Криза в Міннесоті та її вплив на проміжні вибори в США

Демонстранти зіткнулися з агентами федеральних правоохоронних органів на півдні Міннеаполіса, штат Міннесота, 13 січня. Фото: Victor J Blue/B/Bloomberg via Getty Images

Що відбувалося в Міннесоті

Загальна кількість мігрантів у штаті Міннесота є доволі незначною, особливо порівняно з південними штатами. Кількість нелегальних мігрантів у штаті становить близько 1,5–1,6% від всього населення, тоді як у Флориді цей показник становить близько 3,4%, а в Каліфорнії — 5%. Тому операцію “Metro Surge”, яка фокусувалася спочатку у містах Міннеаполіс та Сент-Пол, а згодом і по всьому штату, було важко пояснити з перспективи боротьби з мігрантами. Ймовірно, вона мала радше характер політично мотивованої акції. Операція супроводжувалася ескалацією жорсткості тактики ICE, залякуванням та погрозами на адресу громадських спостерігачів. Кампанія також спровокувала арешт близько 3 000 осіб, в тому числі громадян США.

Під час операції федеральні агенти вбили двох звичайних громадян США  — Рене Гуд та Алекса Претті. Ще одна особа, затримана ICE, померла під час перебування під вартою. Операція призвела до дестабілізації економіки та громадянського життя Міннесоти: школи перейшли на дистанційний формат навчання, а арешти мігрантів порушили звичні економічні процеси. У відповідь тисячі мешканців Міннеаполіса вийшли на масові протести проти діяльності ICE. Протести не обмежилися одним містом, а поширилися по всій країні. Протестувальники вимагали ліквідації ICE та усунення офіцерів федеральної служби з їхніх штатів, що підкреслює кризу у міграційній політиці —  до недавнього часу однієї з найсильніших сторін адміністрації Трампа. 

Що таке ICE?

Одним із пріоритетних питань президента Трампа є проблема міграції, особливо нелегальної. Інструментом для реалізації взятих зобов’язань президент обрав ICE  — структуру, що здатна швидко досягати поставлених цілей завдяки президентським виконавчим указам. Використання федеральної служби дає президенту змогу обійти тривалий законодавчий процес у Конгресі та забезпечити негайний початок практичних дій.

10 років тому бюджет цієї служби становив менше як 6 млрд доларів — помітно менше, ніж в інших агенціях у структурі Міністерства внутрішньої безпеки. ICE внаслідок виконавчих указів отримало розширені повноваження та збільшення фінансування. Зараз це правоохоронний орган із найбільшим фінансуванням у США: наразі у розпорядженні служби є 85 мільярдів доларів. ​​

Через пряме підпорядкування ICE президенту цю структуру часто прирівнюють до «приватної армії», що діє в обхід традиційних правоохоронних механізмів країни. Конгресмен Джон Манніон, демократ від штату Нью-Йорк, назвав ICE “особистим воєнізованим підрозділом президента”. Журналіст Редлі Балко, автор книги про мілітаризацію американської поліції, стверджував, що президент Дональд Трамп використовував цю структуру “так, як автократ використовує воєнізовані формування — для зведення особистих рахунків, заподіяння болю, насильства та дискомфорту людям, яких він вважає своїми політичними ворогами”. В книзі “Як помирають демократії” Стівен Левіцкі та Даніель Зіблатт доводять, що наявність подібних воєнізованих формувань часто вважається однією з ключових ознак авторитарного режиму. 

Як відреагувало суспільство на кризу

Реакція політикуму на кризу була неоднозначною. Сенатор Тім Волз, екскандидат у віцепрезиденти від демократів на виборах 2024 року, та мер Міннеаполіса Джейкоб Фрей вимагали припинити діяльність ICE в штаті. Адміністрація президента ж довго заперечувала наявність кризи та захищала офіцерів ICE, називаючи загиблих протестувальників терористами, але згодом спочатку змінила керівництво операції, а 13 лютого закінчила усю операцію, заявивши про досягнення усіх цілей. 

Трамп був відповіддю на запит суспільства щодо змін у міграційній політиці, однак після останніх подій погляди виборців почали змінюватися. 59% опитаних вважають, що дії ICE є занадто агресивними — це на 10 пунктів більше, ніж у липні 2025 року. Ключову роль відіграли незалежні виборці, 71% яких тепер називають таку політику надмірною. Підтримка ліквідації ICE зросла вдвічі порівняно з 2018 роком — з 18% до 36%.

Джерело: https://www.foxnews.com/politics/fox-news-poll-59-voters-say-ice-too-aggressive-up-10-points-since-july

Джерело: https://www.politico.com/news/2026/01/24/poll-republicans-ice-immigration-deportations-00744668

Розклад у парламенті

У Палаті представників США республіканці опинилися в ситуації, де для збереження контролю над нижньою палатою партія може дозволити собі втратити не більше двох місць. Згідно з останнім аналізом політичного складу округів, 27 із 435 вважаються «невизначеними». Більшість округів, які вважаються спірними, наразі контролюють саме республіканці — 15 з 27 (решта 12 — демократи). Це означає необхідність партії витрачати колосальні ресурси на захист чинних законодавців у традиційно демократичних штатах, таких як Каліфорнія чи Нью-Йорк. Також через падіння підтримки дій ICE партія змушена витрачати колосальні кошти на захист чинних законодавців у приміських районах, де раніше імміграційна тема допомагала республіканцям, а тепер працює проти них. 

Графік розподілу місць в Палаті на основі ймовірних переможців. Джерело: https://www.politico.com/news/2026/01/24/poll-republicans-ice-immigration-deportations-00744668

У виборчому циклі в Сенат спостерігається перевага республіканців: хоча вони змушені захищати 22 крісла проти лише 13 у демократів, стратегічна перевага все одно залишається на боці консерваторів через специфіку виборчої карти. Під час проміжних виборів, на відміну від Палати представників, у Сенаті тільки ⅓ місць підлягає переобранню.  

Більшість республіканських місць, що все ж таки підлягають переобранню, розташована в так званих “глибоко червоних” республіканських штатах, як-от Айдахо, Вайомінг чи Міссісіпі, де перемога чинного законодавця вважається майже гарантованою за відсутності надзвичайних скандалів. Натомість демократи, попри меншу кількість місць для переобрання, опиняються у вразливому становищі, оскільки вони змушені обороняти критично важливі «невизначені» штати, зокрема Джорджію та Мічиган, де кожен відсоток голосів може змінити баланс сил. Єдиним серйозним викликом для республіканців у цьому циклі залишається захист поміркованої Сьюзен Коллінз у традиційно ліберальному штаті Мен та боротьба за вакантне місце в Північній Кароліні. Таким чином, попри статистичну нерівність у кількості мандатів на кону, шанси демократів залишаються мізерними.Карта виборів до Сенату 2026, вище графік розподілу місць до Сенату на основі ймовірних переможців. Safe — Надійні (впевнена перевага однієї з партій); Likely — Ймовірні (досить висока ймовірність перемоги); Leans — Схиляються до... (невелика перевага); Toss-up — Невизначені (шанси обох кандидатів рівні, 50/50). (Джерело) [[https://www.270towin.com/2026-senate-election/]]

Як ці вибори вплинуть на Україну?

Закінчення війни в Україні може слугувати як ще один миротворчий “успіх” Трампа, саме тому США хоче це у найшвидший термін - до кінця літа. Це розуміє й підтвердив президент України Зеленський: “Чому саме до цього літа? Розуміємо, що їхні внутрішні питання в Америці мають вплив і, напевно, стануть ще більш актуальними для них. У них, напевно, просто буде інший пріоритет — Конгрес”. 

Вірогідна перемога демократів в одній палаті обмежить владу Трампа та ускладнить наступні 2 роки його терміну. В цьому разі повториться сценарій проміжних виборів 2018, коли демократи отримали перевагу лише в Палаті. Тоді найбільш помітною зміною стало використання Палати як “subpoena power” (право викликати в суд), за допомогою якої була розпочата перевірка податкових декларацій Президента, його ділових операцій та того, як адміністрація поводилася з допусками до державної таємниці. Нагадаємо, що цей парламентський нагляд завершився першим імпічментом Дональда Трампа наприкінці 2019 року. Це відбулося після повідомлення інформатора щодо телефонної розмови з Президентом України, в якій президент США тиснув на Зеленського з метою співпраці в розслідуванні дій кандидата на посаду президента на виборах 2020 року від Демократичної партії Джо Байдена. Також після проміжних виборів 2018 року Палата почала блокувати законодавчі пропозиції Трампа. 

Водночас варто зазначити, що під час другого терміну президент США значно більше покладається на виконавчі укази: за трохи більше ніж рік він підписав 239 указів — більше, ніж за весь перший термін, коли їх було 220.

Так чи буде оновлений Конгрес лобіювати рішення, вигідні Україні, чи радше фокусуватися на внутрішній кризі? Ці вибори, на відміну від попередніх, не мають фундаментального значення для України. Навіть за умови перемоги демократів роль США у підтримці України поступово знижуватиметься через зміщення фокуса на внутрішню політику та реалізацію доктрини «Монро 2.0». Проте в короткостроковій перспективі оновлення складу Палати представників все-таки має значення: це створить систему стримувань для адміністрації Трампа, що дозволить збалансувати її рішення та уникнути радикальних зсувів.