Чому ЄС створює механізм чорноморської безпеки

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та президент Румунії Нікушор Дан/ Даті Бендо

9 листопада 2026 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відвідала Румунію, де за результатами переговорів із президентом Нікушором Даном оголосила про прискорення створення Чорноморського центру морської безпеки та виділення до 50 млн євро на його розбудову. Окрім цього, Єврокомісія анонсувала додаткові 10 млн євро для Румунії на посилення пошуково-рятувальних спроможностей. Наступного дня аналогічну підтримку було оголошено для Болгарії. 

5 листопада міністри закордонних справ України та Румунії Андрій Сибіга й Ден Нєкулаєску провели переговори, під час яких обговорили посилення тиску на росію, зміцнення обороноздатності України та відновлення свободи судноплавства в Чорному морі.

Розбираємося, чому ЄС створює окремий механізм чорноморської безпеки за наявності НАТО та який вплив він матиме на Україну.

Чому Чорне море стало проблемою європейської безпеки?

Упродовж 2022–2025 років головними об'єктами російських атак у Чорному морі залишалися українська портова інфраструктура та судноплавство. Однак у другій половині 2026 року загрози поширилися на західну частину Чорного моря, й перед європейськими державами постала проблема захисту цивільного судноплавства та торговельних маршрутів в умовах війни поблизу їхніх кордонів.

    У жовтні щонайменше дев'ять торговельних суден і танкерів зазнали атак поблизу Румунії та Болгарії, унаслідок чого десятки моряків загинули або зникли безвісти. Причому інциденти відбувалися у виключних економічних зонах обох держав, а окремі атаки зачепили й територіальні води Румунії. Румунія покладає відповідальність за загострення на росію, тоді як Болгарія утримується від звинувачень, а НАТО досі не вказало виконавців усіх інцидентів. 

Чорне море є важливим транспортним шляхом між Європою, Південним Кавказом і Центральною Азією, який ЄС розглядає як інструмент диверсифікації постачання енергоресурсів та сировини, шляхи постачання яких зараз перебувають під загрозою. Водночас загрози поширюються і на європейську енергетичну інфраструктуру. 20 серпня 2026 року румунські військові знищили морський безпілотник поблизу газовидобувного проєкту Neptun Deep, початок комерційного видобутку на якому очікується у 2027 році.

НАТО, яке зосереджене на військовій обороні своїх держав-членів, з жовтня 2026 року посилило спостереження в регіоні за допомогою  морської авіації, радарів, безпілотників та розвідки. Країни НАТО готові застосовувати силу для захисту власного суверенного простору: зокрема, 17 жовтня румунські винищувачі F-16 збили два ударні безпілотники типу «Герань», які проникли в повітряний простір Румунії над її територіальними водами. Водночас, на відміну від територіальних вод, виключна економічна зона (ВЕЗ) не є суверенною територією держави. Тому атака на цивільне судно у ВЕЗ Румунії чи Болгарії не означає автоматичного застосування статті 5 Північноатлантичного договору. Забезпечення безпеки в Чорному морі, своєю чергою, вимагає координації берегової охорони, моніторингу цивільних торговельних шляхів, захисту підводних кабелів і трубопроводів, пошуково-рятувальних операцій та забезпечення функціонування портів. Це спонукає Європейський Союз створювати власний механізм співпраці для забезпечення комплексної невійськової та інфраструктурної безпеки Чорного моря.  

ЄС створює власний центр

28 травня 2025 року Єврокомісія та високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки представили нову Чорноморську стратегію, розроблену у відповідь на російське вторгнення в Україну. Вона охоплює три напрями: зміцнення регіональної безпеки, розвиток економічних, транспортних та енергетичних зв'язків, підвищення екологічної та кліматичної стійкості.

Одним із ключових елементів стратегії є створення Чорноморського центру морської безпеки (Black Sea Maritime Security Hub). Згідно зі звітом Єврокомісії від липня 2026 року, центр функціонуватиме як міжвідомча мережа під цивільним керівництвом, яку координуватимуть Румунія та Болгарія за підтримки ЄС. Його завданнями будуть інтеграція систем морського спостереження, обмін інформацією, виявлення загроз судноплавству, сприяння захисту критичної інфраструктури та координація реагування на кризові ситуації.

Протягом 2025–2026 років Румунія та Болгарія працювали над концепцією центру, однак саме серія російських атак на торговельні судна восени 2026 року надала додаткового імпульсу його реалізації. За результатами візитів Урсули фон дер Ляєн 9–10 листопада ЄС оголосив про запуск центру у 2027 році, основою інфраструктури якого мають стати об'єкти у Констанці та Варні.

Таким чином, ЄС прагне створити спільну систему морського спостереження та координації, яка доповнюватиме військові спроможності держав і механізми НАТО. Це відбувається відповідно до резолюції Європарламенту від 22 жовтня 2026 року, яка визначає безпеку Чорного моря невіддільною частиною безпеки ЄС та закликав до тісної координації дій із НАТО.

Можливості та обмеження нового центру ЄС

Європейська ініціатива розвивається паралельно з військово-морським співробітництвом чорноморських держав. У 2024 році Румунія, Болгарія та Туреччина створили спільну військово-морську групу для виявлення та знешкодження морських мін (Mine Countermeasures Black Sea, MCM Black Sea), завдання якої в липні 2026 року розширили на захист критичної підводної інфраструктури. Після серії російських атак на торговельні судна 28 жовтня 2026 року міністри оборони трьох держав домовилися посилити обмін інформацією, раннє попередження та координацію військово-морських сил.

Водночас підходи держав до реагування на загрози відрізняються. Румунія пов'язує загострення з російською агресією та посилює спроможності морського спостереження й протидії безпілотникам.  Тоді як 28 жовтня уряд Болгарії схвалив приєднання до французько-данської угоди про спільну закупівлю зенітних ракет VL MICA для патрульних кораблів, а 30 жовтня країна підписала меморандум про участь в ініціативі НАТО з протидії низьколітним повітряним загрозам. Водночас Болгарія утримується від прямих звинувачень росії у конкретних атаках. Таким чином, хоча політичні сигнали з Софії та Бухареста щодо російських атак відрізняються, обидві країни намагаються забезпечити безпеку судноплавства та проведення рятувальних операцій у межах своїх територіальних вод і виключних економічних зон.

Туреччина ж закликає Україну та росію припинити дії, що загрожують цивільному судноплавству. Така позиція зумовлена її  економічними та безпековими інтересами, оскільки атаки вже зачепили судна під турецьким прапором та судна турецьких власників. Водночас режим проходження військових кораблів через чорноморські протоки, який Туреччина застосовує відповідно до Конвенції Монтре, буде одним із чинників, що визначатимуть можливості розгортання майбутньої військово-морської операції ЄС.

Однак основним викликом залишається здатність не лише виявляти, а й нейтралізувати загрози. Показовою стала атака на контейнеровоз 28 жовтня у виключній економічній зоні Болгарії. Французький патрульний літак виявив три морські безпілотники та попередив про загрозу, але Болгарія не змогла запобігти атаці через відсутність поблизу необхідних сил і засобів для перехоплення безпілотників. Після удару болгарські ВМС направили три військові кораблі та врятували всіх 18 членів екіпажу, серед яких четверо українців, проте сам контейнеровоз затонув. Новий Чорноморський центр дозволить швидше виявляти такі загрози, попереджати судна та координувати рятувальні операції. 

Однак станом на листопад 2026 року не оголошено про надання йому власних засобів перехоплення безпілотників або військово-морських сил для захисту судноплавства. Фізичне реагування залишатиметься завданням національних збройних сил та берегової охорони кожної окремої країни.

Водночас ЄС розглядає можливості посилення військового компонента. У резолюції від 22 жовтня Європарламент закликав розглянути створення військово-морської операції в Чорному морі та посилити протидронові спроможності Румунії й Болгарії. Таким чином, поєднання цивільного моніторингу та військових можливостей держав може сформувати механізм захисту від атак. До цього механізму може бути залучена й Україна.

Значення для ЄС та України

Для України безпека Чорного моря передусім означає можливість відновити повноцінний морський експорт. Через посилення російських атак у другій половині 2026 року частину вантажних потоків перенаправили до дунайських портів, а в жовтні Володимир Зеленський звернувся до сусідніх держав щодо збільшення транзиту українського зерна. Посилення безпеки судноплавства біля Румунії та Болгарії може зменшити ризики для суден, які прямують до українських портів або перевозять українську продукцію через Дунай.

Водночас Україна вже залучена до формування європейської системи морської безпеки. У січні 2026 року за підтримки Консультативної місії ЄС започаткували програму «Вартовий» (SENTINEL), спрямовану на створення українського Об'єднаного центру морської безпеки, а в травні проєкт перейшов до практичної реалізації. У липневому звіті Єврокомісія також передбачила координацію майбутнього чорноморського хабу з українським центром в Одесі.

Цей напрям підтверджують і дипломатичні контакти. Окрім переговорів українського та румунського міністрів закордонних справ 5 листопада, напередодні свого візиту до Бухареста фон дер Ляєн обговорила з Володимиром Зеленським відновлення свободи судноплавства в Чорному морі та припинення атак на продовольчу й енергетичну інфраструктуру.

Таким чином, Україна може отримати доступ до спільної системи морського спостереження, додаткової інформації про загрози та механізмів координації реагування. Також її досвід протидії російському Чорноморському флоту та використання морських безпілотників може стати основою для поглиблення військово-технічної співпраці з європейськими державами. Однак остаточний формат участі України в новому центрі ще не визначено.

Висновок

Створення центру свідчить про перехід до комплексної регіональної безпеки, яка поєднує цивільне спостереження, захист критичної інфраструктури, економічну стійкість та військові спроможності держав. Фактично ЄС заповнює «безпековий вакуум», який залишається поза межами суто військового мандату НАТО. Для України це відкриває можливість інтегруватися в європейську систему морської безпеки ще до вступу в ЄС та посилити захист власних економічних інтересів.