Естонія планує закрити резервний маршрут постачання газу до Калінінграда

Газова труба. Ілюстративне фото. Джерело:

14 жовтня прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал оголосив про намір ініціювати виведення з експлуатації 22-кілометрової ділянки газопроводу в районі Лухамаа, яка служить резервним маршрутом постачання газу до Калінінграда. Газопровід починається у росії і проходить через усі країни Балтії, тож міністр енергетики та довкілля Естонії Ерккі Келдо оголосив про намір провести консультації із латвійським колегою, щойно в Латвії буде сформовано уряд після нещодавніх виборів. Про їхні результати можна прочитати у нашому матеріалі.

Пояснюємо, чому Естонія планує закрити резервний маршрут постачання газу до Калінінграда, як це рішення вписується в політику Балтійських країн щодо росії та яке значення воно має для України. 

Як Калінінград отримує газ

У Калінінграді росії газ потрібен для забезпечення роботи електростанцій. Після того, як у 2025 році країни Балтії від’єдналися від російсько-білоруської енергосистеми, Калінінград фактично перетворився на енергетичний острів, ізольований від сусідніх енергосистем. Про те, як країни Балтії посилюють енергетичну стійкість, можна прочитати у нашому матеріалі.

Наразі газ постачається у Калінінград завдяки плавучому терміналу, а також з Литви. 29 грудня 2025 року литовський оператор Amber Grid і «Газпром» уклали новий п'ятирічний контракт на транзит газу до Калінінграда — до 31 грудня 2030 року. Ця ж гілка залишається резервною на випадок, якщо трубопровід, що проходить безпосередньо через Литву, або плавучий термінал у Калінінграді з якихось причин вийдуть з ладу.

З 31 грудня 2022 року Естонія припинила імпортувати російський газ, а газові потоки в пунктах Нарва та Вярска були закриті. Саме тому запропоноване закриття цієї гілки жодним чином не нашкодить Естонії, оскільки єдина її функція – це транзит. Останнє її використання було зафіксоване восени 2024 року. 

Потенційні перемовини з Латвією

Естонія має провести перемовини з Латвією, оскільки на її території розташований запірний кран газопроводу, який дає змогу фізично перекрити потік газу цим маршрутом. За словами Ерккі Келдо, у комунікації з потенційним латвійським колегою він хоче переконатися, що цю гілку більше не буде відкрито для транзиту. 

Водночас Крістен Міхал відзначив, що якщо згоди з Латвією не буде досягнуто, Естонія в односторонньому порядку заборонить транзит на своїй території.

Країни Балтії посилюють тиск на росію

Рішення щодо газопроводу вписується в ширший курс Естонії та інших країн Балтії на посилення економічних обмежень проти росії та скорочення можливостей використання їхньої інфраструктури для російської торгівлі. Зокрема, 8 жовтня 2026 року в Естонії набула чинності заборона на транзит російського та білоруського зерна, а у вересні Естонія й Латвія запровадили національні санкції проти Михаїла Фрідмана та Алішера Усманова після виключення їх із санкційного списку ЄС. У жовтні до аналогічних заходів долучилася Литва. У цьому контексті можливе виведення з експлуатації резервного маршруту постачання газу до Калінінграда стало б ще одним кроком до скорочення інфраструктурних можливостей росії в регіоні. 

Чому це важливо для України

Для України ця подія важлива в контексті обмеження можливостей росії використовувати європейську інфраструктуру для забезпечення своїх регіональних потреб. Закриття резервного маршруту через Лухамаа збільшить залежність Калінінграда від основного транзитного коридору через Литву і підсанкційного плавучого терміналу «Маршал Василевський». В цих умовах арешт цього терміналу або його знищення могли б змусити Москву зменшити масштаби гібридної війни проти країн Балтії або й стати одним з елементів примусу росії до миру. Про гібридну війну росії проти країн Балтії можна прочитати в нашому матеріалі. 

Висновок

Рішення Естонії свідчить про те, що країни Балтії готові обмежувати навіть ті інфраструктурні можливості росії, які не використовуються постійно, але залишаються важливими для забезпечення її регіональних потреб. Для України це важливо в контексті формування ширшої системи стримування росії в Балтійському регіоні, де енергетичні та економічні обмеження доповнюють безпекові заходи. Водночас, щоб такі кроки мали відчутний вплив на російську політику, вони мають створювати для москви реальні стратегічні витрати, а не лише скорочувати доступні їй альтернативи.