Дмитро Ананьєв, штатний аналітик Центру “Resurgam” з політики країн західної та центральної Європи
Віктор Орбан на концеренції CPAC. Emil Lippe для The New York Times
Напередодні парламентських виборів в Угорщині на підтримку Віктора Орбана висловилися іноземні актори: Дональд Трамп записав відеозвернення, а прем’єр-міністр Ізраїлю заявив, що «Віктор Орбан означає безпеку, захищеність, стабільність». У той час, реагуючи на інформацію, що люди Орбана детально інформували москву про засідання Ради ЄС, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що це ні для кого не має бути здивуванням.
Розбираємося, як зовнішні актори намагаються вплинути на внутрішню єдність Союзу через Угорщину та якою є протидія з боку ЄС.
21 березня у п’ятий раз в Угорщині пройшла Конференція консервативних політичних сил (CPAC Hungary), яка є майданчиком налагодження зв’язків між рухом МАГА Дональда Трампа та правими силами Європи. Сам Віктор Орбан позиціонує цей захід як можливість для правих сил Європи зібратися та заявити про себе. За його словами, у світі відбувається масштабне перегрупування правих сил, де «епіцентр знаходиться у Сполучених Штатах, а Угорщина є форпостом Європи».
На зустрічі були лідери та члени правих партій Німеччини, Франції, Бельгії та інших країн. Був запрошений та не зміг приїхати прем'єр-міністр Чехії Андрей Бабіш.
Президент США та прем’єр-міністр Ізраїлю у своїх відеоповідомленнях засвідчили підтримку угорському прем’єр-міністру напередодні виборів 12 квітня.
Дональд Трамп висловив своє захоплення Орбаном та його політикою: «Віктор Орбан — сильний лідер, який показав усьому світу, чого можна досягти, захищаючи свої кордони та свої цінності. Для мене честь підтримувати такого лідера. Сподіваюся, він переможе і переможе впевнено». Така риторика вписується у ширший політичний курс Трампа на підтримку правих сил у Європі та формування ідеологічно близького табору союзників. Підтримка Орбана з боку США не обмежується лише заявами.
Державний секретар Марко Рубіо був в Угорщині у лютому 2026 року, а віцепрезидент Джей Ді Венс планує відвідати країну напередодні виборів. Ця демонстрація підтримки Орбана зі сторони такого актора, як США, спрямована на посилення його позиції всередині країни.
Вона пояснюється низкою причин. По-перше, Орбан є вірним союзником руху МАГА та другом Дональда Трампа. По-друге, обидва політики мають схожі жорсткі погляди на міграційну політику. По-третє, Трамп надає підтримку правим силам у Європі з метою створення сильного табору правих партій, щоб посилити розбіжності серед європейців.
Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, який не зміг приїхати на подію через війну з Іраном, висловив підтримку присутнім. Вони, на його думку, відстоюють західну цивілізацію та підтримують Ізраїль, що «є передовим рубежем, який захищає нашу спільну цивілізацію від… радикальних і фанатичних мусульман». Нетаньяху також особисто подякував своєму угорському колезі Орбану: «Він був непохитним, як скеля. Сьогодні ми живемо в неспокійні часи. Потрібні лідери, які здатні захистити від цієї хвилі, що зростає, і водночас забезпечити безпеку та стабільність для своїх країн. Саме цього у Віктора Орбана вдосталь. Я знаю багатьох світових лідерів і можу сказати, що він — серед найкращих».
Підтримка з боку Нетаньягу пояснюється жорсткою антиміграційною політикою Угорщини, зокрема акцентом на обмеженні нелегальної міграції та риториці внутрішньої безпеки, яка є близькою до підходів ізраїльського керівництва та нинішньої американської адміністрації, що вважають міграцію головною загрозою «західної цивілізації». Окрім того, позиції країн збігаються, у тому числі щодо міжнародних інституцій, які нібито посягають на національний суверенітет. Так, у 2025 році Угорщина оголосила про вихід з Міжнародного кримінального суду під час візиту ізраїльського прем’єр-міністра, щодо якого МКС видав ордер на арешт.
Підтримка Орбана з боку США та Ізраїлю може свідчити про зацікавленість у збереженні союзника всередині ЄС, який виступає за посилення ролі національних держав і обмеження впливу наднаціональних інституцій. У такому контексті дії Угорщини сприяють послабленню інституційної єдності ЄС та зниженню довіри до його механізмів ухвалення рішень.
Росія також зацікавлена у збереженні влади Орбана. У першу чергу Угорщина для росії — надійний союзник у блокуванні та затримці допомоги для України. Також це надійний покупець російських енергоресурсів в Європі.
Іншим важливим ресурсом для росії, який надає уряд Орбана, є доступ до внутрішніх комунікацій лідерів ЄС. Петер Сійярто повідомляв москві конфіденційну інформацію, що обговорювалася на зустрічах в інституціях Європейського Союзу. Після оприлюднення цієї інформації члени Союзу не були здивовані співпрацею Орбана та москви. «Ми вже давно підозрювали це», — зазначив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.
Для підтримки Орбана росія задіяла власні спецслужби та почала реалізовувати виборчі маніпуляції. Спочатку зареєстрували кандидата з тими ж ініціалами, що й у головного опозиційного політика в Угорщині — Петера Мадяра. Пізніше запропонували інсценувати замах на вбивство Віктора Орбана та створити образ героя для політика.
Мотивація росії багато в чому збігається з мотивацією США — підтримувати євроскептичного члена ЄС, щоб уповільнювати рішення Союзу та навіть блокувати їх.
Блокування рішень ЄС з боку Угорщини поступово стимулює необхідність реформ всередині Союзу. Однією з останніх змін стало впровадження механізмів обговорення на рівні менших груп держав та обмеження обміну конфіденційною інформацією з Угорщиною.
Інше питання, яке активно обговорюється на рівні ЄС, — це поступовий перехід від примату консенсусних рішень до прийняття рішень більшістю. Так, угода з МЕРКОСУР з ЄС була прийнята на основі більшості. Але такий підхід зустрічають зі спротивом, й він поки що застосовується лише для розв'язання окремих питань. На думку Райнхарда Клоучека, президента Пан’європейського руху Австрії, необхідно розширювати практику ухвалення рішень більшістю, зокрема у сфері безпеки та зовнішньої політики. Водночас за чинними правилами впровадження таких змін потребує згоди всіх країн, що робить його малоймовірним.
Зараз у ЄС третина урядів представлена правоцентристськими силами, але вони не мають єдиної узгодженої позиції. З одного боку, проукраїнська Джорджія Мелоні, прем’єр-міністр Італії, виступає за підтримку України, хоча і каже, що розуміє причини блокування Орбаном допомоги для цієї країни. З іншого боку, Роберт Фіцо, прем’єр-міністр Словаччини, погрожував доєднатися до Угорщини та ветувати допомогу Україні від ЄС.
Розколи в Євросоюзі проходять одразу за кількома лініями. По-перше, це інституційна суперечність між прихильниками посилення наднаціональних механізмів та державами, які відстоюють суверенітет і право вето. Іншим проявом є ідеологічне протистояння ліберальних сил консервативним та правопопулістським. У цьому контексті Угорщина є не причиною розколу, а радше його найбільш помітним проявом.
Активна підтримка Віктора Орбана з боку США, Ізраїлю та зацікавленість росії у його збереженні при владі свідчать, що вибори в Угорщині виходять за межі внутрішньої політики та стають частиною ширшого геополітичного протистояння.
Така підтримка демонструє, що внутрішні процеси в ЄС дедалі більше стають об’єктом зовнішнього впливу. Це змушує Європейський Союз переосмислювати власні механізми функціонування та адаптуватися до умов зростаючої політичної фрагментації, щоб зберегти ефективність і роль глобального політичного гравця.
Угорщина виглядає «слабкою ланкою» ЄС, але насправді це приклад внутрішніх суперечностей Союзу. Ситуація з Орбаном показує, що проблема не в одній державі, а в системі ухвалення рішень, яка дозволяє окремим країнам блокувати спільну політику.
Вам може бути цікаво