Освіта замість зброї. Чи можливі студентські протести в Данії та Швеції

Учні та студенти під час протесту у Франції, жовтень 2026 року. Фото: AFP. Джерело

Ця тема стосується не лише півдня Європи. Оскільки на саміті в Гаазі 2025 року члени НАТО домовилися витрачати щонайменше 3,5% ВВП на основні оборонні потреби, схожі протести можуть виникнути і в інших країнах. Україна залежить від підтримки європейських партнерів, тож важливо розуміти, де ще можуть виникнути такі протести, особливо, це стосується країн, які допомагають Україні найбільше. Серед них є Данія та Швеція.

Тож виникає питання, чи може гасло «освіта замість зброї» дійти до них?

Франція

21 вересня учні почали блокаду ліцею в паризькому передмісті Кретей, а за два тижні протест став загальнонаціональним.

Учнівська спілка USL назвала серед основних причин нестачу учителів і персоналу, аварійний стан ліцеїв, переповнені класи, перевантажений розклад й стрес через платформу вступу Parcoursup. Привід пов'язати освіту з обороною протестувальники мали. Бюджет на 2027 рік, який уряд представив у розпал протестів передбачає 43 млрд євро нових заощаджень і скорочення 1 588 посад учителів. Натомість бюджет збройних сил зросте до 63,4 млрд євро. У Франції на демонстраціях траплялися плакати «Гроші на університет, а не на армію», але учнівська спілка такої вимоги не висувала.

Прямого заміщення одного іншим насправді немає. Як зазначає Економістка Сільві Мателлі, оборонний бюджет зростав не коштом освіти. Невдоволення викликає інше, а саме, те що бюджетні витрати на оборону зростають, а на освіту залишаються без змін.

Насправді вимоги протесту розширили не оборонні витрати, а дії поліції. Протести супроводжувалися сутичками та масовими затриманнями, переважно неповнолітніх. Amnesty International і Human Rights Watch засудили надмірне застосування сили. Після цього протестувальники почали критикувати вже не лише умови навчання, а й поліцію та уряд. Попри це 62% французів вважають вимоги школярів справедливими.

Отже, французький процес виріс з освітніх проблем, а сутички з поліцією розширили його вимоги до критики уряду. Антиоборонні гасла залишилися на плакатах окремих учасників і не стали вимогою організаторів.

Бельгія

Пожежа під час протесту ліцеїстів в Льєжі, 1 жовтня 2026 року. Фото: John Thys / AFP. Джерело

Учнівський рух у Бельгії почався слідом за французьким, але за масштабом протест значно менший. 1 жовтня учні вийшли до приблизно десятка шкіл у Льєжі, а за кілька днів акції поширилися на Монс і Шарлеруа.

Тож французькі протести стали не першопричиною, а каталізатором, що посилив невдоволення, яке накопичувалося місяцями у бельгійських студентів, й вибухнуло пілся подій у Франції.

Федеральний уряд Барта Де Вевера тим часом шукав 5–7 млрд євро заощаджень. Але прем'єр наполягав, що 2% ВВП на оборону «висічені в камені». Попри це, провести в Бельгії пряму лінію « зброя замість шкіл » складно. Освітою керують мовні спільноти з власними бюджетами, а оборона є компетенцією федерального уряду. Гроші на школи Валлонії та Брюсселя і гроші на армію не змагаються в одному бюджеті, тож урізання вчительських годин не можна назвати платою за переозброєння. У Бельгії проти витрат на озброєння виступав лише один з організаторів акцій у Льєжі.

Італія

Демонстрація учнів у Турині під час загальнонаціонального страйку, 16 жовтня 2026 року. Фото: Marco Alpozzi / LaPresse. Джерело

16 жовтня учні вийшли на загальнонаціональний страйк у десятках міст. Організатори з учнівського колективу Osa заявили про 400 тисяч учасників, тоді як видання Il Post писало про тисячі. Крім скасування ліміту для іноземців, учні вимагали відремонтувати шкільні будівлі й збільшити фінансування освіти. Валдітара назвав протест «політичним хуліганством», а Osa, натомість, називає політику уряду расистською та імперіалістичною.

В Італії критика переозброєння стала частиною вимог самих організаторів протестів. На їхню думку, уряд витрачає гроші на армію замість шкіл. Проте аналіз бюджету такого прямого перерозподілу не показує. Видатки на оборону у 2027 році зростуть з 1,3% до 1,6% ВВП, але уряд покриває їх за рахунок додаткового дефіциту й обіцяє не урізати освіту.

Тож в Італії, як і у Франції, невдоволення викликає не скорочення освіти заради армії, а контраст між зростанням витрат на оборону і станом шкіл.

Досвід Франції, Бельгії та Італії показує, що невдоволення станом освіти не обов’язково переростає у вимогу скоротити оборонні витрати. Навіть коли уряди збільшують фінансування армії на тлі проблем у школах, протестувальники не завжди пов’язують ці питання. В Італії таке протиставлення стало частиною вимог організаторів, тоді як у Франції та Бельгії його висловлювали лише окремі учасники. Отже, для Данії та Швеції важливо з’ясувати не лише те, чи є підстави для освітніх протестів, а й чи існують організації, готові пов’язати ці проблеми з оборонним бюджетом.

Данія та Швеція. Чи може невдоволення освітньою політикою перерости в протести проти переозброєння

В обидвох країнах запроваджено безкоштовне навчання, а студенти отримують від держави соціальні виплати. Данський студент, який живе окремо від батьків, отримує стипендію у розмірі 7 426 крон (близько 1000 євро) на місяць. У Швеції з 2027 року повне студентське забезпечення становитиме 13 684 крони (близько 1230 євро) за чотири тижні навчання. Обидві країни також мають низький державний борг. У Данії наприкінці 2025 року він становив 27,9% ВВП, у Швеції 35,4% тоді як у середньому в ЄС 81,7%. Тож на рівні держави вони можуть дозволити собі не економити на освіті заради оборони. Проте ні стипендії, ні низький борг не захищають від невдоволення реформами, і це добре видно на прикладі Данії.

Данія

На 4 листопада в Копенгагені пройшла демонстрація проти скорочення державної підтримки молоді. Її скликала 21 організація, серед них спілка гімназистів DGS, Данська рада студентів DSF та організація учнів професійних шкіл EEO. Акцію підтримують молодіжні крила партій від партії Єдність: червоно-зелений альянс до Данської народної партії.

Такі акції для данських учнів не нові. DGS, яка представляє близько 90 тисяч гімназистів, ще в листопаді 2024 року організовувала страйк гімназистів проти скорочень.

Причиною невдоволення став проєкт бюджету на 2027 рік, в якому уряд Метте Фредеріксен пропонує не платити студентську стипендію SU студентам, які живуть з батьками, якщо дохід батьків перевищує 710 тисяч крон. Для родин із доходом від приблизно 420 тисяч крон стипендію зменшать. Уряд також хоче посилити умови допомоги для випускників. Водночас той самий бюджет передбачає додаткові 22 млрд крон на оборону у 2027 році і податкові пільги для людей із високими доходами і бізнесу.

Організатори данської демонстрації вимагають зберегти SU і допомогу випускникам та припинити скорочення для молоді. Про оборону вони не згадують. Питання переозброєння і скорочення для молоді пов'язує лише ліва Arbejderen (укр. Робітник) — газета невеликої Комуністичної партії Данії.

Данія має свіжий досвід масових протестів. У 2023 році уряд скасував вихідний Великий день молитви, щоб спрямувати додаткові кошти насамперед на оборону. Проти цього вийшли, за оцінкою організаторів, щонайменше 50 тисяч людей. Цей випадок показує, що рішення, ухвалені заради оборони, вже викликали масовий протест, хоча протестували насамперед проти втрати вихідного, а не проти самих витрат на армію.

Швеція

У Швеції освітнє невдоволення поки не має єдиного центру. Скорочення в школах стають предметом лише місцевих конфліктів. У Гетеборзі скорочення 500 посад у школах пояснили саме меншими державними грантами. У попередні роки скорочення проводили 260 з 290 муніципалітетів. Учасниками протестів були учителі та батьки.

Водночас керівник Шведського агентства освіти визнає, що шкільна сегрегація в країні зростає. У Лінчепінгу, наприклад, є школи, де учні з мігрантським походженням становлять близько 90%, і школи, де їх лише 5%. Саме така нерівність між школами стала ґрунтом для протесту у французьких передмістях.

При цьому студентські спілки борються зі зменшенням власного фінансування. У 2026 році уряд скоротив державне фінансування студентських спілок з 55 до 35 млн крон (близько 4,9 до 3,1 млн євро). Об'єднання спілок SFS попереджає, що через це доведеться звільняти працівників, а нагляд за якістю освіти стане слабшим.

У 2025 році у Швеції погодили збільшення оборонних витрат до 3,5% ВВП. Оборону тимчасово фінансуватимуть у борг, але межу державного боргу збережуть. До кінця 2030 року партії мають представити план, як повернутися до збалансованого бюджету до 2035-го. Ситуацію ускладнює й те, що Швеція досі немає нового уряду. 17 вересня прем'єр Ульф Крістерссон подав у відставку, і відтоді його уряд працює як тимчасовий. Такий уряд ухвалює переважно поточні й термінові рішення. Станом на кінець жовтня Риксдагу так і не вдалося затвердити прем'єра.

На відміну від Данії, у Швеції невдоволення поки не переросло в загальнонаціональний протест. Виступи проти скорочень залишаються переважно місцевими, а спільних вимог щодо оборонних видатків протестувальники не висувають.

Отже, у Швеції поки немає впливового політичного актора, який пов'язував би освіту з переозброєнням. У 2025 році всі партії Риксдагу погодили, як фінансувати оборону. Учителі й батьки протестують проти місцевих скорочень, а студентські спілки проти урізання власного фінансування. Спільної вимоги щодо оборонних витрат вони не висувають.

Висновок

Досвід Франції, Бельгії та Італії дозволяє виокремити чотири умови за яких освітнє невдоволення може перерости в масовий рух під гаслом «освіта замість зброї». Перша – це помітні скорочення в освіті чи підтримці молоді. Друга умова – це прямий бюджетний зв’язок, коли скорочення та зростання оборонних витрат ухвалює той самий уряд і суспільство сприймає це як перерозподіл. Третя – це політика організаторів протестів, профспілок чи партій, які самі нав’язують цей зв’язок. Четверта умова – це відсутність політичного консенсусу щодо оборони, коли є впливова сила, готова підхопити антиоборонне гасло. У Франції були перші дві умови, але організатори не пов’язували освіту зі зброєю. У Бельгії зв’язку заважав поділ повноважень між рівнями влади. В Італії організатори від початку висували антиоборонні вимоги, але бюджет прямого перерозподілу не показує.

Данія та Швеція поки відповідають лише першій умові. У Данії скорочення стипендій і нові оборонні витрати є в одному бюджеті, але поруч із податковими пільгами. Тож суперечка точиться про соціальні пріоритети уряду, а не про обмін освіти на зброю. У Швеції переозброєння фінансують у борг, тому прямого перерозподілу поки немає. Організатори протестів в обох країнах не висувають антиоборонних вимог, а щодо оборони зберігається міжпартійний консенсус.

Водночас ризик відкладених протестів залишається. У Швеції вони можуть відбутися, коли партіям доведеться вирішувати, як повернутися до збалансованого бюджету, а у Данії якщо нові скорочення підтримки молоді супроводжуватимуться подальшим збільшенням оборонних витрат. Однак навіть за таких умов поява масштабного руху під гаслом « освіта замість зброї » видається малоймовірною.

Усередині Данії та Швеції немає сил які могли б перетворити соціальне невдоволення на протест проти оборонних витрат. Великі партії підтримують переозброєння, а учнівські організації висувають соціальні вимоги. Зацікавлена у цьому передусім росія, яка вже поширює наратив про те, що допомога Україні шкодить самим донорам. Втім, через загально-національний консенсус щодо України, російські наративи не мають примітної основи для поширення.