Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи
Будівля шведського парламенту – Риксдагу. Джерело:
13 вересня у Швеції відбулися парламентські вибори. На виборах перемогла опозиція, а прем’єр-міністр Ульф Крістерссон подав у відставку: до формування нового уряду його кабінет міністрів перебуватиме у статусі виконувачів обов’язків.
Пояснюємо політичний ландшафт Швеції, чому формування нового уряду буде складним і чому це важливо для України.
У шведському парламенті Риксдазі засідає 349 депутатів. Прохідний бар’єр становить 4%, але партія може отримати представництво у Риксдазі, якщо набирає принаймні 12% голосів в одному виборчому окрузі. Коли сформовано новий склад Риксдагу, спікер проводить перемовини з партіями, представленими в Риксдазі, щоб з'ясувати, який кандидат має найбільшу підтримку серед партій. Після цього висуває кандидатуру прем’єр-міністра. Якщо проти цієї кандидатури не виступає принаймні 175 депутатів, то прем’єр-міністр формує уряд.
Хоча Риксдаг не затверджує склад уряду та прем’єр-міністр може змінювати його склад без затвердження Риксдагу, для ініціювання вотуму довіри уряду необхідно лише 35 голосів. Таке голосування може бути проведене в будь-який момент. Для збереження повноважень уряду, як і для затвердження кандидатури прем’єр-міністра, необхідно, щоб проти уряду не виступили щонайменше 175 депутатів. Для того, щоб уряд вважався сформованим, прем’єр-міністр має призначити щонайменше п’ятьох міністрів.
Як і в Данії, про що можна прочитати в нашому матеріалі, у Швеції партії поділяються на два основні блоки — соціалістичний та буржуазний — і ще окрема позаблокова партія.
До соціалістичного блоку належать Соціал-демократична робітнича партія Швеції, яка є неформальним лідером блоку, Ліва партія та Партія зелених. До буржуазного – Поміркована коаліційна партія, яка є неформальним лідером блоку, Ліберали, Християнські демократи і Партія центру. Шведські демократи не належать до жодного з блоків.
Водночас у Швеції блокова система не настільки жорстка, як у Данії. У 2019 році Партія центру та Ліберали підтримали кандидатуру очільниці Соціал-демократів Магдалени Андерссон на посаду прем’єр-міністра, а після парламентських виборів 2022 року сформувався уряд, до якого входили Помірковані, Ліберали і християнські демократи, за підтримки Шведських демократів, які не мали міністрів, але натомість безпосередньо впливали на політику уряду. Партія центру ж була до нього опозиційною.
За результатами виборів опозиція — Соціал-демократи, Ліві, Зелені та Партія центру отримала 176 голосів, а урядові партії — Помірковані, Ліберали, Християнські демократи і Шведські демократи — 173. Це означає, що опозиція мала б достатньо голосів, щоб проголосувати проти кандидатури Ульфа Крістерссона на посаду прем’єр-міністра, тоді як урядовим партіям бракувало б голосів, щоб відхилити кандидатуру прем’єр-міністра від опозиції.
Результати парламентських виборів у Швеції: 1. Arbetarepartiet-Socialdemokraterna –Соціал-демократична робітнича партія Швеції; 2. Moderaterna – Поміркована коаліційна партія; 3. Sverigedemokraterna – Шведські демократи; 4. Vänsterpartiet –Ліва партія; 5. Centerpartiet – Партія центру; 6. Kristdemokraterna – Християнські демократи; 7. Miljöpartiet de gröna – Партія зелених; Liberalerna – Ліберали. Джерело:
Попри те, що уряд програв вибори, його результат варто оцінювати в контексті попередньої динаміки підтримки урядових партій. Менш ніж 2 місяці тому розрив у рейтингах між урядом і опозицією становив 10%, а Ліберали ризикували взагалі не пройти в парламент, маючи найгірший рейтинг в історії партії – 1%.
У розрізі партій, а не блоків, основними переможцями можна назвати Лібералів та Партію центру, а найбільше втратили – Соціал-демократи та Шведські демократи.
В останні роки Ліберали і Партія центру мали схожі проблеми: обидві партії страждали на кризи лідерства.
Після того, як Ян Бйорклунд у 2019 році подав у відставку після 12 років керівництва Ліберальною партією, за неповні 7 років у партії змінилося троє лідерів. Чинна лідерка Сімона Мохамссон очолила її лише наприкінці червня 2025 року. Рейтинги Лібералів з 2022 року стабільно знижувалися. Саме тому їх можна вважати найбільшими переможцями цих виборів: вони не просто подолали прохідний бар’єр, а й покращили результат порівняно з попередніми виборами на 0,73%, отримавши 19 місць у Риксдазі — на три більше, ніж у 2022 році.
Після того, як Анні Леф у 2022 році подала у відставку після 11 років керівництва Партією центру, за 4 роки у партії змінилося 3 лідери. До того ж, у партії була криза ідентичності — вона тривалий час не могла сформулювати позицію щодо ключових питань, а у лідерів різнилися позиції: в той час як Мухаррем Деміррок схилявся до лівішої політики, його наступниця – Анна-Карін Гатт — просувала правішу. А чинна лідерка Елізабет Танд-Рінгквіст, яка очолила партію у листопаді 2025 року, більш перспективною вважає співпрацю з соціалістичним блоком. Ймовірно, вона виходить із того, що у співпраці з ним їй буде легше не допустити потрапляння в уряд Лівої партії, ніж уникнути потрапляння в уряд Шведських демократів, якби вона підтримала урядову коаліцію. Тому той факт, що партія подолала прохідний бар’єр і покращила свої позиції після тривалої кризи на 0,32%, або 1 місце, довівши кількість місць до 25, теж робить її однією з ключових переможниць виборів.
У випадку Соціал-демократів проблема полягає у тому, що партія поступово втрачає підтримку: восени 2023 року її рейтинг становив 39%, а на цих виборах вона отримала 28%, тобто на 2% менше, ніж на попередніх. Хоча вона залишається найбільшою партією в парламенті, значною мірою це пояснюється попередньою репутацією Соціал-демократів. Якщо уряд з ними на чолі не продемонструє значних успіхів, можливо, на наступних виборах партія вже не буде найбільшою у парламенті.
Для Шведських демократів ці вибори стали першими, на яких партія продемонструвала гірший результат, ніж на попередніх. У результаті попередніх виборів вони стали другою найбільшою парламентською партією, однак на цих виборах їх рейтинги зменшилися на 3% і вони перемістилися на 3 місце. Після Вони планували отримати12-14 міністерських посад за результатами виборів, але тепер малоймовірно, що вони взагалі потраплять до уряду.
Спікер Риксдагу Андрес Норлен вже оголосив про намір запропонувати кандидатуру очільниці Соціал-демократичної партії Магдалени Андерссон як прем’єр-міністерки. Однак формування уряду для неї не буде легким. Основна проблема полягає у тому, що Ліва партія відмовляється підтримувати уряд, до якого не залучена, а Партія центру відмовляється підтримувати уряд, в який входять Ліві.
Партія центру запропонувала два варіанти уряду на чолі з Магдаленою Андерссон. В першому до уряду входять Соціал-демократи, Зелені та Партія центру, та де Ліві матимуть право голосу. В другому варіанті — це однопартійний уряд Соціал-демократів, який підтримуватимуть три інші партії з правом голосу при формуванні політики. Ліві відкинули обидва варіанти.
Якщо Магдалені Андерссон не вдасться знайти формулу, яка влаштує обидві партії, то в разі ініціювання вотуму недовіри до неї однією з партій чинного уряду Ліві чи Партія центру можуть його підтримати.
Однак це не означатиме, що вони не проголосують проти кандидатури з буржуазного блоку. Якщо ж 4 таких голосування проваляться, то протягом 3 місяців необхідно буде проводити нові вибори.
Такий розвиток подій був би вигідним чинному уряду, адже за останні місяці його рейтинг відчутно зріс і міг би додатково зрости на тлі нездатності опозиції сформувати новий уряд. Тому Магдалена Андерссон намагатиметься уникнути цього розвитку подій.
Альтернативою для Андерссон може бути спроба залучити до уряду Християнських демократів та Лібералів замість Лівої партії та сформувати лівоцентристський уряд у складі Соціал-демократів, Зелених, Центру, Лібералів і Християнських демократів, однак це суттєво ускладнить його діяльність.
Швеція є важливим партнером України, яка від початку повномасштабного вторгнення росії надала Україні допомогу на майже 14 млрд євро.
У контексті виборів для України важливо не стільки те, яким буде новий уряд, адже усі шведські парламентські партії підтримують Україну та виступають проти російської агресії, скільки те, щоб уряд взагалі вдалося сформувати. Перехідний уряд може забезпечувати поточну роботу держави, але за усталеною практикою не має ініціювати нових політичних рішень. Тому тривале формування нового уряду або нові вибори можуть відтермінувати ухвалення нових політичних рішень, зокрема щодо подальшої підтримки України.
Швеція увійшла в період політичної невизначеності: результати виборів не дали можливості однозначно визначити конфігурацію майбутнього уряду, а розбіжності між партіями ускладнюють досягнення домовленостей. Якщо сторонам не вдасться знайти компроміс, країна може опинитися перед новими виборами. Таким чином, головним питанням після виборів стає не те, хто отримав більшість, а те, чи зможе ця більшість перетворитися на дієздатний уряд. Ситуація у Швеції перегукується зі словацькою: там напередодні виборів 2027 року ключовим буде не лише результат партій, а й їхня здатність сформувати дієздатну коаліцію.
Вам може бути цікаво