Історичний візит Зеленського до Копенгагена та переговори з лідерами нордичних країн

Король Данії Фредерік X і президент України Вололимир зеленський зустрічаються з представниками Збройних Сил Данії. Photo: Kongahuset. Джерело:

10 листопада президент України Володимир Зеленський прибув до Данії з дводенним робочим візитом. У ході візиту він зустрівся з королівською родиною, виступив перед данським парламентом Фолькетингом, а також провів низку перемовин із прем’єр-міністеркою Метте Фредеріксен та членами уряду, представниками збройних сил і данської оборонної промисловості, а також лідерами нордичних країн. Предметом обговорень стали оборонна співпраця, визначення представника Європи на мирних перемовинах щодо умов закінчення війни, військова, фінансова та енергетична підтримка України.

Пояснюємо результати перемовин із представниками Данії та лідерами північних країн і розбираємо, чому вони важливі для України.

Перемовини із представниками Данії 

Це вже п’ятий візит Володимира Зеленського до Данії від початку повномасштабного вторгнення, однак цього разу він вирізняється комплексністю. Перемовини з урядом фактично стали також перемовинами з лідерами урядових партій, оскільки 4 з 5 міністрів, з якими відбулася комунікація, включно із прем’єр-міністеркою, очолюють політичні сили, що формують урядову коаліцію. Зустріч із королем Фредеріком X відбулася за участі кронпринца Крістіана, що може символізувати орієнтацію на довгострокову співпрацю.

Кронпринц Крістіан, президент України Володимир Зеленський, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен та король Данії Фредерік X. Фото: Mads Claus Rasmussen/Ritzau Scanpix. Джерело:

Зустріч із колишніми міністрами оборони Данії Троельсом Лундом Поульсеном і Якобом Еллеманом-Єнсеном формально присвячена подяці за допомогу, яку Данія надавала Україні під час їх перебування на посаді. Водночас вона була зустріччю з опозицією: Поульсен очолює партію Венстре, яка традиційно вважається лідером буржуазного блоку, а Еллеман-Єнсен – його попередник на посадах міністра та лідера партії. Нарешті, виступи перед Фолькетингом і студентами Копенгагенського університету продемонстрували відкритість української сторони до ширшої політичної та суспільної взаємодії з Данією.

Виступ президента у Фолькетингу показовий з двох причин. По-перше, це був перший раз, коли голова іншої держави виступав перед парламентарями з трибуни саме в цьому залі. Це рішення вимагало окремого погодження керівництва парламенту й не було одностайним, про що трохи далі. Більше того, спікер Фолькетингу Генрік Франдсен наголосив, що це рішення стосується саме цього візиту, а не створює загального прецеденту для інших глав держав.

Отже, йдеться не про автоматичний протокольний жест, а про свідоме політичне рішення надати українському президентові, а отже Україні, майданчик, якого раніше не отримував жоден іноземний лідер. З погляду політичної комунікації Данія не просто підтверджує підтримку України на рівні урядових рішень, а демонстративно виводить українського президента на один із найважливіших символічних майданчиків данської політичної системи. 

По-друге, не менш показовим є те, хто саме і чому виступив проти цього рішення. Мова йде про лідера Данської народної партії Мортена Мессершмідта і депутата, який балотувався від Буржуазної партії Джейкоба Гарріса. Про негативне ставлення цих партій щодо підтримки України можна детальніше прочитати в нашому матеріалі. Примітним є те, як вони артикулювали свою незгоду. Якщо Мессершмідт аргументував свою позицію тим, що такої честі не удостоювали навіть Вінстона Черчилля та Бернарда Монтгомері — видатних діячів Другої світової війни, і тим, що в майбутньому аналогічної можливості можуть вимагати США та Китай, то Гарріс діяв відвертіше. Напередодні виступу Зеленського він з власної ініціативи зустрівся з послом росії в Данії, а згодом назвав надання трибуни українському президенту «плямою на демократії» та «темним розділом  історії данської демократії». 

Таким чином, можна припустити, що росія, усвідомлюючи символічну важливість цієї події, намагалася через політиків, відкритих до співпраці з нею, якщо не скасувати виступ Зеленського (Мессершмідт є одним із заступників спікера Фолькетинга і членом Президії), то принаймні знецінити його значення.

Втім, ключовим елементом візиту була комунікація з урядом і виробниками в галузі ОПК. Так, було оголошено, що Данія виділить Україні 645 млн євро на придбання дронів і боєприпасів, в тому числі для літаків F-16, а 20 млн євро буде виділено як цільова допомога енергетичному сектору Херсонщини.

Крім того, під час зустрічі з представниками ОПК президенту продемонстрували вітрильний дрон данського виробництва і радар, який може бути використаний для спільної системи протиракетної оборони Freya. Демонстрація вищезгаданого дрона важлива тим, що в ході візиту було оголошено про роботу над проєктом супроводу суден різними типами дронів у Чорному морі, передусім для захисту суден зі збіжжям від атак з боку росії.

Якщо врахувати вже наявний патронаж Данії над Миколаївщиною, про який ми писали раніше, цільову допомогу Херсонщині та спільний проєкт із захисту судноплавства в Чорному морі, можна припустити, що Данія розглядає Україну як важливого партнера для посилення власної ролі в Чорноморському регіоні у післявоєнний період.  

Демонстрація радара для проєкту Freya теж не є випадковістю. Ми вже писали про важливість Данії у реалізації цього проєкту, а нещодавно Данія надала державну кредитну гарантію на суму 100,5 млн євро компанії Firepoint, відповідальній за реалізацію української частини проєкту. У межах візиту президент також оголосив про намір відкрити в Копенгагені офіс Freya, який спеціалізуватиметься виключно на реалізації цього проєкту.

Якщо взяти до уваги залежність України та Європи від Patriot як інструменту протиракетної оборони, брак у самих США ракет до Patriot, натягнуті відносини між Данією і США після зазіхань останньої на Гренландію, то Данія отримує можливість посилити представництво власних виробників у проєкті, важливому для всієї Європи.

Зустріч з лідерами нордичних країн

Окремим важливим елементом візиту стали перемовини за участі Володимира Зеленського, Метте Фредеріксен і прем’єр-міністрів Швеції, Фінляндії, Норвегії та Ісландії —  Ульфа Крістерссона, Петтері Орпо, Йонаса Гара Стере й Кріструн Фростадоттір відповідно. Про важливість перемовин свідчить особиста  присутність Ульфа Крістерссона. У Швеції триває процес формування уряду, і зараз саме Крістерссон отримав можливість спробувати сформувати коаліцію. Перемовини залишаються настільки складними й динамічними, що спікер Риксдагу надав йому додатковий тиждень до 17 листопада, тож якби перемовини не мали принципового значення – Крістерссон навряд прибув би до Данії. Про результати парламентських виборів у Швеції можна прочитати у нашому матеріалі.

Президент України Володимир Зеленський (по центру) і прем’єр-міністри нордичних країн: ліворуч Петтері Орпо та Ульф Крістерссон, праворуч – Кріструн Фростадоттір, Йонас Гар Стере і Метте Фредеріксен. Джерело:

У ході перемовин підіймалися  питання військової підтримки України, зокрема  нагальної потреби в протиповітряній обороні, захисту енергетичної інфраструктури та цивільної оборони. Так, президент України оголосив про намір відкрити у Осло офіс Freya, аналогічний до того, який планується в Копенгагені.

Однак ключовим питанням був перебіг мирних перемовин між Україною та росією в Абу-Дабі, які відбувалися у ті ж дні, і визначення того, хто представлятиме Європу за столом перемовин під час наступних раундів. Так, про потребу європейської  присутності заявляли й Україна, і росія, і США.  Таке бажання висловлювали й представники ЄС.

Водночас, ключова складність для ЄС полягає у визначенні того, хто саме може представляти Європу. Відсутність чітко визначених представників вже призводила до конфліктів. Так, Метте Фредеріксен гостро відреагувала на телефонну розмову Йонаса Гара Стере та президента Фінляндії Александра Стубба з президентом росії, Ульф Крістерссон її підтримав, а прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні написала листа президенту Європейської ради Антоніу Кошті  з проханням визначити перемовників. 

На зустрічі з прем’єр-міністрами президент України закликав до визначення представників до кінця листопада, бажано до 19 листопада, коли в Берліні відбудеться зустріч Коаліції охочих.

Наразі можливим кандидатом на роль перемовника є Александр Стубб, який має досвід комунікації як із росією, так і зі США. Напередодні зустрічі з міністрами Зеленський обговорював з ним це питання, а сам Стубб раніше  заявляв про готовність узяти на себе цю роль. Метте Фредеріксен та Ульф Крістерссон після зустрічі від неї відмовилися.

Водночас складність полягає ще й у самому підході до визначення представника ЄС: на думку Метте Фредеріксен, ЄС має представляти представник євроінституцій, тоді як на думку Крістерссона, це має бути представник великих країн ЄС.

Оптимальним варіантом було б розподілити ці обов’язки між кількома особами: представником європейських інституцій, представником однієї з великих європейських держав, наприклад Німеччини, та Александром Стуббом. Такий формат міг би бути подібним до американського, де інтереси США представляють одразу двоє перемовників — Стів Віткофф і Джаред Кушнер.

Чому важливо для України

Для України візит президента до Данії має значення як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. У короткостроковій перспективі йдеться насамперед про забезпечення спроможності України пройти зимовий період в умовах російських атак на енергетичну інфраструктуру. Фінансова, військова та енергетична допомога з боку Данії й інших нордичних країн дозволяє не лише компенсувати частину нагальних потреб, а й зберігати стійкість держави та її обороноздатність у період підвищеного навантаження на критичну інфраструктуру. Особливого значення це набуває з огляду на необхідність одночасно підтримувати функціонування економіки, забезпечувати цивільне населення та продовжувати протидію російській агресії.

Сукупна підтримка України з боку кожної країни ЄС у відсотках від ВВП відповідної держави станом на 2021 рік. Джерело:

Довгострокове значення візиту полягає у формуванні спільних оборонних проєктів, які передбачають не лише отримання Україною необхідних спроможностей, а й поглиблення технологічної та промислової кооперації з нордичними країнами. Так, міністр оборони Данії Єппе Бруус заявив про бажання бачити більше українських збройових компаній у Данії. Не менш важливим є залучення північних союзників до мирного процесу. Їхня участь у визначенні європейського представництва на переговорах дозволить Україні розраховувати на присутність за столом перемовин держав, які послідовно підтримують її територіальну цілісність і безпекові інтереси. Це особливо важливо з огляду на те, що домовленості про завершення війни визначатимуть не лише умови припинення бойових дій, а й майбутню архітектуру безпеки Європи.

Висновок

Візит президента України до Копенгагена демонструє, що безпека України дедалі виразніше стає частиною ширшої дискусії про безпеку самої Європи. Це змінює і значення підтримки з боку нордичних країн: ідеться вже не лише про обсяги військової допомоги, а й про їхню участь у розвитку європейських оборонних спроможностей та визначенні політичних умов майбутнього миру. Водночас відсутність узгодженої позиції щодо європейського представництва на переговорах показує, що усвідомлення спільності безпекових інтересів ще не означає наявності спільного механізму їх реалізації.