Як ЄС диверсифікує ризики: торгівельна угода з Індією

27 січня 2026 року між Індією та ЄС було укладено угоду про вільну торгівлю, приблизна вартість якої оцінюється у 25% світового ВВП. Вона забезпечить щорічну економію на митах у розмірі 4,7 мільярда доларів.

Як ця угода пов’язана з продовженням політики на посилення автономії Європи від США та чому вона важлива для України — розбираємося в матеріалі. 

Що цьому передувало

Другий термін Дональда Трампа завдає немало клопоту країнам Європи: він то висловлює свої претензії на Гренландію, то погрожує економічними тарифами. Це спонукало Європейський Союз обрати курс на збільшення самостійності Європи від США, про що ми писали в нашому матеріалі за підсумками  Давоського форуму.

Саме в цьому контексті потрібно розглядати нещодавні кроки європейців, які почали укладати партнерства з країнами у різних регіонах  світу.  17 січня 2026 року ЄС та Південна Америка фіналізували угоду про вільну торгівлю — після 25 років перемовин. 10 днів потому, 27 січня, ЄС підписав ще одну угоду про вільну торгівлю — вже з Індією, й теж після майже 20 років перемовин. 

Вигоди для сторін

Ці угоди створюють партнерства з найбільшими ринками світу. Так, обсяг торгівлі з Індією вже становить близько 180 млрд. Щодо МЕРКОСУР, то очікується, що до 2040 року він сягне 60 млрд євро. 

ЄС розглядає угоду з Індією як інструмент диверсифікації ланцюгів постачання у рамках стратегії de-risking, спрямованої на зменшення критичної залежності від Китаю. Відтак Індія виступає альтернативним виробничим і сервісним хабом у тих чутливих секторах, де взаємна залежність ЄС від Китаю вже є значною: 

• фармацевтика (ЄС імпортує 60-80% фармацевтичних інгредієнтів з азійських країн, де на Китай припадає половина);

• технології чистої енергії (Китай контролює понад 80% виробництва на кожному ключовому етапі виготовлення сонячних панелей);

• напівпровідники (У 2024 році Китай забезпечував приблизно 21% світових потужностей виробництва напівпровідникових пластин).

Індія ж завдяки угоді отримує доступ до великого регульованого ринку з високою купівельною спроможністю. Це дозволяє збалансувати ризики в умовах торговельної конкуренції з Китаєм та нестабільності через періодичні торгові суперечності зі США.  

Для ЄС торговельне зближення з Індією формує непрямий економічний важіль на РФ, навіть якщо питання російської нафти прямо не закріплене в угоді. Поглиблення торговельних відносин з ЄС створює для Індії додаткові стимули мінімізувати економічну взаємодію з Росією, щоб уникнути вторинних санкцій і зберегти стабільні відносини з Євросоюзом. Це особливо важливо на тлі послідовного посилення санкційної політики ЄС щодо російського енергетичного сектору. ЄС вже заборонив імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти. Це означає, що індійські НПЗ, які орієнтуються на експорт до Європи, мають скоротити імпорт російської нафти та надавати підтвердження, що російська та неросійська нафта не змішуються.  

Окрім цього, питання відмови від імпорту російської нафти до Індії є основним у переговорах з США щодо укладення торговельної угоди між країнами. Тому всі державні та приватні нафтопереробні заводи Індії, за винятком одного, призупинили контрактування нафти на найближчі місяці.Джерело: https://www.bloomberg.com/news/articles/2026-02-09/indian-imports-of-russian-oil-seen-halving-on-white-house-order

Подібні зупинки закупівель російської нафти збільшують й без того великі обсяги російської нафти, яка дрейфує у морі, бо порти не приймають такі танкери на розвантаження, а добування нафти постійно продовжується: близько 140 млн барелів у січні 2026 року порівняно із 80 млн у серпні минулого року. Обслуговування таких суден стає ще дорожчим для росіян. Джерело: https://www.bloomberg.com/news/articles/2026-01-27/russia-oil-exports-get-stuck-at-sea-amid-pullback-by-indian-refiners

Висновки

Паралельно з посиленням санкцій проти Росії, зокрема з обмеженнями на нафтопродукти з російської сировини, ЄС перебудовує свої економічні зв’язки. Торговельні угоди з Індією та МЕРКОСУР розширюють ринки збуту й диверсифікують постачання. Це компенсує втрати, пов’язані з відмовою від російських енергоносіїв, і водночас зменшує вразливість ЄС до торговельних ризиків та політичних рішень США, посилюючи його здатність діяти автономно. Таким чином, ці угоди стають елементом ширшої архітектури економічної стійкості ЄС.

Водночас торговельне зближення між ЄС та Індією функціонує не лише як економічна угода, а й як інструмент розширення геополітичного впливу Союзу. ЄС використовує доступ до свого ринку одночасно як стимул і як важіль: поглиблення інтеграції Індії з Європою підвищує для неї ризики співпраці з Кремлем. Це також сигнал для інших партнерів: пряма співпраця з ЄС є вигіднішою, ніж участь у схемах, що пом’якшують санкційний тиск на Росію.

У підсумку це зміцнює позиції ЄС як автономного центру сили та підтримує його довгострокову спроможність фінансувати оборонну й макрофінансову допомогу Україні.