Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи
Голосування на 15-х виборах до Сейму Латвії. Foto: LETA, Ieva Leiniša. Джерело:
3 жовтня у Латвії відбулися парламентські вибори, на яких найбільше голосів отримала партія чинного прем’єр-міністра Андріса Кульбергса Єдиний список, створена у 2022 році.
Про те, як після урядової кризи Андріс Кульбергс очолив країну менш ніж за пів року до виборів, ми писали в нашому матеріалі.
Аналізуємо, як розподілилися голоси виборців, які партії можуть сформувати наступний уряд і чому це важливо для України.
15-ті вибори до Сейму Латвії встановили як рекорд, так і антирекорд. Єдиний список збільшив кількість мандатів з 15 до 41 зі 100 можливих, що стало найбільшою кількістю отриманих мандатів в історії парламентських виборів у Латвії. Вірогідно, це пов’язано з тим, що на тлі регулярних конфліктів у попередньому уряді Кульбергсу вдалося довести країну до чергових парламентських виборів без гучних скандалів.
Водночас явка у 51,87% виборців стала найнижчою за всю історію виборів до Сейму. На минулих виборах явка становила 59,41%. Латвійські оглядачі пояснюють низьку явку на цих виборах відсутністю «яскравих» політиків, програм, які б пропонували щось нове, і відчуття у виборців, що ці вибори щось кардинально змінять для країни.
Друге місце з 17 мандатами посіла націонал-консервативна партія Латвія понад усе, яка засуджує російську агресію, але водночас виступає за збереження прагматичних контактів із росією. На минулих виборах партія отримала 9 мандатів.
Третє місце з 15 мандатами посів блок Суверенна влада — Младолатиші. Младолатиші є популістською, євроскептичною та сувереністською партією, заснованою у 2023 році. Щодо Суверенної влади, то напередодні виборів з’ясувалося, що батько, мати й сестра її лідерки Юлії Степаненко мешкають в росії та мають два будівельні бізнеси. Ці бізнеси в ході повномасштабної війни постачали армії росії захисні інженерні засоби, як-от «зуби дракона» і грубки на десятки мільйонів доларів. Одне з підприємств відвідував Віктор Бут – російський торговець зброєю, а нині депутат російської державної думи.
З моменту початку повномасштабного вторгнення Степаненко задекларувала близько 240 тис. євро і квартиру в Ризі вартістю 180 тис. євро від батька. Напередодні виборів МЗС Латвії заборонило в’їзд батьку Степаненко до країни. Таким чином, третя сила в парламенті Латвії має фінансові зв'язки з росією. На минулих виборах Суверена влада не подолала прохідний бар’єр.
Четверте місце з 10 мандатами кожна посіли націоналістичне Національне об’єднання і ліберальні Прогресисти. Національний союз втратив 3 мандати, а Прогресисти повторили попередній результат. Обидві партії входили до урядів попередньої прем’єр-міністерки Евіки Сіліні й обидві ж випали з урядових коаліцій, що, вірогідно, сприяло їх проходженню в поточний парламент. Партія, що залишалася в її урядах — Союз зелених і фермерів — не подолала 5% прохідний бар’єр.
Останнє місце з 7 мандатами посіла партія Евіки Сіліні Нова єдність, втративши 19 мандатів.
Андріс Кульбергс оголосив, що першочергово вестиме перемовини з чинними партнерами по коаліції – Новою єдністю та Національним об’єднанням. Якщо перемовини будуть успішними, то такий уряд матиме 58 мандатів зі 100.
Водночас розподіл міністерських портфелів, вірогідно, зміниться. Перший уряд Кульбергса формувався в умовах політичної кризи: Єдиний список був опозиційною партією, а сам уряд планувався як технічний, головна задача якого була в тому, щоб довести країну до виборів. Тому портфелі були розподілені рівномірно між 4 партіями. Після виборів ситуація змінилася: Єдиний список став найбільшою партією Сейму, й саме тому для простої більшості достатньо коаліції з Національним об’єднанням.
З цього випливає, що за умови формування коаліції з цими партіями розподіл портфелів буде нерівномірним, і найменше портфелів буде у Нової єдності. У цих умовах залучення Нової Єдності можна пояснити прагненням посилити здатність уряду за певних умов вносити окремі зміни до Конституції.
Президент Едгарс Рінкевичс вже почав консультації з лідерами парламентських партій перед висуненням кандидатури прем’єр-міністра. Кульбергс, який, вірогідно, стане прем’єр-міністром, визначив пріоритетами майбутнього уряду впорядкування державних фінансів, посилення безпеки, економічне зростання та ефективніше державне управління.
Для України важливо, що партії, відкриті до компромісів з москвою, не потраплять до нового уряду. Мандатів потенційного трипартійного уряду Кульбергса достатньо для його формування. За потреби його ситуативно можуть підтримувати Прогресисти. Попри напружені відносини з Національним об’єднанням і Новою Єдністю, вони можуть бути зацікавлені у підтримці окремих урядових ініціатив, щоб не допустити впливу на політику сил, відкритих до компромісів з москвою.
Водночас результати виборів важливі не лише з погляду того, які партії подолали прохідний бар’єр, а й з погляду того, які партії не потрапили у Сейм. Так, до Сейму не потрапила проросійська партія Стабільність. Її лідер втік до Білорусі після початку проти нього розслідування Служби державної безпеки Латвії. Крім того, її підтримав колишній народний депутат України Євгеній Мураєв, який нині перебуває під санкціями РНБО. У попередньому скликанні Сейму вона мала 11 місць.
Результати 15-х виборів до Сейму Латвії свідчать про трансформацію політичного ландшафту країни: традиційні партії втрачають підтримку, у той час як нові сили її нарощують. Це може свідчити про розчарування частини виборців традиційним політичним істеблішментом на тлі політичних конфліктів і скандалів останніх років.
Показово, що крім проєвропейського Єдиного списку, підтримку наростили саме партії, відкриті до компромісів з москвою, хоча вони, вірогідно, залишаться ізольованими від формування урядової політики. Рекордно низька явка дає підстави припускати, що їхній результат виборів частково пояснюється не лише мобілізацією власного електорату, а й пасивністю виборців традиційних партій. Уряд Латвії й надалі намагатиметься обмежувати вплив росії у країні, проте проросійський електорат нікуди не зникне.
У підсумку вибори не створили передумов для зміни політичного курсу країни, але збільшили частку сил, які можуть використовувати парламентську трибуну для критики санкційної політики проти росії та підтримки України.
Вам може бути цікаво