Новий етап війни в Малі: чи може бути повалений проросійський режим?

Фото: Getty Images

Хто воює проти малійського уряду й російського Африканського корпусу?

У Малі оперує велика кількість різноманітних збройних угруповань, які з плином війни консолідувалися в три основні блоки: туарезькі сепаратисти, помірковані джихадисти й радикальні джихадисти.

• Фронт Визволення Азаваду (FLA) – коаліція, утворена 30 листопада 2024 року з різних груп туарегів, які об’єдналися через розрив Малі Алжирського мирного договору, який фіксував припинення вогню між силами уряду й туарезьких повстанців. FLA прагнуть досягти утворення Азаваду, етнічної держави туарегів, які активно борються за незалежність із 1900-х і проголосили незалежність у 2012 році, але Африканський Союз її не визнав. Ця фракція не прагне встановлювати ісламське право, фокусуючись саме на боротьбі за самовизначення, на відміну від інших фракцій, які є джихадистами. Особовий склад організації французьке видання RFI оцінювало у 3-4 тисячі бійців станом на жовтень 2023 року.

• Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін (JNIM) – коаліція, утворена в 2017 році з місцевої гілки Аль-Каїди та локальних джихадистських організацій. JNIM включають різні племена, зокрема і туарегів. Група контролює велику частину сільської місцевості Малі через угоди укладені з місцевим населенням, але не контролює великих міст. Організація насаджує ісламське право в підконтрольних територіях, і визначає це як свою мету. Ліам Карр, аналітик American Enterprise Institure відзначає схожість підходів JNIM із сирійською Хайят Тахрір Аш-Шам, акцентуючи на здібності утворювати довготривалі зв’язки з населенням і дистанціюванні від Аль-Каїди, щоб зняти з себе клеймо терориста. JNIM широко застосовують тактику блокади міст, щоб підірвати авторитет уряду, нездатного захистити логістичні перевезення. За даними Al-Jazeera, організація має у своєму розпорядженні близько 10 тисяч бійців, які оперують у Малі, а також у сусідніх Буркіна-Фасо й Нігері.

• Ісламська Держава – Провінція Сахель (ISSP, також Ісламська Держава Великої Сахари, ISGS) – ісламістська група, яка походить від Аль-Каїди, виступає за повне насадження ісламського права, установлює прямий і жорсткий контроль над своїми територіями. У 2019 році інтегрувалася до мережі Ісламської Держави, що породило розкол із JNIM і початок бойових дій між організаціями. Фактично причиною розколу ІД із JNIM стало різне бачення політики організацій на місцях (локальні союзи JNIM проти жорсткого терору ІД), а також зростаюча боротьба за рекрутів і ресурси на територіях, де оперують обидві структури. ІД у своїй політиці грає на етнічних суперечках, зокрема організація вороже ставиться до туарегів, щоб залучитися підтримкою інших племен. Американське видання ADF оцінює сили ISSP у понад 3000 бійців станом на листопад 2025 року.

Із липня 2024 року, після малійсько-російського наступу на північ, JNIM та FLA почали співпрацю у своїй боротьбі проти малійського уряду. За наявними оцінками, об’єднані сили FLA та JNIM кількісно співставні з малійською армією (FAMa), яка налічує близько 13 тисяч військовослужбовців та орієнтовно 2000 бійців російського «Африканського корпусу». Союз лишається чинним станом на сьогодні, але він є досить хитким через ідеологічні розбіжності двох організацій.

Цілком імовірно, що утворенню союзу туарегів та джихадистів сприяв Алжир, чиї відносини з Малі характеризуються стабільною напругою. Цю тезу підтверджує те, що у квітні 2026 року поряд із бійцями FLA та JNIM були помічені бійці Фронту Полісаріо – західносахарської організації, яка широко спонсорується Алжиром. До цього, у квітні 2025 року, малійський уряд звинувачував Алжир у збитті дрона в малійському повітряному просторі з метою захисту туарезьких сепаратистів (які спочатку самі заявили про збиття дрона раніше офіційної заяви Алжиру), що спричинило дипломатичний скандал.

Також з боку Малі та Росії лунають звинувачення у підтримці FLA Францією та Україною. У лютому 2026 року речниця МЗС РФ Марія Захарова звинуватила Україну в наданні зброї, дронів та навчання терористам на африканському континенті, зокрема в Малі. Афілійоване з проросійськими режимами медіа «Le Gnawo» опубліковало матеріал, у якому стверджується, що крім дронів, Україна надала малійським повстанцям ряд озброєнь радянського виробництва: автомати, кулемети й гранатомети.

Ключові події війни

Війна в Малі триває з 2012, коли туарезькі повстанці,  а також різноманітні джихадистські угруповання (більшість яких пізніше увійшли до коаліції JNIM) установили контроль над північною частиною Малі. У січні 2013 року малійський уряд звернувся до Франції з проханням надати військову допомогу, у відповідь на що було розпочато операцію «Севраль» («Sevral»). Джихадистські угруповання було відкинуто від столиці Малі, Бамако, та вибито з північних міст країни. Французька інтервенція в Малі не змогла стабілізувати країну, оскільки вона не змогла повністю знищити джихадистські організації. Ці угруповання поступово розширювали свій вплив глибше в Центральне Малі. До 2020 року вони захопили фактично всю сільську місцевість центру й півночі країни, що дозволило їм діяти поблизу Бамако навіть ближче, ніж до початку французької інтервенції.

Неефективність місії в контексті усунення загрози джихадистів стала одним із чинників хвилі антифранцузького ресентименту в країні. Цілком імовірно, що малійський уряд сприяв поширенню антифранцузьких демонстрацій, оскільки французи під час своєї місії в Малі іноді кооперувалися з туарезькими повстанцями на півночі й забороняли Малі заходити в Кідаль, столицю туарегів, побоюючись жорстокості щодо місцевого населення. У цей же час у Малі розгорталася широка інформаційна кампанія російських ЗМІ, спрямована на поширення проросійських і антифранцузьких наративів.

Унаслідок двох військових переворотів у Малі в 2020-21 роках і приходу до влади в Малі проросійського полковника Ассімі Гоіти (Assimi Goïta) відносини між Бамако й Парижем різко погіршилися. Серед причин проросійського курсу нового глави Малі було й те, що росіяни, на відміну від французів, без зайвих вагань відносили туарегів до екстремістів, підтримуючи малійський уряд проти будь-яких його суперників.

На фоні зростання напруги й дипломатичного скандалу між Францією та Малі в січні 2022 року, Еммануель Макрон 4 лютого оголосив про виведення військ із Малі, яке завершилося в серпні того ж року.

Протестувальники з малійськими та російськими прапорами під час антифранцузької демонстрації в Бамако, 27 травня 2021 року. Джерело

«Вагнер» в Африці зіткнувся з такими ж проблемами, як французькі війська: складність адаптуватися до місцевості, де озброєні групи роблять ставку на мобільність і пересування лісистою місцевістю на площі понад 800 тисяч км² (приблизна площа північної частини Малі). Очевидно, що кількість особового складу FAMa та «АК» у приблизно 15 тисяч бійців не дозволяє встановити міцний контроль над такою велетенською площею. Через це присутність FAMa здебільшого обмежується військовими базами й містами.

Урядові сили не можуть утримувати постійну присутність у районах, де оперують JNIM, FLA та ISSP. Значна кількість операцій FAMa закінчується відведенням військ назад на бази, що не дозволяє Бамако ефективно протидіяти діяльності цих організацій. Інша проблема – нездатність забезпечити ефективну підтримку з повітря через брак авіації (всього близько 20 літаків і 7 гелікоптерів) та брак пального для регулярних вильотів.

Одним із ключових моментів наступу стала засідка FLA та JNIM на малійсько-російську колону біля міста Тінзауатен неподалік алжирського кордону 25 липня 2024 року за участі українських спецслужб (за словами представника ГУР, «підтримка інформацією і не тільки»), внаслідок якої загинули, за наявними оцінками, 84 бійці «Вагнера» і 47 бійців малійської армії. Також, попри успішний наступ урядових сил, у листопаді 2025 року сили JNIM мали змогу проводити блокаду Бамако, підтверджуючи можливість оперувати по всій країні на стратегічно важливих дорогах.

Інтереси та діяльність Росії в Малі

Загалом для Росії важливість Малі вимірюється в трьох вимірах: геополітичному, ресурсно-економічному та логістичному.

З геополітичної перспективи, Росія будує в Сахелі коаліцію з лояльних до себе держав. Так, у 2023 році Буркіна-Фасо, Нігер і Малі утворили Альянс Держав Сахелю (AES) – у всіх державах оперують російські військові та прийшли проросійські уряди внаслідок військових переворотів. Ці держави оголосили про вихід з ECOWAS, що свідчить про наміри збудувати антизахідний блок у регіоні, зокрема і в рамках концепції мультиполярного світу, а також, щоб уникнути міжнародної ізоляції.

Внутрішній документ ПВК «Вагнер», витік якого стався в 2019 році прямо закріплює вигнання США, ВБ та Франції з регіону як одну з основних цілей російської діяльності. Російський воєнкор Рибарь заявляв, що росіяни просуватимуть в Африці ідеї про правильність боротьби проти французької та американської окупації. Російський вплив додатково підтверджується тим, що на антифранцузькі демонстрації в Малі люди приходили з російськими прапорами.

Росія позиціонує себе як союзника африканських держав, що зазнали колоніального правління і заявляє, що «ніколи не була колоніальною державою». Російська інформаційна кампанія спирається також на «традиційні цінності» на противагу західному лібералізму.

Також, продовжуючи свою активність навіть після значних втрат під Тінзауатеном, Росія посилає важливий сигнал іншим африканським країнам: Росія – надійний партнер, який підтримує африканські уряди навіть, якщо при цьому зазнає поразок. Проте довіра до російських військ усередині малійської армії досить хитка, оскільки росіяни оперують поза ланцюгом командування, можуть без попередження взяти техніку FAMa, обмежуючи здатність самої малійської армії здійснювати операції. Крім цього, російські найманці часто були помічені за небажанням втручатися у відбиття атак джихадистів: зокрема, під час атаки на аеропорт Бамако бійці «Вагнера» 5 годин не відповідали на атаку на аеропорт, хоча розквартировані прямо біля нього.

Із ресурсно-економічної точки зору для Росії стратегічно важливим є доступ до малійського золота. РФ нелегальними каналами, організованими «Вагнером», проводить бартер африканського золота на товари або валюту в таких країнах, як Китай, Іран чи ОАЕ з метою обійти західні санкції. Малі та Росія уклали меморандум про побудову нової золотої шахти біля Кідаля з щорічним видобутком близько 200 тон золота, поки щорічний видобуток золота в самій РФ становить близько 300 тон на рік. У цьому контексті найважливішими є саме нерозроблені запаси золота на півночі країни, оскільки на заході Малі ніша вже зайнята міжнародними компаніями, не даючи простору для росіян.

Іншим ресурсом, який може цікавити РФ, є літій: у 2023 році Малі та Росія уклали угоду про видобуток літію. З точки зору Малі проєкт є вигідним для розвитку власної енергетичної інфраструктури.

Із логістичної точки зору, північні території Малі межують із Алжиром, який де-факто став хабом для авіаперевезень вантажу подвійного призначення з Росії в країни, де оперує «Африканський корпус» РФ, зокрема й Малі. Припущення, що росіяни прагнули встановити наземний коридор між Алжиром і Малі пояснює спробу захопити Тінзауатена, прикордонне місто, через яке пролягає одна з двох доріг до Алжиру.

Діяльність «Вагнера» у Малі є дуже неоднозначною та часто провальною в контексті досягнення вищезазначених стратегічних інтересів. Їхня діяльність характеризується великою кількістю жорстокості, зокрема атак на скот і вбивств цивільних, які значно почастішали після погіршення якості особового складу «Вагнера» через війну в Україні та рекрутування в’язнів. Надмірна жорстокість із боку росіян сприяла підриву їхнього авторитету серед населення, яке стало бачити у JNIM захисників від жорстокості, скоюваної росіянами. Це призвело також до того, що з часом JNIM та ISGS змінили свою риторику, виділивши Росію як ключового ворога замість Франції. Серед туарегів ненависть до російських сил є теж поширеною, що згодом створило підґрунтя для утворення коаліції між JNIM і FLA та початку спільних воєнних дій проти FAMa та «Африканського корпусу».

Новий етап війни

Перша фаза кампанії повстанців: координовані атаки по всій території Малі

Нова сторінка війни почалася 25 квітня 2026 року з масштабним наступом союзу FLA та JNIM на підконтрольні урядом території. Під ударом повстанців опинився ряд міст у центрі й на півночі країни, а також авіабази біля Бамако. Хоча раніше відбувалися атаки на ці території, зокрема на аеропорт Бамако у вересні 2024 року, наступ 25 квітня характеризується раніше небаченою масовістю, оскільки вперше атаки відбулися одночасно в багатьох регіонах країни, розпорошуючи сили FAMa та «АК».

Карта, що демонструє зони, де оперують сепаратистські та джихадистстькі організації (жовтий - FLA, чорний - JNIM, сірий - ISGS, червоний - підконтрольні уряду території) та міста, атаковані силами JNIM-FLA 25 квітня 2026 року. Джерело

На фоні наступу туарегів та джихадистів Ісламська Держава здійснила спробу зайняти міста Менака й Лаббезанга, тимчасово захопивши міста й оточивши гарнізони. За інформацією Reuters, бійці ІД зайшли в місто Менака фактично без бою, і відступили з міста 29 квітня після сутичок із підкріпленнями «АК», які також із боєм відновили контроль над Лаббезангою 6 травня і посилили охорону бази. 2, 4 і 11 травня «АК» публікував відео патрулів у Менаці, під час яких не фіксувалися зіткнення з ІД. Менше з тим, Ісламська Держава лишається серйозним гравцем у регіоні і становить постійну загрозу для всіх інших акторів, змушуючи тримати частину сил у резерві, хоча поки що угруповання діє дуже обережно, імовірно, не маючи наразі ресурсів для масштабних сутичок проти FAMa та JNIM.

Окремо слід відзначити застосування FLA FPV-дронів у ході наступу. Майже одразу після битви під Тінзауатеном французьке видання «Le Monde» писало про те, що туареги отримали навчання від українських спецслужб щодо використання FPV-дронів. Згідно з інформацією видання, деякі бійці були відправлені до України, щоб отримати навчання, а інші навчалися в Малі в регіоні Томбукту в першій половині 2024 року. У жовтні 2025 року французьке видання «Jeune Afrique» також повідомляло про отримання бійцями FLA спеціального навчання щодо використання FPV-дронів, яке здійснювалося в Україні, а також додало, що в арсеналі туарезьких повстанців були помічені також і дрони на оптоволокні.

Результати першої фази кампанії

У ході наступу сили JNIM та FLA повернули під контроль столицю туарегів місто Кідаль, де, згідно з заявами FLA, наразі утримується понад 200 полонених бійців FAMa та «АК». Також повстанці встановили контроль над найстарішою в країні військовою базою в Тессаліті, яка має стратегічне значення завдяки своєму розташуванню в межах Сахари. Також база важлива як вузол для роботи авіації. Після втрати бази сили «Африканського корпусу» домовилися про відступ у напрямку Гао. Втрата авіабази ускладнить надання повітряної підтримки малійським силам на півночі країни, змушуючи робити вильоти з центра країни, а також фактично відкриває повстанцям вільний доступ до використання пустелі для переміщення своїх сил у регіоні.

Туареги з FLA на фоні прапора Азаваду над фортом у місті Кідаль після відходу «Африканського корпусу», 27 квітня 2026 року. Джерело

Пошкоджений літак L-39 та поранені бійці «Африканського корпусу» на базі Севаре в об’єктиві дрону 25 квітня 2026 року. Кадри, опубліковані JNIM. Джерело

Загалом наступ можна вважати успіхом для FLA та JNIM, які вперше з 2013 року об’єднали сили й провели наступ, у ході якого встановили контроль над цілими містами, а не лише сільською місцевістю, а також змусили Малі та «АК» покинути 4 ключові бази на півночі країни. Подальші дії значно ускладнені російсько-малійською перевагою в повітрі та дронах: росіяни постійно завдають авіаударів по силах FLA-JNIM як неподалік Бамако, так і по Кідалю (зокрема, під час одного з ударів була знищена місцева мечеть) та Центральному Малі. Були помічені застосування навіть найсучасніших російських дронів «Гарпия-А1», а також нових для Малі ударних дронів «Оріон» проти сил JNIM-FLA. Передача малійцям новітніх дронів свідчить про пріоритетність стабілізації регіону для РФ. Крім цього, РФ можуть намагатися компенсувати втрати в авіації за рахунок дронової складової особливо з урахуванням задіяння гелікоптерів Мі-24 для супроводу конвоїв із паливом та продовольством, що прямують до Бамако на фоні блокади міста силами JNIM. Великих атак із метою захоплення міст фактично не спостерігається після контратаки «АК» проти ІД і бази Бурам (Bourem), контроль над якою був важливим для забезпечення відступу з півночі. На півночі Малі «АК» вдаються до звичної жорстокості: фіксуються випадки навмисного вирізання скота туарегів.

Вид із кабіни Мі-24 «Африканського Корпусу» під час виконання завдання з супроводу конвою біля Бамако, 1 травня 2026 року. Джерело

Друга фаза кампанії: створення передумов для нового наступу

Після початкової серії атак на ключові міста півночі країни, повстанці сконцентрувалися на блокаді Бамако, яка здійснюється шляхом атак на транспортні засоби, що прямують до або зі столиці Малі. Зокрема, геолокована засідка JNIM на колону автомобільної техніки за 25 км на південний захід від Бамако, що є однією з найглибших атак, здійснених JNIM. Існують також кадри подібних засідок на схід і північ від столиці, що підтверджує послідовність і стійкість блокади. Крім атак на транспорт, JNIM активно мінують дороги, що ведуть до Бамако: «АК» регулярно публікує кадри знешкодження вибухових пристроїв на дорогах до столиці. Також були зафіксовані атаки на ЛЕП, що поєднують Бамако з найбільшою в країні ГЕС. Варто додати, що бомбардування FAMa також пошкоджують ЛЕП, що ведуть до столиці.

Блокада, здійснювана JNIM, має відчутні наслідки:

• сенегальські перевізники відмовляються везти вантажі до Малі, відрізаючи поставки багатьох продуктів (наприклад, олія, борошно, рис), які йдуть до Малі транзитом через Сенегал;

• ринки отримують лише 60% звичної кількості продуктів, ціни на велику кількість продуктів (картопля, риба, молоко тощо) зросли від 20 до 75%;

• у Бамако вводяться жорсткі блекаути: в середньому 15 годин на день без світла, у деяких районах по 2-3 доби поспіль, 5 червня блекаути дійшли навіть до президентського маєтку.

Така блокада має не стільки військове значення, скільки створює тиск на цивільне населення з метою поширити нелояльність до уряду Гоіти та російського контингенту. 21 травня в Бамако з'явилися антиросійські гасла («Росія зрадник», «Росія вбиває Малі», «Росія, покидай Малі»), нанесені на стіни червоною фарбою. Поява таких графіті фактично підтверджує успішність дій JNIM щодо підриву підтримки теперішнього уряду.

Антиросійські гасла на вулицях Бамако, що з’явилися 21 травня 2026 року. Джерело

Також через широке використання лісів повстанцями для перекидання й розташування своїх сил малійський уряд оголосив більшість лісів по всій країні «зоною військового інтересу», попереджаючи, що всі цивільні в цих лісах стануть цілями для FAMa. Такі рішення демонструють пошук нових, максимально жорстких методів на фоні нездатності малійського уряду протидіяти наступу JNIM-FLA, і неодмінно завдадуть шкоди цивільному населенню, потенційно ще більше підриваючи популярність режиму.

Натомість, джихадисти працюють на підрив духу і в лавах малійської армії і сприяння дезертирству. Так, 13 червня, JNIM заявили про звільнення більше, ніж 200 солдатів FAMa, яким організація, згідно з повідомленнями, надала транспорт і гроші для повернення додому.

Враховуючи кількість сил у розпорядженні FAMa й коаліції JNIM-FLA, можна дійти до висновку, що за умов потреби в утриманні достатніх для ведення оборони гарнізонів у містах і забезпечення охорони авіабаз, FAMa та «АК» нездатні зібрати угруповання, здатне провести масштабний контрнаступ із зачисткою заміських територій, не підставивши під удар ключові населені пункти. Повстанці в цілому мають перевагу в тому, що оперують на великій площі, і мають можливість концентрувати свої сили в потрібних локаціях. FAMa водночас змушені утримувати постійну присутність у низці ключових населених пунктів.

Такий баланс сил потенційно може змінитися на користь JNIM та FLA, оскільки:

• JNIM розширюють свою кампанію з рекрутування бійців на півдні, звертаючись до населення місцевою мовою;

• FLA проводять загальну мобілізацію, закликаючи «всіх синів Азаваду» вступити до своїх лав;

• Згідно з заявами афілійованих із FLA медіа з’явилася тенденція до переходу офіцерів із їхніми підрозділами з FAMa до FLA. З 12 по 14 червня надійшли заяви про три випадки такого дезертирства: підполковник і полковник у місті Гао та командир проурядової групи туарегів у місті Менака. Наразі ці повідомлення неможливо підтвердити чи спростувати.

Загалом усі ці чинники свідчать про підготовку до нового масштабного наступу на підконтрольні Бамако території. Також, у рамках підготовки до нових операцій, JNIM оголосили про фінансову винагороду за голову або точну інформацію щодо місцезнаходження Ассімі Гоіти та двох ключових офіцерів FAMa. Можна припустити, що JNIM планують повторити сценарій наступу 25 квітня, коли наступальні дії почалися водночас із ударом по командуванню.

У разі успішного здійснення кампаній із рекрутингу та підтвердження суттєвого дезертирства у лавах FAMa коаліція сепаратистів і джихадистів може здобути кількісну перевагу над проурядовими силами. Проте ведення наступальних дій повстанців на півдні та в центрі країни буде суттєво ускладнене авіапідтримкою повітряних сил Малі та «АК». Авіація зможе здійснювати велику кількість вильотів на короткі відстані з аеропортів Бамако та Севаре.

Бійці JNIM під час, як заявляється, підготовки до майбутніх операцій. Відео опубліковане 11 червня. Джерело

Висновки

Успішний наступ коаліції туарегів та джихадистів завдав суттєвого удару по стратегічних інтересах Росії в регіоні:

• Встановлення контролю повстанцями над містом Кідаль ставить хрест на планах Кремля отримати малійське золото в регіоні, оскільки найбільші запаси золота, які потенційно могли би йти на фінансування російських цілей, знаходяться саме в тому регіоні, і проєкт відкриття шахти з видобутком 200 тон золота щорічно планувався саме неподалік Кідаля. Більше того, інші золоті шахти, які знаходяться в центральній частині країни, опиняються під загрозою бойових дій або під безпосередніми рейдами повстанців, через що малійський уряд оголосив про припинення всього видобутку золота в період із 15 червня по 30 вересня 2026 року, що підірве російську діяльність із обходу західних санкцій і фінансування діяльності «АК» (податки з видобутку золота становлять більше 50% бюджетних надходжень у Малі, а також саме з цих коштів платиться утримання російських сил у країні). Контроль над золотими шахтами півночі дозволить повстанцям отримати додаткове фінансування (FLA обкладають кустарних золотокопачів податками на контрольованих ними територіях; таких копачів близько 700 тисяч по всьому Малі, із великою концентрацію неподалік Кідаля; золото продається через канали в Алжирі) й залучити більше ресурсів для подальшої боротьби проти малійського уряду та сил «АК», що несе для російської присутності довгострокову загрозу;

• Вигнання російсько-малійських сил із баз на півночі країни повністю відрізає вихід до Алжиру, який використовується росіянами як хаб для військових авіаперевезень, і унеможливлює створення наземного коридору для поставок ресурсів, необхідних для підтримання діяльності «АК» у Малі, Нігері й Буркіна-Фасо, змушуючи росіян і надалі користуватися довгими альтернативними шляхами, що ускладнює логістику. Ключовий шлях, яким наразі користуються росіяни, пролягає через Гвінею: літаки прибувають до Конакрі, розвантажуються, і тоді вантажі мусять долати близько 700 км сушею до Бамако.

Для України успіх FLA став додатковим підтвердженням спроможності ГУР сприяти ефективній діяльності антиросійських повстанців, які завдають шкоди російським джерелам фінансування. Попри засудження країнами ECOWAS втручання Україною в справи африканських країн, ефективність наданої українською стороною допомоги сприятиме можливому налагодженню співпраці з повстанськими угрупованнями в інших державах, де оперують російські сили. Крім цього, це символічний вияв готовності підривати російські інтереси будь-де, і в тому числі далеко поза її межами. Ефективність української зброї та українських знань може стати підґрунтям для зацікавленості африканських держав до укладання угод у військовій сфері – потенційного джерела прибутку для ОПК і засобу поширення українського впливу в Африці на противагу російському. Важливим є саме вміння сприяти діяльності місцевих акторів, яке демонструє приклад FLA, оскільки цей досвід може стати важливим для подальшого залучення України до навчання сил для здійснення антитерористичних операцій у інших країнах.

Крім прямих наслідків, які впливають на оперативну ситуацію в Малі для Росії, нездатність спинити наступ повстанців нестиме геополітичний вплив. Фактично, успіх FLA та JNIM свідчить про нездатність росіян гарантувати стабільність і безпеку країни, де оперують російські війська та радники. Успіх JNIM-FLA становить загрозу для інших проросійських режимів. Це підтверджує документ розвідки Буркіна-Фасо від 30 травня, у якому йдеться про можливість інтервенції в Малі країн AES та Росії, а також про можливе поширенні бойових дій на територію Буркіна-Фасо.

Документ розвідки Буркіна-Фасо з оцінкою ситуації в Малі, який датується 30 травня 2026 року. Джерело

На основі наявної інформації можемо збудувати три основні сценарії розвитку подій у Малі:

1. Перемога повстанців. За цим сценарієм FLA та JNIM проводять успішну мобілізацію, їхній союз утримується. Завдяки цьому вони з чисельною перевагою починають нову наступальну кампанію, яка повторює сценарій наступу 25 червня: скоординовані атаки в різних частинах країни з метою скувати малійські сили паралельно з замахом на вище командування. Наступ може бути сфокусований як безпосередньо на Бамако, так і на північних містах таких, як Гао і Томбукту. Враховуючи невисокий бойовий дух FAMa та втрату популярності уряду серед населення, взяття повстанцями великих міст стає поштовхом до колапсу режиму Гоіти. Незалежно від початкового фокусу наступу, ціллю кампанії є саме повалення проросійського уряду. У разі взяття повстанцями Бамако варто очікувати загострення бойових дій між JNIM та Ісламською Державою, а також їхнє поширення на територію сусідніх Буркіна-Фасо та Нігеру, де наразі JNIM ведуть обмежену діяльність. За найкращого розвитку подій владу в Малі сформує коаліція JNIM та FLA, за гіршого – FLA проголошує незалежну державу Азавад, розриваючи союз між двома організацями. Сценарій загалом подібний до подій у Сирії наприкінці 2024 року, де в результаті успішного наступу владу в країні здобула раніше афілійована з Аль-Каїдою (як і JNIM) фракція. Обов’язковою умовою є відхід JNIM від джихадизму та відмова від атак за межами трьох країн AES, щоб не спровокувати інтервенцію з боку інших країн і підвищити шанси на міжнародне визнання потенційного нового уряду. У цьому сценарії під загрозою опиняється вся присутність РФ у регіоні.

2. Партизанська війна. За умови невдачі мобілізаційної кампанії або початку значної військової інтервенції проросійських Буркіна-Фасо та Нігеру новий наступ JNIM-FLA зазнає невдачі: великі міста лишаються під контролем уряду Малі. При цьому кардинально ситуація не змінюється. Повстанці продовжують рейди сільською місцевістю й поширення контролю над нею. Проурядові сили все ще не здатні зібрати достатньо сил для повноцінної зачистки територій і встановлення постійного контролю над ними. У такому разі бойові дії затягнуться і перейдуть в етап партизанської війни. Фактично, війна повернеться до темпу, з яким відбувалася до 25 квітня 2026 року: періодичні рейди та блокади повстанців на контрольованих урядом територіях. Збереження чи розвал коаліції JNIM та FLA не буде ключовим чинником, що впливатиме на характер партизанської війни за умови, що обидві організації не матимуть внутрішнього розколу. Основним полем бою стануть околиці Бамако, блокада якого триватиме, а також малійські сили ймовірно спробують відновити контроль над золотими шахтами півночі. «Африканський корпус» РФ продовжує діяльність у регіоні, а російський вплив лишається стійким.

3. Розгром повстанців. Передумовами цього сценарію є передчасний розвал коаліції JNIM та FLA із загостренням внутрішніх суперечок в цих організаціях. Через свою структуру, яка включає в себе велику кількість різних етнічностей та дрібних організацій, JNIM та FLA розпадаються. Тригерами для цього можуть стати нездатність інтегрувати південні етнічності Малі в структуру JNIM, суперечності за умови поразки в майбутньому наступі або ліквідація малійськими силами ряду ключових фігур у JNIM та FLA. Будучи розпорошеними, сепаратисти й джихадисти більше не мають змоги проводити масштабні операції. FAMa за підтримки «АК» одна за одною розбивають дрібні повстанські групи і поступово починають відновлювати контроль спочатку над втраченими містами, базами й шахтами на півночі, а згодом і над сільською місцевістю. Менше з тим, бойові дії триватимуть ще довгий час через велику площу країни та кількість повстанських організацій. Для Росії цей сценарій сприятиме нарощуванню впливу в Африці, а також дозволить розширити видобуток золота в країні до запланованих раніше 200+ тон на рік.