Чи стане Вишеградська четвірка дієвим регіональним об'єднанням

Кароль Навроцький, Петер Пеллегріні, Петро Павел і Андраш Бака. Фото: TASR/Любос Пілц Джерело

4–5 листопада у словацькому Тренчині відбувся саміт президентів Вишеградської четвірки — Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Основні переговори пройшли 5 листопада в Тренчинському замку за участі президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Президенти Кароль Навроцький, Петр Павел, Петер Пеллегріні та Андраш Бака вперше після кількох років внутрішньої кризи в В4 ухвалили спільну декларацію, зосереджену на розширенні ЄС, підтримці України та енергетичній безпеці. Напередодні глави держав також заслухали рекомендації керівників центральних банків регіону та генерального секретаря ОЕСР Матіаса Корманна щодо економічного розвитку регіону. 

Президенти підтвердили підтримку суверенітету, територіальної цілісності, європейського майбутнього України та закликали продовжувати політичну, фінансову, гуманітарну, економічну та військову допомогу країні. Під час розмови з фон дер Ляєн президенти також порушили майбутнє постачання російських енергоресурсів до ЄС.

Розбираємося, чи зможуть країни Вишеграда перетворити відновлений формат на дієве регіональне об’єднання у ЄС.

Як В4 втратила і відновила єдність

Криза Вишеградської четвірки розпочалася після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. Польща та Чехія вимагали жорстких санкцій і військової допомоги Києву, тоді як Угорщина Віктора Орбана відмовилася від постачання зброї й чинила опір окремим обмеженням проти росії, насамперед в енергетиці. Розкол поглибився восени 2023 року після повернення до влади у Словаччині Роберта Фіцо, який зупинив передачу озброєння з державних резервів. Це остаточно розділило четвірку на два табори й звело політичний діалог прем'єрів до поодиноких зустрічей.

Відновлення співпраці відбулося у 2026 році завдяки зміні уряду в Угорщині та спільним економічним інтересам. Новий угорський прем'єр Петер Мадяр відновив контакти з Польщею та відійшов від конфронтації з ЄС та Україною, що дозволило подолати чотирирічну стагнацію. 

Ключову інституційну роль відіграє країна, яка головує у В4. З липня 2026-го до червня 2027 року це Словаччина, яка може впливати на порядок денний В4 та проводити консультації перед засіданнями інституцій ЄС. У програмі головування Братислава визначила пріоритетами європейську конкурентоспроможність, розширення ЄС, галузеву співпрацю та розвиток контактів між громадянами. Особливу увагу словацький уряд приділяє координації позицій щодо багаторічного бюджету ЄС, енергетики й транспортної інфраструктури. Так, під час підготовки бюджету ЄС на 2028–2034 роки країни В4 домовилися відстоювати спільні інтереси блоку — передусім збереження аграрного й регіонального фінансування та захист промисловості від високих цін на енергоносії.

Що показав Тренчин

Саміт у Тренчині засвідчив підхід Вишеградської четвірки, за яким співпраця будується довкола конкретних інтересів замість вимоги повної політичної одностайності. «Польща, Чеська Республіка, Словаччина та Угорщина не обов'язково повинні мати однакові позиції з усіх питань сьогодні, хоча ми поділяємо фундаментальні, важливі позиції. Питання, які іноді розділяють нас, хоч і рідко, не повинні затьмарювати те, що нас об'єднує — спільні економічні, інфраструктурні та енергетичні інтереси забезпечують нам міцну основу для подальшої співпраці», — сказав президент Польщі Кароль Навроцький за результатами зустрічі.  

Лідери підтримали оцінку кандидатів на вступ до ЄС виключно «за досягненнями» та збереження права вето, а також закликали Брюссель захистити конкурентоспроможність регіону через інвестиції в енергетику, інфраструктуру подвійного призначення (яка важлива з огляду на військову логістику) й протидію деіндустріалізації. При цьому її головним підсумком стало відновлення переліку спільних позицій щодо розширення ЄС та забезпечення доступних цін на енергоносії, які за присутності Урсули фон дер Ляєн було напряму презентовано керівництву Єврокомісії.  

Відновлені зустрічі прем'єрів, регулярна координація перед засіданнями Європейської ради, діалог у форматі В4+ та активне словацьке головування створюють реальні підстави для відновлення ваги четвірки в Брюсселі. Найбільший потенціал для спільних дій зосереджений довкола формування бюджету ЄС на 2028–2034 роки, спільної аграрної політики та фондів згуртованості. Водночас декларація в Тренчині фіксує лише консенсус глав держав, тоді як ключові рішення щодо фінансових внесків, оборони та голосувань у Раді ЄС реалізують уряди з різною внутрішньою архітектурою влади.  

Відновлена В4 функціонує як гнучка коаліція, яка збирається під конкретні економічні та інфраструктурні переговори. Проте у майбутньому складні дискусії щодо аграрного ринку та бюджетних трансфертів можуть об'єднати четвірку для захисту власних ринків від наслідків розширення ЄС. Таким чином об’єднання перетвориться на потужну переговорну коаліцію, з якою Києву доведеться домовлятися. 

Чи змінилося ставлення до України? 

Країни Вишеградської четвірки сформували умовний консенсус щодо підтримки українського євроінтеграційного руху, але вважають, що він має залежати від її досягнень. Підписана на саміті в Тренчині президентська декларація підтвердила спільне визнання суверенітету та європейської перспективи України. Президенти також закликали продовжувати політичну, фінансову, гуманітарну, економічну та військову допомогу, але з урахуванням оборонної політики й національних інтересів держав-членів ЄС. Фактично це дозволяє урядам В4 підтримувати спільну декларацію, не беручи на себе однакових зобов'язань щодо військової допомоги Києву.

Ключовим прагматичним проривом у 2026 році стала зміна підходу Угорщини під керівництвом Петера Мадяра, який відмовився від практики постійного вето після розв'язання питання прав угорської національної меншини та ухвалення відповідних законодавчих змін у Києві. Це дозволило відкрити чотири із шести переговорних кластерів та відновити прогрес України до членства в ЄС. Водночас Будапешт чітко наголошує на неприпустимості прискореної процедури вступу й залишає за собою право оцінювати виконання кожної умови на наступних етапах відкриття та закриття кластерів, які за чинними правилами потребують одностайної згоди держав-членів ЄС. Тому навіть після виконання Україною необхідних реформ будь-яка країна ЄС може затримувати ухвалення відповідних рішень.

Попри дипломатичне зближення, між столицями В4 зберігається чіткий розкол щодо інструментів і масштабів власної залученості в допомогу Україні. Польський уряд залишається найпослідовнішим прибічником активного переговорного календаря про вступ України до ЄС, хоча президент країни пов'язує підтримку з аграрними та історичними вимогами. Чехія адмініструє боєприпасну ініціативу виключно за кошти партнерів без залучення власного бюджету, а Словаччина й далі відмовляється від державних поставок озброєння, підтримуючи лише гуманітарні та відбудовчі напрями.

У середньостроковій перспективі головна лінія напруги між Україною та В4 переміститься від питання права України на членство в ЄС до економічних і бюджетних переговорів. Потенційний вступ України з її потужним аграрним сектором і потребою у значному фінансуванні безпосередньо зачіпатиме економічні інтереси країн регіону. Тому Вишеградська четвірка може стати майданчиком для узгодження спільної позиції щодо захисту національних ринків, фінансування регіонального розвитку та перехідних обмежень для українського експорту. У результаті країни, які сьогодні підтримують європейське майбутнє України, завтра стануть одними з головних переговорних опонентів Києва у визначенні умов цього майбутнього.

Висновок

Відновлена Вишеградська четвірка трансформувалася з розколотого об'єднання у прагматичну «гнучку коаліцію» окремих інтересів. Щодо України, то країни В4 підтримують продовження її європейської інтеграції, але наголошують, що просування до членства в ЄС має відбуватися на основі досягнутих результатів. Водночас їхні уряди зберігають принципово різні підходи до військової допомоги. Отже, декларація президентів у Тренчині не означає завершення політичного розколу, а радше демонструє готовність співпрацювати попри наявні розбіжності.