Чому провалився референдум проти довічних виплат Фіцо

Президент Словаччини Петер Пеллегріні Джерело

4 липня 2026 року у Словаччині відбувся референдум щодо скасування довічних виплат для Роберта Фіцо та відновлення Спеціальної прокуратури й Національного агентства з боротьби зі злочинністю. Референдум було визнано недійсним через участь лише 16,13% виборців за необхідних понад 50%. 

Аналізуємо причини провалу референдуму та пояснюємо, яке значення це має для демократії в Європі й України.

Що цьому передувало

У лютому 2026 року позапарламентська партія Демократи оголосила, що зібрала понад 350 тисяч необхідних голосів для проведення референдуму. Збір підписів почався наприкінці вересня 2024 року та тривав понад рік. 

На референдум було винесено три питання: скасування довічних виплат для Роберта Фіцо, відновлення Спеціальної прокуратури й Національного агентства з боротьби зі злочинністю та дострокове припинення повноважень уряду Роберта Фіцо. Останнє питання мало стати центральним для референдуму, проте президент Словаччини Петер Пеллегріні відхилив його, пославшись на те, що воно суперечить Конституції.

Позиції партій

Ідея референдуму була запропонована проєвропейською та проукраїнською позапарламентською партією Демократи. Ініціатива отримала чітку підтримку від Прогресивної Словаччини, найбільшої опозиційної парламентської партії. «Я закликаю наших виборців взяти участь у референдумі сьогодні і водночас хочу рекомендувати їм проголосувати «за» з обох питань»,   —  звернувся голова партії Міхал Шимечка. 

Проте інші опозиційні партії в парламенті, такі як Свобода і солідарність (SaS) та Християнські демократи (KDH) не проводили активну мобілізацію на підтримку референдуму.  Голова SaS Браніслав Грелінг заявив, що сам візьме участь у референдумі, але зазначив, що вважає референдум «дорогим опитуванням громадської думки». 

Християнські демократи та ще одна партія, Рух Словаччина, навіть дистанціювалися від референдуму та не бачили сенсу вкладати політичний ресурс у цю кампанію. «Я скоріше розглядаю це як рекламну акцію демократів, і їм взагалі немає чого дорікати», — зазначив голова Християнських демократів Мілан Маєрський. 

Й тому голова позапарламентської партії Демократи Ярослав Надь був змушений зазначити: «На мій превеликий і неприємний подив, зрештою до нас приєдналися лише Прогресивна Словаччина та Угорський альянс, а всі інші проігнорували це». Угорський альянс, партія, що представляє угорську національну меншину, підтримав референдум, оскільки незалежно від його результатів міг розраховувати на підтримку місцевих угорців. Відтак єдиною партією, яка по-справжньому вкладала ресурси в цю кампанію, залишалися Демократи.

Така ситуація зумовлена значною розділеністю політичного поля в Словаччині. Окрім того, загалом Словаччина має стійку проблему з явкою на референдумах: з 10 референдумів, що були проведені за час існування країни, лише один був визнаний дійсним та мав успіх. Це створює у виборця відчуття беззмістовності їх проведення та участі в них. Для збільшення явки необхідно збільшувати політичні інвестиції в мобілізацію виборця, але це означає створення зв'язку між темою референдуму та партією, яка його ініціює. Тому всі партії очікували низької явки, а відтак побоювалися, що партію, яка інвестувала свій час і ресурси в цей референдум, асоціюватимуть із його провалом.

Це підводить нас до іншої проблеми референдумів у Словаччині — відсутність мотивації серед виборців. У випадку цього референдуму головним мотивуючим питанням була зупинка повноважень уряду Роберта Фіцо. Проте як вже зазначалося, це питання було вилучене з порядку денного, й це також негативно вплинуло на мобілізацію учасників. 

Окрім того, фактором, що вплинув на явку словаків на референдумі, став час, на який був призначений референдум. Пеллегріні аргументував призначення референдуму на 4 липня процесуальними вимогами. «Адміністрація Президента отримала листи 23 березня, а останньою можливою датою проведення референдуму буде субота, 11 липня цього року», — зазначається на сайті президента країни. Демократи звинуватили Пеллегріні в призначенні референдуму на період літніх відпусток, що ще більше зменшило явку. Про цю проблему говорили й інші партії. Так, голова Християнських демократів Мілан Маєрський вказав на невчасний таймінг:  «Проблема полягає в тому, що референдум проводиться у першу суботу літніх канікул. З боку президента це невдалий крок. Якби хтось хотів зірвати референдум, він би не призначив його на іншу дату». 

Наслідки референдуму

Попри те, що референдум не відбувся через низьку явку, його не можна вважати повністю безрезультатним. З одного боку, понад 90% підтримки поставлених на референдум питань показує, що антикорупційна тема та питання персональних привілеїв Фіцо все ж є важливими для активної частини словацьких виборців. 

З іншого боку, слабка явка засвідчила слабкість опозиції через роздробленість та страх провалу референдуму. В опозиції в парламенті Словаччини щонайменше три партії, які не змогли об'єднати своїх виборців і вирішили не підтримувати позапарламентську партію. Прогресивна Словаччина публічно підтримала референдум та закликала виборців до голосування, але масштабної мобілізації не проводила. Християнські демократи віддалилися від нього. Свобода та Справедливість (SaS), яка входить до парламентської опозиції, також проігнорувала референдум. Ці партії, замість того, щоб об'єднатися, просто спостерігали за тим, що відбувається, а не проводили активну кампанію. Саме ця фрагментованість дозволила Фіцо проігнорувати референдум та навіть не проводити активної кампанії проти нього. Це свідчить про те, що уряд зміг подати голосування як окрему ініціативу позапарламентської партії. 

Водночас провал референдуму створює для Словаччини серйозну інституційну проблему. Одне із питань стосувалося відновлення структур, які займалися викриттям та переслідуванням тяжких злочинів, корупції та організованої злочинності, які Фіцо ліквідував у 2024 році після свого повернення до влади. Це рішення стало одним із центральних елементів невдоволення опозиції. Воно також зазнало критики з боку ЄС: було ухвалено резолюцію із закликом до Європейської комісії розглянути можливість замороження фінансування Словаччини.

Таким чином, навіть попри наявність суспільного невдоволення діями уряду, яке з грудня 2024 року виливається в протести проти уряду Фіцо, через відсутність єдності серед партій виборці не мають мотивації брати участь у референдумах. До того ж інститут довіри до демократичних процесів раз за разом підривається проваленими референдумами та відсутністю змін у країні. У результаті виникає порочне коло.

Наслідки для України та висновки

Для України результати референдуму варто розглядати  як приклад ширшого процесу політичної трансформації, що триває у Словаччині з моменту повернення Фіцо до влади. Провал референдуму зміцнює саме той тип влади, який Фіцо демонстрував протягом останніх двох років — послідовне ігнорування опозиції за відсутності реального політичного тиску. Уряду не довелося проводити активну кампанію проти референдуму чи йти на поступки суспільству та опозиції. Достатньо просто зачекати на черговий провал. Без організованого і послідовного опору з боку опозиції та громадянського суспільства окремі протести чи навіть масова підтримка виборцями ідей референдуму не трансформуються в політичні наслідки. 

Аналогічно, позиція Фіцо стосовно України спирається саме на відсутність сильної та єдиної опозиції в країні та пасивність населення. Кожен епізод, у якому словацька опозиція чи суспільство демонструє нездатність консолідуватися проти уряду, зменшує для Фіцо ціну подальшого зближення з росією.

Водночас таке ставлення до референдумів та роздробленість опозиції можуть означати, що у разі зміни влади досить одного циклу, щоб політичний баланс у Словаччині почав зміщуватися.