установ і громадських організацій. Його політичне значення проявилося у 2022 році, коли депутатка Палати представників штату Іллінойс від Чикаго Делія Рамірес, яка представляла цю територію та була головною співспонсоркою законопроєкту HB 1293, заявила, що підтримує його від імені громади Українського села. У грудні 2022 року губернатор Джей Бі Пріцкер підписав ухвалений на його основі Public Act 102-1108, який обмежив інвестиції штату й пенсійних фондів у російські та білоруські активи, передбачив допомогу українським біженцям і посилив протидію відмиванню коштів.
Учасники сьомого Ukraine Action Summit біля Капітолію у Вашингтоні, жовтень 2025 року. Джерело
Проблема української громади у США полягає не у відсутності активних організацій, а в тому, що вони не завжди працюють як взаємопов’язана мережа. Культурні центри, гуманітарні фонди, адвокаційні коаліції та American Ukraine PAC мають різні функції, але можуть паралельно контактувати з одними й тими самими офісами без спільного обліку зустрічей чи результатів. Крім того, організації частіше звітують про кількість проведених заходів і зустрічей, ніж про те, чи змінилася позиція політика, текст законопроекту чи рішення.
Цю проблему посилює залежність частини мережі від мобілізації під час великих криз. Доходи Razom for Ukraine зросли приблизно зі 177 тисяч доларів у 2021 році до 87,2 мільйона у 2022-му, а у 2024 році зменшилися до 30,1 мільйона. Для політичного ж впливу важливі саме довгострокові інвестиції в аналітику, роботу на регіональному рівні, мережі контактів.
Іншою слабкістю залишається підготовка людей до роботи всередині американських політичних інституцій. Українські організації вже здатні проводити великі адвокаційні заходи у Вашингтоні, однак American Ukraine PAC поки має невеликий масштаб, а окремої великої програми, яка системно готувала б молодих фахівців до роботи в Конгресі, органах штатів і місцевій владі, немає. Для порівняння, вірменський ANCA публікує оцінки чинних членів Конгресу та через Capital Gateway Program допомагає молодим фахівцям почати кар’єру у Вашингтоні. Така робота дає організації не лише доступ до політиків ззовні, а й людей із досвідом роботи всередині самої політичної системи.
До цього додається непослідовність політики самої України щодо діаспори. Звіт ICMPD у 2025 році зазначав, що Україні бракує комплексної політики залучення діаспори, а дослідження Університету Ворика вказувало на надмірний акцент на поверненні та реінтеграції українців за кордоном. У результаті взаємодія часто прив’язується до окремих візитів, термінових кампаній або великих заходів, тоді як робота з громадами вимагає постійного контакту й урахування місцевої політики.
Українська громада у США вже має достатню чисельність, організації та контакти з владою, щоб впливати на рішення на місцевому, штатному й федеральному рівнях. Головна проблема полягає в іншому: Україна досі не має повної картини, де живуть потенційно активні члени громади, якими професійними та організаційними ресурсами вони володіють і до яких проєктів готові долучатися. Тому першим завданням має бути створення бази даних цих людей.
Україні не потрібно створювати такий механізм із нуля: законодавство вже передбачає статус і посвідчення закордонного українця. Його можна доповнити добровільним цифровим профілем, у якому за згодою людини зберігатимуться штат і місто проживання, освіта, професія, мови та інтерес до волонтерських, освітніх, інвестиційних чи експертних проєктів.
Сам статус закордонного українця має давати практичну користь. До нього можна прив’язати мовні програми, стажування, професійні обміни, освітні можливості, доступ до архівів та програми співпраці з українськими університетами, громадами й бізнесом. Подібну логіку використовує польська Karta Polaka, яка підтверджує зв’язок із польським народом та відкриває низку практичних можливостей. Для України головною метою такої системи має бути постійний контакт не лише з активістами першого покоління, а й з американцями українського походження, які не планують переїжджати до України.
Після покращення безпекової ситуації Україна могла б запустити короткі поїздки для молодих людей українського походження за зразком ізраїльського Birthright Israel. Пілот можна почати із частковим фінансуванням держави, діаспорних фондів і приватних донорів. Після поїздки учасникам варто пропонувати стажування, мовні програми та участь у регіональних мережах, щоб контакт з Україною не завершувався однією подорожжю. За розрахунком на основі ізраїльської моделі повна програма роботи зі США могла б коштувати близько $12 млн на рік, включно з реєстром, аналітикою, регіональною координацією, кадровими програмами та молодіжними поїздками. Розширювати фінансування варто лише після появи конкретних результатів: кількості активних учасників, підготовлених кадрів, реалізованих партнерств і рішень, на які вдалося вплинути.
Губернатор штату Вашингтон Джей Інслі та керівник Ukrainian Community Center Олег Пинда під час зустрічі з українською громадою, лютий 2023 року. Джерело
Окремо потрібно визначити округи, де українська громада найбільш помітна. Дані про розселення українців потрібно поєднати з конкурентністю округу, наявністю місцевих організацій і повноваженнями конкретного посадовця. Це дозволить відрізняти округи, де важлива чисельність українських виборців, від тих, де невелика громада може мати значення через близькі результати виборів або доступ до впливового законодавця. Людей і кошти варто спрямовувати саме на такі території, а не рівномірно розподіляти між усіма штатами.
Для роботи з владою потрібен і спільний короткий порядок денний. Українські організації можуть щороку самостійно визначати 5-7 конкретних питань, спираючись на консультації з місцевими громадами та інформацію від українських державних установ, як-от: військова допомога, санкції, спільне оборонне виробництво, російські активи, статус українців у США, повернення викрадених дітей або відбудова. Для кожного питання мають бути визначені конкретний адресат, необхідне рішення, строк і відповідальна організація. При цьому аргументацію потрібно адаптувати до штату чи округу: оборонний проєкт можна пояснювати через робочі місця, санкції через захист американського бізнесу, а повернення дітей через права людини та захист сім’ї.
Обов’язково потрібна системна підготовка кадрів. Emerging Leaders Program American Coalition for Ukraine вже передбачає навчання, наставництво та реалізацію локальних проєктів. Наступним кроком можуть стати оплачувані стажування і перші робочі місця в Конгресі, законодавчих органах штатів, меріях, аналітичних центрах та медіа. Пілотна програма навіть на 25 учасників щороку поступово створюватиме групу фахівців українського походження всередині американських інституцій. На місцевому рівні варто також готувати людей до участі в міських комісіях, шкільних радах та інших виборних і призначуваних органах.
Представники українських регіонів, американського бізнесу та діаспори обговорюють механізми відбудови України під час Ukrainian Week у Вашингтоні. Джерело
Українська громада у США вже достатньо численна і має організації, які здатні працювати з американською владою. Але сама кількість людей українського походження ще не означає політичного впливу. Більше значення має те, де саме вони живуть, чи мають право голосу, наскільки організовані та хто представляє їхній округ. Тому відносно невелика українська громада у конкурентному окрузі Пенсильванії може бути помітнішою для політика, ніж значно більша громада у штаті, де результат виборів зазвичай визначається великим відривом.
Головна проблема сьогодні полягає в тому, що різні українські організації не завжди узгоджують свої пріоритети, обмінюються інформацією про роботу з політиками та оцінюють результат своїх кампаній. Крім того, значна частина фінансування зросла після 2022 року на тлі війни й може скорочуватися разом зі спадом суспільної уваги. Бракує і системної підготовки людей до роботи в Конгресі, законодавчих органах штатів, місцевій владі та інших американських політичних інституціях. Тому наступним етапом має бути не збільшення кількості заходів, а постійна робота в конкретних округах, підготовка кадрів, координація між організаціями та кампанії навколо чітко визначених рішень.
Україна при цьому не повинна керувати політичною діяльністю американських українців. Її роль полягає у наданні фактів, експертизи, контактів й роз’ясненні, які рішення важливі для України. Методи взаємодії з американськими виборцями, конгресменами, місцевими політиками чи партіями краще знають організації, які працюють у цих громадах щодня. За такої моделі українці у США можуть бути не лише джерелом пожертв і публічної підтримки, а постійною групою інтересів, яка бере участь в американській політиці й просуває питання, важливі для України.
Вам може бути цікаво