Дмитро Ананьєв, штатний аналітик Центру “Resurgam” з політики країн західної та центральної Європи
Міністри оборони Польщі, Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії/Website of the Republic of Poland
13 листопада 2026 року на неформальному саміті Європейської ради в Дубліні європейські лідери погодили склад переговорної команди для участі в мирному процесі щодо України. Її основу становитиме формат E5 — Польща, Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія, а також Європейської ради й Єврокомісії, представлених відповідно Антоніу Коштою та Урсулою фон дер Ляєн.
Розбираємося, як формат Е5 став основою для перемовин і яку роль може зіграти в ньому Польща.
Формат Європейської групи п’яти (European Group of Five, E5) сформувався у листопаді 2024 року за ініціативою міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, щоб об’єднати найбільші економіки Європи — Францію, Німеччину, Велику Британію, Італію та Польщу — задля підтримки України. Спочатку E5 діяла на рівні міністрів оборони як неформальний формат оборонної співпраці.
В березні 2025 року на зустрічі міністрів оборони в Парижі підтвердили основні завдання формату: посилення підтримки України та зміцнення європейської безпеки в рамках НАТО та ЄС. В червні 2026 року, напередодні саміту НАТО в Анкарі, група зустрілася вже на рівні лідерів держав. Учасники домовилися посилювати внесок Європи в оборону НАТО та розвивати спільні оборонні спроможності. Таким чином, європейські країни координують свої дії у відповідь на зменшення ролі США в захисті Європи від російської загрози після приходу Дональда Трампа до влади.
До листопада 2026 року Франція, Німеччина та Велика Британія переважно представляли Європу на мирних консультаціях із США у консультаціях з Україною. 27 жовтня президент Фінляндії Александр Стубб та прем'єр Норвегії Йонас Стьоре провели телефонну розмову з путіним, що викликало різку критику з боку інших європейських лідерів. Прем'єрка Данії Метте Фредеріксен заявила, що розмову не узгодили з Копенгагеном, а прем'єр Швеції Ульф Крістерссон повідомив, що його не поінформували заздалегідь. Прем'єрка Італії Джорджа Мелоні 5 листопада закликала визначити спільного перемовника.
На цю роль претендували, зокрема, висока представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас та президент Європейської ради Антоніу Кошта. Проте через принципове бажання Франції та Німеччини зберегти безпосередню участь у переговорах лідери держав ЄС дійшли компромісу та погодили розширений колективний формат представлення Європи за участю E5 і представників ЄС. Це відбулося під час неформального саміту 13 листопада 2026 року в Дубліні.
Однак участь E5 у безпосередніх переговорах із росією досі не погоджена. Ще 16 листопада радник путіна Юрій Ушаков заперечив існування відповідної домовленості.
Зараз росія намагається пов'язати завершення війни в Україні з переглядом європейської архітектури безпеки, але вона відмовляється вести переговори з європейськими представниками та натомість висуває їм певні вимоги на кшталт повернення кордонів НАТО до 1997 року. Європейські держави загалом займають жорсткішу позицію щодо росії, ніж адміністрація Дональда Трампа. Тому росії складніше просувати власні вимоги, не враховуючи європейської позиції.
Окрім того, росія не сприймає Європу як єдиного рівноправного учасника міжнародних переговорів. Попри те, що в політичному дискурсі Європу часто розглядають як цілісного гравця, фактично йдеться щонайменше про 27 держав, кожна з яких має власні національні інтереси та зовнішньополітичні пріоритети. До цього моменту Європа не мала єдиного політичного представника, уповноваженого говорити від її імені: контакти з росією відбувалися переважно на рівні окремих держав, через двосторонні дзвінки та дипломатичні ініціативи. Системного механізму узгодження й представлення спільної позиції не існувало. Подібне сприйняття Європи як сукупності окремих держав, а не самостійного геополітичного центру, також простежується і в політиці адміністрації Трампа.
Водночас проблеми з виробленням спільної позиції зберігаються і всередині ЄС. Розбіжності між Фрідріхом Мерцом та урядом Словаччини щодо фінансування України демонструють складність узгодження навіть базових політичних рішень. Конкуренція між Каєю Каллас та Урсулою фон дер Ляєн за вплив на зовнішньополітичний порядок денний і представництво ЄС також виявляє інституційні суперечності. У результаті Європі доводилося вирішувати не лише питання узгодження позицій між державами-членами, а й розподілу повноважень між власними інституціями.
У спільній заяві від 19 листопада учасники Коаліції охочих наголосили, що будь-які домовленості стосовно ЄС і НАТО потребують згоди відповідних держав-членів та союзників. Тобто, вони не готові погоджуватися на вимоги росії чи США щодо європейської безпеки без урахування власної позиції. Й ось вже 19 листопада в Берліні радники з національної безпеки та дипломатичні представники держав E5 зустрілися в цьому форматі з президентом України Володимиром Зеленським та представниками президента США Стівеном Віткоффом і Джаредом Кушнером. Сторони обговорили майбутні гарантії безпеки України та підготовку багатосторонніх переговорів за повноцінної участі європейців.
Ще під час формування формату Е5 підкреслювалася участь Польщі, як країни, через яку проходить більша частина допомоги Польщі. За словами міністра закордонних справ Радослава Сікорського, через Польщу проходить близько 95% міжнародної допомоги Україні, зокрема через логістичний центр в аеропорту Жешув-Ясьонка.
Тим більше польське керівництво послідовно виступало за участь Варшави в мирних переговорах щодо України. Ще у вересні 2026 року Сікорський назвав E5 бажаним форматом представництва Європи. Після рішення 13 листопада прем'єр Дональд Туск підтримав залучення Польщі, наголосивши на неприпустимості перегляду європейської архітектури безпеки на користь росії. Це також зумовлено інтересами самої Польщі, оскільки Варшава виступає проти перегляду військової присутності НАТО на східному фланзі.
Попри суперечності у двосторонніх відносинах, Варшава продовжує військову підтримку Києва та бере участь у Коаліції охочих. 19 листопада прем'єр Дональд Туск наголосив, що Польща сприятиме завершенню війни, але не ціною власної безпеки чи суверенітету України. Водночас Туск відмовляється направляти польські війська в Україну, пропонуючи натомість логістичне забезпечення майбутніх гарантій безпеки.
Якщо Франція та Велика Британія представляють європейські ядерні держави, Німеччина — найбільшу економіку континенту, а Італія — інтереси Південної Європи, то Польща має найбільшу сухопутну армію серед країн ЄС і є важливим логістичним вузлом оборонної архітектури НАТО — про це ми писали в окремому матеріалі. Окрім цього, прем'єр-міністр Фінляндії Петтері Орпо зазначив, що підхід E5 є особливо позитивним, оскільки охоплює Польщу — важливу країну на «східному фланзі», яка розуміє ситуацію в галузі безпеки та розуміє росію.
Включення Польщі посилює представництво інтересів Центрально-Східної Європи, про що повідомив Сікорський після зустрічі з міністеркою закордонних справ Угорщини Анітою Орбан 19 листопада. Зокрема, йдеться про країни Вишеградської четвірки, Бухарестської дев’ятки та Тримор’я, чиї інтереси важливо враховувати під час обговорення спільних рішень.
Для України створення спільної європейської переговорної групи означає можливість отримати скоординованішу підтримку партнерів на переговорах із США та росією. Існування такої групи прибирає потребу України у багатьох консультаціях з окремими країнами. Це дозволяє легше забезпечувати погодження необхідних для підтримки України ініціатив, зокрема, що стосуються гарантій безпеки, економічної підтримки та промислової співпраці.
Попри суперечки щодо питань аграрної політики та інших економічних питань, Варшава продовжує підтримувати Україну у війні з росією та її вступ до ЄС.
Водночас російська загроза дедалі більше стосується самої Польщі. У вересні 2025 року російські дрони порушили польський повітряний простір, що запустило операцію НАТО під назвою «Східний вартовий». 20 листопада 2026 року під час чергової російської атаки на Україну на території Польщі впали дві ракети та, за попередніми даними, безпілотник. Ці інциденти посилюють прагнення Варшави не допустити обмеження росією присутності НАТО у Центрально-Східній Європі та домогтися надання Україні дієвих гарантій безпеки.
Протягом п’яти років європейські держави не могли визначити спільний формат представництва, уповноважений формулювати й узгоджувати позицію Європи. Взаємодія залишалася переважно на рівні двосторонніх контактів і особистих зустрічей лідерів. Через відмінності в національних інтересах і зовнішньополітичних пріоритетах європейських держав росія та США могли вести діалог з окремими країнами, не враховуючи спільної позиції Європи. Лише зараз сформувався формат E5 як спроба інституціоналізувати таке представництво.
Перехід E5 від оборонної співпраці до мирної дипломатії свідчить про прагнення провідних європейських держав безпосередньо впливати на рішення щодо майбутньої безпеки континенту.
Вам може бути цікаво