Послаблення урядової коаліції у Словаччині

Андрей Данко (зліва) та Томаш Тараба (справа). ФОТО: TASR/Якуб Котян Джерело

29 вересня в парламенті коаліційна Словацька національна партія (SNS), об’єднавшись з опозицією, висловила недовіру віцепрем’єру та міністру довкілля Томашу Тарабі, якого раніше сама й висунула. Наступного дня президент Петер Пеллегріні звільнив його з посади, а прем’єр-міністр Роберт Фіцо, чия партія є партнером по коаліції, тимчасово перебрав керівництво Міністерством довкілля. Своєю чергою, SNS вимагає передати посаду колишньому державному секретарю Міністерства довкілля Філіпу Куффі. 

Розбираємося, які наслідки це має для уряду Фіцо та значення для України.

Як розвивався конфлікт

Томаш Тараба не був кадровим політиком SNS. У 2020 році він уперше пройшов до парламенту за списком крайньоправої Народної партії — Наша Словаччина (ĽSNS) Маріана Котлеби, яку характеризували як неонацистську. Згодом Тараба залишив її і очолив націонал-консервативну партію «Життя – Національна партія». Перед виборами 2023 року він залишив посаду голови та пішов як незалежний кандидат за списком SNS, де отримав другий результат за кількістю голосів від виборців після голови партії Андрея Данка. Після виборів SNS номінувала Тарабу на посаду міністра довкілля, хоча членом партії він так і не став. Тараба був другим за популярністю політиком від SNS. Таким чином, співпрацю з Данком можна охарактеризувати як політичний союз.

У травні цього року стався відкритий конфлікт між Тарабою та SNS через підготовлений його Міністерством проєкт зонування Татранського національного парку. Партія заявила, що вона не надала йому мандата щодо проєкту у формі, яка не враховує зауважень власників земельних ділянок та інших зацікавлених суб’єктів, та закликає міністра «не надавати перевагу інтересам олігархів». Тараба у відповідь відмовився змінювати проєкт, який контролював, за його словами, секретар Міністерства Філіп Куффа, номінований самою SNS. Натомість він попросив від SNS конкретні зауваження щодо зонування. Таким чином, міністр почав протистояння з партією, яка його висунула. 

Тоді ж у травні Тараба публічно заявив про прояв непотизму з боку Куффи, який просив його призначити одного зі своїх синів керівником цього Татранського національного парку, але міністр відмовився це зробити. Вже у серпні секретар Філіп Куффа розкритикував міністра та заявив, що його рішення щодо національних парків можуть поставити під загрозу сотні мільйонів євро Плану відновлення та стійкості Словаччини у межах європейського механізму Recovery and Resilience Facility. Куффа також стверджує, що його застереження підтримала Єврокомісія. SNS стала на бік Куффи та висунула його кандидатом на посаду міністра замість Тараби. 

Таким чином, протягом певного часу SNS пробувала повернути політичний контроль над міністерством, яке за коаліційним розподілом належить партії, й коли це не вийшло, відкликала мандат Тараби. 

Як це стосується Фіцо

Протягом певного часу Фіцо намагався не допустити остаточного розриву між Тарабою та SNS, оскільки конфлікт загрожував і без того крихкій парламентській більшості. До звільнення Тараби уряд міг розраховувати приблизно на 78 депутатів зі 150 — лише на два голоси більше за мінімально необхідні для більшості 76. Після звільнення Тараба повернувся до парламенту як позафракційний депутат і заявив, що підтримуватиме уряд лише в тих питаннях, із якими погоджується. 

Разом з ним із коаліційної партії Голос вийшов депутат Петер Слишко, який публічно підтримував Тарабу ще до його звільнення з уряду. Він оголосив про їхню політичну співпрацю, яка насправді почалася ще приблизно за рік до цього навколо регіональних інфраструктурних проєктів. Він пояснив це бажанням діяти в парламенті самостійніше та спільно просувати регіональні питання. Хоча обидва не заявляли, що приєднаються до опозиції, з їх відходом Фіцо залишився лише з мінімальною кількістю голосів в коаліції. 

Особливо це важливо напередодні голосування за бюджет на 2027 рік, який уряд уже схвалив, але парламент ще має затвердити. Проєкт бюджету критикують Рада з бюджетної відповідальності, роботодавці та профспілки, а Тараба вже пов’язав свою підтримку бюджету з вимогою скасувати чинний податок на фінансові транзакції. Таким чином, втрата двох голосів, хоч і не є особливою загрозою для бюджету, позбавляє Фіцо простору для маневрів всередині парламенту та змушує його шукати компроміс з окремими депутатами для прийняття важливих законів. 

Значення для України

Відставка Тараби навряд чи змінить зовнішньополітичний баланс усередині коаліції, оскільки і він, і SNS виступають проти підтримки України. Тараба виступав проти участі Словаччини в механізмах фінансування закупівель зброї для України та захищав переговори Фіцо з путіним у москві як спосіб забезпечити Словаччині постачання російських енергоносіїв. SNS вимагала блокувати європейську позику Україні, підтримувала можливе обмеження постачання електроенергії у відповідь на проблеми з транзитом російської нафти та виступала проти вступу України до ЄС до завершення війни. Тому усунення Тараби означає радше перерозподіл впливу всередині політичного табору і не стане причиною його послаблення.

Ця ситуація має значення для України в тому, що може сприяти посиленню конкуренції за виборців, скептичних до підтримки Києва. Насамперед за цей електорат конкурують Курс (Smer) Фіцо, SNS Данка та ультраправа позапарламентська Республіка Мілана Угріка. Остання при цьому відбирає підтримку як у націоналістичних партнерів Фіцо, так і в самого Smer, через що Фіцо вже посилює проросійську та антизахідну риторику. SNS намагається атакувати прем'єра справа — зокрема, критикувала його за підтримку європейської перспективи України та за те, що він не заблокував позику Києву. Паралельно SNS зближується з Республікою, з якою ще раніше конкурувала за той самий націоналістичний електорат. Ця внутрішня боротьба може не пом'якшити словацьку політику щодо України, а, навпаки, підштовхувати частину цих сил демонструвати жорсткішу позицію, водночас роблячи саму коаліцію менш керованою. 

Висновок

Відставка Томаша Тараби послабила коаліцію Фіцо, перетворивши абсолютну більшість на мінімальну. Це означатиме, що відсутність голосу у коаліційного депутата може ставити під загрозу ухвалення урядових ініціатив та законів. Це може поставити уряд Словаччини в інституційну кризу та паралізувати роботу парламенту, що потребуватиме від Фіцо величезних зусиль для досягнення згоди як всередині коаліції, так і з позафракційними депутатами. Водночас те, що конфлікт відбувається суто всередині євроскептичного та антиукраїнського табору, може призвести до загострення риторики коаліційного уряду Словаччини стосовно ЄС та українських ініціатив.