МІЖНАРОДНАІНФОРМАЦІЙНА ТА АНАЛІТИЧНА
СПІЛЬНОТА
+ Долучитись
Підтримати
МІЖНАРОДНА
Дарія Гончаренко, молодший аналітик аналітичного Центру "Resurgam" з Балканського регіону
Фото: Anadolu/Getty Images
Одним із ключових елементів цієї системи залишається інститут Високого представника. Початкова його роль полягала у контролі за виконанням Дейтонської угоди та підтримці післявоєнної стабілізації. З часом ця посада трансформувалася у важливий інструмент міжнародного впливу на політичні процеси в країні.
Переломним моментом стала відставка Високого представника Крістіана Шмідта у травні 2026 року. За його словами, рішення було ухвалене під значним тиском з боку США через розбіжності щодо подальшої ролі міжнародної спільноти в Боснії і Герцеговині та навколо реалізації енергетичного проєкту “Південного інтерконектора”. Після цього країни-члени Керівної ради Ради з імплементації миру (PIC) не змогли погодити кандидатуру наступника.
Сьогодні питання діяльності та призначення Високого представника дедалі більше відображає розбіжності між західними союзниками щодо майбутнього міжнародного підходу в країні. Відсутність єдиного підходу між США та ЄС послаблює зовнішній вплив на боснійські політичні еліти та підвищує ризики для стабільності усього регіону.
Високий представник щодо Боснії і Герцеговини з 2021 до 2026 р. Крістіан Шмідт. Джерело
Дейтонська мирна угода, підписана 14 грудня 1995 року, завершила війну в Боснії і Герцеговині (1992–1995) та визначила сучасний державний устрій країни. Вона зберегла Боснію і Герцеговину як єдину державу, але поділила її на два ентитети: Федерацію Боснії і Герцеговини та Республіку Сербську, а пізніше окремий статус отримав округ Брчко. Така система мала забезпечити баланс між трьома конституційними народами, однак через складний розподіл повноважень і часті політичні блокування виникла потреба в міжнародному нагляді за виконанням Дейтонської угоди.
Адміністративний поділ Боснії і Герцеговини. Джерело
Відтоді Високий представник отримав право втручатися у разі блокування роботи державних інституцій. Він може ухвалювати обов'язкові для виконання всіма органами влади рішення, скасувати або змінювати акти, що суперечать Дейтонській угоді, а також усувати посадовців, що перешкоджають її функціонуванню. Фактично Високий представник виконує роль міжнародного арбітра, відповідального за збереження політичної стабільності в Боснії і Герцеговині.
Для ЄС, США та інших членів Керівної ради PIC інститут Високого представника залишається необхідним для виконання програми «5+2», схваленої Керівною радою PIC у 2008 році. Її головною метою є створення політичних і правових умов для закриття Офісу Високого представника та передачі повної відповідальності за управління країною інституціям Боснії і Герцеговини.
Засідання Ради директорів PIC у Сараєво, грудень 2024 року. Джерело
Попри важливу роль у підтримці стабільності БіГ, інститут Високого представника залишається майданчиком суперечностей, через його широкі повноваження щодо втручання у діяльність органів влади. Найбільш послідовно проти його діяльності виступає керівництво Республіки Сербської. Сербські політики вважають, що широкі повноваження Високого представника обмежують суверенітет Боснії і Герцеговини та порушують принцип самостійного ухвалення політичних рішень.
На міжнародному рівні цю позицію підтримує Росія і Китай. Після призначення Крістіана Шмідта у 2021 році Москва й Пекін заявили, що його кандидатура мала бути окремо затверджена Радою Безпеки ООН. Тож через відсутність такого рішення Росія та Китай не визнають його легітимність і виступають за якнайшвидше закриття Офісу Високого представника. Така позиція також відображає прагнення Москви й Пекіна послабити міжнародний нагляд на розвиток Боснії і Герцеговини та розширити можливості для реалізації власних політичних інтересів у регіоні.
Але розбіжності щодо посади з’явились і поміж західних країн. Відставка Крістіана Шмідта у травні 2026 року вперше за тривалий час оголила серйозні розбіжності між США та європейськими союзниками щодо майбутнього міжнародного управління Боснією і Герцеговиною. На засіданні Керівної ради PIC сторони не змогли погодити кандидатуру нового Високого представника. Вашингтон підтримав італійського дипломата Антоніо Занарді Ланді, тоді як більшість європейських держав виступила за французького дипломата Рене Трокказа.
Різницю між кандидатами значною мірою визначав їхній професійний досвід. Антоніо Занарді Ланді багато років працював як на балканському, так і російському напрямі, тому його пов'язували з більш прагматичним підходом і готовністю робити ставку на переговори. Натомість Рене Трокказ спеціалізувався конкретно на Західних Балканах, добре знав місцеву політичну систему та ключових учасників процесу, що робило його прихильником більш активної ролі Офісу Високого представника у стримуванні політичних криз.
Вашингтон дедалі більше схиляється до скорочення міжнародного втручання та передачі більшої відповідальності місцевим інституціям. Натомість більшість країн ЄС вважає, що через постійні політичні блокування та міжетнічні суперечності передчасне послаблення повноважень Високого представника створить додаткові ризики для стабільності країни.
Такі розбіжності стали наслідком зміни зовнішньополітичних пріоритетів США. Після заяв про завершення «ери державотворення під керівництвом США» Вашингтон дедалі більше орієнтується на прагматичне партнерство та передачу більшої відповідальності європейським союзникам, зосереджуючись на взаємному партнерстві. Для Брюсселя ж пріоритетом залишаються контроль над завершенням демократичних реформ, а також функціонування державних інституцій та підготовка Боснії і Герцеговини до майбутнього членства в ЄС.
Раніше спільна позиція західних партнерів була одним із головних чинників стримування політичних криз. Нині ж відсутність консенсусу щодо ролі Офісу Високого представника створює додатковий простір для різнонаправлених дій місцевих політичних еліт.
Насамперед цим користується керівництво Республіки Сербської, яке продовжує оскаржувати повноваження центральних інституцій та інституту Високого представника. Бо відсутність такого “цементуючого” інституту під наглядом Заходу дає керівництву Республіки Сербської більше можливостей просувати сепаратистські ініціативи та антиєвропейський курс.
Водночас розкол між західними союзниками можуть послабити координацію міжнародної політики щодо Боснії і Герцеговини. Наслідком може стати уповільнення процесу ухвалення реформ, які є необхідними для європейської інтеграції країни. Крім того, ослаблення міжнародного консенсусу підвищує ризик внутрішньої дестабілізації Боснії і Герцеговини. Політична криза може перейти у безпекову площину, а, водночас, прагнення Республіки Сербської розширити автономію посилює ризик ескалації. Попри критику втручання у діяльність органів влади, інститут Високого представника залишається ключовим механізмом стримування політичних криз у Боснії і Герцеговині.
Особливо гостро ці суперечки постають в контексті майбутніх виборів. Загальні вибори в Боснії і Герцеговині, що заплановані на 4 жовтня 2026 року, відбудуться в умовах однієї з найскладніших політичних криз за останні роки. Відсутність консенсусу між США та ЄС щодо призначення Високого представника послаблює авторитет міжнародного нагляду саме в період, коли він традиційно відігравав важливу роль у стримуванні політичної ескалації.
Вибори в Боснії і Герцеговині мають багаторівневий характер. Громадяни одночасно обирають членів Президії, Палату представників Парламентської асамблеї та органи влади свого ентитету. Водночас босняцького і хорватського членів Президії обирають лише виборці Федерації Боснії і Герцеговини, а сербського лише виборці Республіки Сербської.
Ці вибори можуть суттєво змінити внутрішній баланс сил. Для СНСД, що виступає за розширення автономії ентитету, обмеження повноважень центральної влади, результати виборів визначать, чи збереже партія контроль над владою в Республіці Сербській. На тлі зниження підтримки партії розбіжності між США та ЄС дають шанс змінити тенденцію та використати ситуацію для посилення сепаратистської та антизахідної риторики.
За умов вакууму західного контролю передвиборча кампанія може посилити ризик міжетнічних конфліктів. Використання націоналістичної риторики й конституційних суперечностей для мобілізації виборчого електорату може загострити відносини між трьома народами в Боснії (сербами, хорватами та бошняками).
Розбіжності між США та ЄС дають місцевим політичним силам більше можливостей відстоювати власні інтереси. Тож якщо міжнародна спільнота не матиме єдиної позиції, вплив Високого представника може істотно послабитися, а політичне протистояння загостритися.
Розбіжності між США та ЄС напередодні загальних виборів у БіГ створюють для Росії додаткові можливості посилити свій вплив у Боснії і Герцеговині. Москва не визнавала легітимність Високого представника Крістіана Шмідта. Також виступає за закриття Офісу Високого представника та використовує розкол всередині Заходу для просування наративу про неефективність міжнародного управління.
Ключовим партнером Росії залишається керівництво Республіки Сербської. Справа в тому, що саме через нього Москва може впливати на політичні процеси в Боснії і Герцеговині. Тому Росія підтримує Мілорада Додіка та його прихильників, які виступають за розширення автономії ентитету, критикують центральні інституції та діяльність Офісу Високого представника. Якщо така риторика набуде практичних дій, це дозволить Москві нівелювати вплив західних держав і наростит власний політичний вплив у регіоні.
Ослаблення трансатлантичної єдності також розширює можливості для інформаційного впливу і посилення політичної нестабільності в країні. У довгостроковій перспективі, за умови подальшого послаблення міжнародного контролю, вплив РФ може призвести до поглиблення інституційної кризи, посилення сепаратистських рухів у Республіці Сербській та ускладнення процесу європейської інтеграції Боснії і Герцеговини.
Подальший розвиток ситуації значною мірою залежатиме від того, чи зможуть США та Європейський Союз відновити спільний підхід до міжнародного управління Боснією і Герцеговиною. Якщо розбіжності щодо майбутнього Офісу Високого представника зберігатимуться, можливості міжнародної спільноти впливати на внутрішньополітичні процеси в країні поступово зменшуватимуться.
На цьому тлі вибори в жовтні визначають курс всієї Боснії і Герцеговини. Якщо Ради з імплементації миру не зможе досягти компромісу щодо нового Високого представника або його повноваження будуть суттєво обмежені, то це це може посилити сумніви щодо легітимності самої процедури його призначення та створить більше можливостей для місцевих політичних еліт використовувати конституційні суперечності у власних інтересах.
За таких умов може послабитись підтримка проєвропейських політичних сил. Напередодні виборів вони мають найкращі за останні роки шанси посилити свої позиції в Республіці Сербській на тлі зниження підтримки партії СНСД.
Водночас відсутність єдиної позиції Заходу може послабити довіру виборців до європейського курсу й дати додаткові політичні аргументи силам, які виступають за розширення автономії Республіки Сербської та скорочення міжнародного нагляду.
Найімовірнішим сценарієм на найближчі роки залишається затяжна політична нестабільність. Збереження міжетнічної напруги, суперечностей між західними партнерами та активного російського впливу створюватиме постійні ризики для стабільного функціонування держави.
Конфлікт навколо призначення нового Високого представника вийшов далеко за межі кадрового питання і став відображенням змін у підходах Заходу до Боснії і Герцеговини. Відсутність спільної позиції послаблює ефективність міжнародного тиску на політичні сили, які системно блокують роботу державних інституцій. Насамперед це створює додаткові можливості для керівництва Республіки Сербської активніше просувати курс на розширення автономії, а для Росії посилювати політичний та інформаційний вплив у регіоні.
Через найнижчі за останні роки рейтинги СНСД існує реальна можливість посилення проєвропейських сил у Республіці Сербській. Це могло б зменшити вплив проросійських політичних акторів, послабити сепаратистську риторику та створити сприятливі умови для реалізації реформ.
Водночас передвиборча боротьба може супроводжуватися різким загостренням політичних та міжетнічних суперечок, особливо якщо проросійські сили спробують мобілізувати електорат через конституційні суперечки та питання статусу Республіки Сербської.
Саме тому найближчі місяці стануть визначальними не лише для внутрішньої політики Боснії і Герцеговини, а й для всієї архітектури сформованої після Дейтонських угод. Якщо США та ЄС не зможуть відновити узгоджену політику, ризики затяжної політичної нестабільності, залишатимуться високими навіть без переходу до відкритого збройного конфлікту.
Вам може бути цікаво
