Чому новий уряд Румунії не матиме стабільності

Кандидат на посаду прем’єр-міністра Лука Нікулеску та президент Румунії Нікушор Дан/Administrația prezidențială

15 жовтня висунутий президентом Румунії кандидат на посаду прем’єр-міністра Лука Нікулеску, дипломат та колишній посол Румунії у Франції, запропонував новий склад уряду. 20 жовтня новий уряд був затверджений 280 голосами. 

Це має вивести країну з 5-місячної урядової кризи, яка почалася після висловлення вотуму недовіри попередньому уряду Іліє Боложана. Як ми писали, вотум був викликаний незгодою з проведенням економічних реформ, спрямованих на подолання дефіциту бюджету, які, однак, знизили його з 9,3% до 7,9%. У 2026 році бюджетний дефіцит Румунії становитиме 6,2%, але все одно Румунія зобов'язана поступово скорочувати дефіцит відповідно до вимог ЄС до 3% до 2030 року. 

Розбираємося, за яких умов партії погодились підтримати Нікулеску та чи забезпечить нова модель стабільний уряд.

Розвиток конфлікту

На початку травня 2026 року Соціал-демократична партія (PSD), найбільша партія в парламенті (127 депутатів), вийшла з урядової коаліції та спільно з опозиційним Альянсом за об'єднання румунів (AUR) і парламентською групою PACE забезпечила ухвалення вотуму недовіри уряду Іліє Боложана, очільника Націонал-ліберальної партії (PNL). Соціал-демократи звинувачували прем'єра в проведенні надмірно жорстких економічних реформ, зокрема, у скороченні державних видатків та планах продажу стратегічних державних активів. Натомість Боложан наголошував, що скорочення видатків було необхідним для зменшення бюджетного дефіциту, відновлення довіри фінансових ринків і виконання зобов'язань перед ЄС. Він також звинувачував PSD у спробі уникнути політичної відповідальності за непопулярні реформи, які соціал-демократи раніше самі погоджували у складі урядової коаліції.

Після відставки Боложана президент Нікушор Дан тричі намагався сформувати новий уряд, однак парламентські партії не змогли домовитися про підтримку нового уряду. Перший кандидат Еуджен Томак (безпартійний) відмовився від формування кабінету, а кандидатури Адріана Вешті (PNL)  та Зігфріда Мурешана (PNL) не отримали необхідної підтримки парламенту. Тому 5 жовтня президент запропонував посаду прем'єр-міністра Луці Нікулеску, який не представляє жодної парламентської партії. 

Хто підтримує уряд Нікулеску

За попередніми заявами парламентських партій новий уряд Луки Нікулеску отримає підтримку шести парламентських сил: Соціал-демократичної партії (PSD — 127 голосів у парламенті), Націонал-ліберальної партії (PNL, 81), Демократичного союзу угорців Румунії (UDMR, 31), Об'єднаних за Румунію (16), Мир — Румунія передусім (PACE, 7) та групи національних меншин (17). Разом ці політичні сили можуть забезпечити 279 голосів із необхідних 233, що підтвердилося на інавгурації 20 жовтня де Нікулеску отримав 280 голосів. 

14 жовтня Національна політична рада PSD погодилася увійти до уряду Нікулеску після включення соціально-економічних вимог партії до його програми. Водночас вона має намір переглянути результати роботи уряду через шість місяців. У результаті соціал-демократи зайняли 11 з 18 міністерств та одну посаду делегованого міністра, зокрема контроль над міністерствами оборони, економіки, внутрішніх справ, праці, охорони здоров'я, транспорту та європейських інвестицій. Водночас міністерства фінансів, закордонних справ та енергетики очолять кандидати, які не представляють парламентські партії у складі нового уряду.

Націонал-ліберальна партія PNL також вирішила підтримати затвердження уряду Нікулеску. Її лідер Іліє Боложан пояснив це необхідністю завершити затяжну політичну кризу, хоча підтримка кабінету з домінуванням PSD може спричинити політичні втрати для лібералів. Водночас 18 жовтня PNL уклала угоду, за якою PNL зобов'язалася не ініціювати й не підтримувати вотум недовіри уряду до 1 березня 2027 року, якщо Нікулеску скоротить дефіцит до 5,3% ВВП у 2027 році та відмовиться від збільшення державних видатків. При цьому PNL залишається в опозиції. 

UDMR також оголосив про підтримку Нікулеску, запропонувавши укласти окрему угоду щодо бюджету, адміністративних реформ та інших ключових законодавчих ініціатив.

Це створює ризик відновлення урядової кризи у 2027 році: якщо партії не зможуть узгодити фінансування соціальних програм із необхідністю бюджетної економії, уряд Нікулеску ризикує втратити парламентську підтримку.

Чи зможе новий уряд забезпечити стабільність?

Основним викликом для уряду Нікулеску є ризик зіткнутися з нестабільністю парламентської підтримки, оскільки сам не має власної політичної партії, більшість міністерств контролюватиме PSD, а інші партії підтримують кабінет без безпосередньої участі в ньому. Тому Нікулеску доведеться постійно узгоджувати рішення із соціал-демократами та парламентськими партіями, від голосів яких залежатиме ухвалення бюджету й проведення реформ, і які можуть відмовитися від підтримки окремих урядових ініціатив.  

Першим випробуванням для нового уряду стане економічна політика. Після періоду роботи тимчасового кабінету Румунія потребує бюджетного коригування на 2026 рік, зокрема, для забезпечення фінансування державних установ та підготовки бюджету на 2027 рік.

Таким чином, PSD опинилася у власно створеній пастці. Зруйнувавши попередню коаліцію Боложана через відмову скорочувати видатки, PSD тепер отримала більшість у міністерствах тоді, коли Румунія повинна поступово знизити дефіцит. Зараз уряд Нікулеску з PSD залежить від виконання вимог Брюсселя до Румунії та угоди з PNL. 

Якщо PSD не виконає умови ЄС та партій, що пішли на компроміс з утворенням уряду, цей уряд буде під загрозою нового вотуму недовіри. Тим самим призначення Нікулеску лише відтерміновує ризик політичного конфлікту з іншими фракціями в парламенті до перших бюджетних голосувань та результатів роботи уряду.

Також зараз відбувається погіршення безпекової ситуації в Чорноморському регіоні через російську агресію проти України, регулярні інциденти з безпілотниками поблизу румунського кордону та атаки на цивільні судна в Чорному морі. Урядова програма Нікулеску передбачає подальше зміцнення східного флангу НАТО, розвиток протиповітряної та протидронової оборони в районі Дунаю та чорноморського узбережжя, модернізацію військової інфраструктури. Однак реалізація цих заходів передбачатиме поступове збільшення оборонних видатків до 5% ВВП до 2035 року, яке уряду доведеться узгоджувати з необхідністю скорочення дефіциту та виконання соціальних зобов'язань. Якщо бюджетних ресурсів виявиться недостатньо, це може змусити уряд відкласти частину оборонних закупівель або скоротити фінансування інших державних програм, що негативно вплине на модернізацію армії та виконання двосторонніх договорів.

Вплив на Україну

Є підстави вважати, що урядова криза в Румунії призвела до затягування реалізації окремих українсько-румунських домовленостей, оскільки тимчасовий уряд обмежений у бюджетних рішеннях і координації між відомствами. Так, у березні цього року президенти двох країн погодили спільне виробництво озброєння, а у квітні Міністерство оборони України повідомило про підготовку виробництва безпілотників у Румунії із залученням 200 млн євро через SAFE. Водночас на зустрічі у вересні Володимир Зеленський і Нікушор Дан обговорили прискорення проєктів, в тому числі спільного виробництва дронів. Сам Дан наголосив, що виділені кошти потрібно якнайшвидше перетворити на готове обладнання. Поточна ситуація могла стимулювати Румунію переорієнтуватися на контракти з іншими європейськими виробниками, де вона може швидше отримати готову продукцію, як-от польські дрони Warmate.

Таким чином, врегулювання урядової кризи може сприяти реалізації двосторонніх проєктів з Україною.

Висновок

Формування уряду Нікулеску свідчить про компроміс між румунськими політичними силами, але без готовності брати відповідальність за непопулярні економічні рішення. 

У новому уряді Нікулеску соціал-демократи отримали більшість міністерств, що впливають на реалізацію соціальних програм, розвиток інфраструктури та державні інвестиції, але віддали посади прем'єра, міністрів фінансів та енергетики незалежним технократам. Основна відповідальність за бюджетну політику та визначення видатків покладається на незалежного міністра фінансів, тоді як інші міністерства мають забезпечити обґрунтований розподіл коштів у межах своїх повноважень. Таким чином, PSD залишає за собою право критикувати непопулярні заходи економії та зберігає вплив, уникаючи повної відповідальності за непопулярні кроки, яких вимагає Брюссель.

Решті партій запропонована модель дозволяє підтримувати роботу виконавчої влади, також не беручи на себе політичних ризиків за її рішення. Через це політична криза може перейти у формат постійних переговорів між урядом і парламентськими силами. Економічні проблеми змушують партії шукати компроміси, але водночас саме необхідність ухвалювати непопулярні рішення може знову загострити суперечності між ними. Тому, ймовірно, решта 2026 року та 2027 року для Румунії буде роком тяжких переговорів між партіями для ухвалення необхідних внутрішньополітичних та економічних рішень.