Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи
Прибуття HMS Prince of Wales до Осло/Heiko Junge, NTB
10–12 листопада на флагманському кораблі Королівського військово-морського флоту Великої Британії HMS Prince of Wales, який прибув 7 листопада до Осло, відбулися Міжнародна конференція з морської могутності (International Sea Power Conference) та Форум майбутнього Атлантики (Atlantic Future Forum) за участю європейських військових та політичних лідерів. Корабель повернувся з навчань у ГІСК – проході та поблизу узбережжя Норвегії.
Пояснюємо, які рішення були ухвалені на заходах, чому Велика Британія провела обидва заходи у Норвегії та чому це важливо для України.
Міністр з оборонних закупівель Великої Британії Люк Поллард на конференції/ Gints Amoliņš / Latvijas Televīzija
Міжнародна конференція з морської могутності відбулася 10 листопада за участі керівників країн JEF (Об’єднані експедиційні сили), посла України у Великій Британії генерала Валерія Залужного та міністра оборони України Євгенія Хмари, який долучився дистанційно. Про безпекову коаліцію JEF детальніше можна прочитати у нашому матеріалі. На конференції обговорили загрози з боку росії й методи протидії їй, а також було проголошено кілька важливих ініціатив.
Так, керівники країн JEF підписали угоду про створення спільного флоту Об’єднаних експедиційних сил під керівництвом Великої Британії. Детальніше про цю ініціативу Великої Британії, а також про створення спільного флоту з Нідерландами можна прочитати у наших матеріалах. Важливо, що підписання угоди стало завершенням 9-місячного процесу поглиблення морської співпраці JEF. 9 липня всі десять країн коаліції погодили Морську пропозицію (Maritime Proposition), яка передбачала перехід від періодичних спільних заходів до постійнішої інтеграції військово-морських сил. Тепер сторони формалізували ці домовленості, закріпивши намір діяти як єдина морська сила, здатна швидко реагувати на загрози та посилювати оборону північного флангу НАТО.
Друга важлива ініціатива Великої Британії, оголошена на конференції, — виділення 90 млн фунтів стерлінгів на створення мережі автономних морських систем, підводних сенсорів і технологій штучного інтелекту для захисту критичної інфраструктури Північної Атлантики. Вона дозволить британським кораблям швидше виявляти російські субмарини та полювати на них. Необхідність такого посилення пов'язана зі зростанням російської активності, яка у морській зоні відповідальності Великої Британії зросла на 41%. Розгортання нової мережі планують розпочати у 2027 році з ГІСК-проходу.
Основою системи стануть автономні надводні та підводні апарати, обладнані сенсорами й засобами моніторингу. Вони здійснюватимуть патрулювання у визначених районах Північної Атлантики, шукатимуть підводні човни та фіксуватимуть підозрілу активність поблизу кабелів зв’язку й енергетичних об’єктів. Зібрану інформацію передаватимуть до спільної системи, де її оброблятимуть за допомогою штучного інтелекту. Це має допомогти Королівському флоту оперативніше виявляти потенційні загрози та надавати протичовновим кораблям і багатоцільовим атомним субмаринам актуальні дані про ситуацію під водою.
Підписання угоди про спільний флот JEF і створення мережі автономних систем спостереження свідчать про прагнення Великої Британії зробити морське стримування росії постійним, а не ситуативним процесом. Якщо раніше співпраця союзників значною мірою залежала від окремих навчань та операцій, то тепер Лондон просуває модель, за якої країни JEF матимуть змогу діяти узгоджено, обмінюватися інформацією та швидше реагувати на загрози. Особливого значення це набуває в умовах, коли російська активність не обмежується військовою присутністю, а поширюється також на критичну інфраструктуру, від якої залежить функціонування європейських держав. Фактично Велика Британія прагне створити систему, у якій російській стороні буде складніше залишатися непоміченою, використовувати вразливості морської інфраструктури та діяти без скоординованої відповіді союзників.
Форум майбутнього Атлантики, який відбувся 11-12 листопада, зібрав представників 29 країн Європи та Атлантики.
Він щороку проводиться на одному з авіаносців класу «Queen Elizabeth» Королівського флоту Великої Британії, які зазвичай перебувають в Атлантиці. Однак цього року форум уперше провели в водах Європи.
Форум, який проводиться британським урядом як частина державної політики країни, присвячений питанням оборони, безпеки й технологій, а також зміцненню стійкості та захисту національних інтересів демократичних союзників. Ключовими питаннями порядку денного цьогорічного форуму стали зміцнення трансатлантичних союзів, прискорення трансформації оборонного сектору та посилення загальносуспільної стійкості до безпекових загроз.
Під час форуму міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг оголосив про замовлення у Норвегії трьох кораблів-маток для протимінних дронів із можливістю придбати ще три. Нові кораблі слугуватимуть платформами для запуску й управління автономними протимінними системами. Це дасть змогу виявляти та знищувати морські міни без безпосереднього залучення екіпажів до небезпечних ділянок і з меншими часовими витратами.
Водночас їхнє призначення не обмежуватиметься протимінною боротьбою: кораблі також увійдуть до концепції «гібридного флоту» Королівського флоту та залучатимуться до протичовнових операцій на північному фланзі НАТО. Про те, як Норвегія замовила у Британії 5 фрегатів, можна прочитати у нашому матеріалі. Крім того, міністр оголосив про відкриття у Норвегії офісу британської оборонно-технологічної компанії Arondite, яка спеціалізується на розробці оборонного програмного забезпечення та систем штучного інтелекту для керування автономними безпілотними платформами.
Обидва заходи відбулися на тлі ускладнення безпекового середовища в Європі та Північній Атлантиці. Як йдеться у заяві Atlantic Future Forum, на цей час диверсифікація спектра загроз ускладнює ухвалення стратегічних рішень, економічна невизначеність стримує зростання, бюджетний тиск безпосередньо конкурує з потребою трансформації оборонного сектору. Це все створює суперечності, якими намагаються скористатися противники Європи. В цих умовах Велика Британія як острівна держава намагається додатково до НАТО вибудувати ще один рівень безпеки, спираючись на потенціал JEF.
Норвегію обрали з політичних і географічних міркувань: між країнами вже налагоджена оборонна співпраця, про яку детальніше йдеться в нашому матеріалі. Крім того, Норвегія розташована в центрі північного флангу НАТО та є воротами до стратегічно важливої Крайньої Півночі й Арктики. Таким чином, Велика Британія використовує відносини з Норвегією як показову модель взаємовигідного партнерства для інших учасників формату JEF.
Міністр оборони України Євген Хмара на форумі. Джерело:
Як видно з участі представників державного сектору України на Міжнародній конференції з морської могутності, Україна залишається частиною ширшого безпекового порядку денного Лондона. Посилення стримування росії, яка веде війну проти України, у регіоні Північної Атлантики відповідає безпосереднім інтересам України. Розбудова спільного флоту JEF, посилення протичовнових спроможностей і захист критичної інфраструктури мають ускладнити російські гібридні атаки, наприклад, пошкодження кабелів у Північній Атлантиці та Балтійському морі. Для України це означає посилення тиску на росію на інших стратегічно важливих напрямках. Що більше ресурсів і уваги росія змушена спрямовувати на протидію стримуванню НАТО, то менше простору вона має для війни в Україні.
Велика Британія намагається закріпити за собою роль центру протидії росії та її спробам дестабілізувати Європу. Проведення Міжнародної конференції з морської могутності та Форуму майбутнього Атлантики на британському авіаносці в Норвегії стало одним зі способів продемонструвати це лідерство: Лондон не лише збирає навколо себе політичних і військових партнерів, а й формує спільне бачення загроз та просуває конкретні механізми реагування на них.
Головним інструментом цієї політики стає JEF. Британія послідовно поглиблює співпрацю з окремими учасниками через двосторонні оборонні угоди, спільні операції та розвиток військової сумісності, а згодом закріплює ці домовленості на рівні всієї коаліції. Створення спільного флоту стало черговим етапом цього процесу.
Важливе місце в цій системі посідає Україна. Підтримуючи Київ і залучаючи його до безпекових ініціатив, Велика Британія пов'язує українську безпеку із власною стратегією протидії російській загрозі. Для України це можливість не лише отримувати допомогу, а й поступово ставати учасником регіональної системи безпеки, до якої вона може зробити власний внесок завдяки бойовому досвіду та розвиненим спроможностям у морській війні дронів.
Вам може бути цікаво