Шлях демократів до Сенату

Кандидат у сенат від Демократичної партії Джеймс Таларіко виступає з промовою на мітингу в Rich’s Houston у Х’юстоні 27 травня 2026 року. Фото: Danielle Villasana/Getty Images

Оглядачі схиляються до думки, що контроль над Палатою представників повернуть собі демократи, але існують сумніви, чи зможуть вони повернути Сенат. Електоральне середовище зараз сприятливе для демократів – непопулярний президент-республіканець, збільшення цін на паливо, підвищення інфляції. Цього року в «сенатській обороні» республіканці, яким доведеться захищати 22 місця проти 12 у демократів, але все одно, повернення контролю над Сенатом виглядає складним завданням, адже демократам потрібно виграти 4 місця та не програти жодного. Республіканцям легше – навіть якщо у них буде тільки 50 місць, завжди можна буде використати голос віце-президента, який є президентом Сенату і має право вирішального голосу, коли Сенат розділений порівну. Шлях демократів до повернення контролю над Сенатом є важким і вимагає історичних перемог у деяких штатах.

До таких штатів належать Техас, Мен, Аляска, Північна Кароліна. В цих штатах позиції республіканців помітно похитнулися, тому вони стали основною мішенню для демократів. У статті будуть розглянуті ці штати, кандидати в сенатори та їхні позиції.  

Техас

Пакстон проти Таларіко 

Жоден демократ не перемагав у Техасі на рівні штату з 1994 року. 2026 рік може стати переломним. Республіканці обрали своїм кандидатом генерального прокурора Техасу Кена Пакстона, який вважається слабким кандидатом. Його роботу на посаді позитивно оцінюють лише 34% жителів штату. У 2023 році Палата представників Техасу, де більшість складають однопартійці-республіканці, навіть проголосувала за імпічмент Пакстона через звинувачення у корупції, хабарництві та зловживанні службовим становищем. Уникнути втрати посади вдалося лише завдяки Сенату штату, де голосування за імпічмент провалилося і в якому республіканську більшість очолювала тодішня дружина Пакстона, Анджела Пакстон. Втім, у 2025 році Анджела написала у мережі X, що «подала на розлучення на підставі біблійних доводів» – із судових записів стало відомо, що причиною розлучення стала подружня зрада з боку Кена Пакстона. Вже перебуваючи у статусі кандидата у сенатори від республіканської партії, Пакстон поїхав на 4 липня з коханкою до Лондона замість святкування 250-річчя США вдома.  

Джеймс Таларіко (зліва) та Кен Пакстон (справа). Джерело

Противником Пакстона з табору демократів є Джеймс Таларіко, член Палати представників Техасу та здобувач ступеня магістра богослов’я в Пресвітеріанській богословській семінарії в Остіні. Вперше його обрали до Палати представників у 2018 році, це був важливий етап його кар’єри, адже на перших для себе виборах він переміг в окрузі, який до цього утримували республіканці. 

Під час праймеріз його найбільшою проблемою був малий рівень пізнаваності, порівняно з його опоненткою, конгресвумен з Далласа Джасмін Крокетт, котра вже встигла збудувати свій імідж у загальнонаціональній політиці. Проте, Таларіко допомогло блокування його інтерв’ю зі Стівеном Колбертом, у якому останній звинувачує страх перед Федеральною комісією з питань зв’язку: «Він мав бути тут, але юристи нашої телемережі, які зателефонували нам безпосередньо, чітко дали зрозуміти, що ми не можемо запросити його до ефіру». 

Цей інцидент збільшив його пізнаваність, а дисциплінована кампанія дозволила зрештою здобути перемогу над Крокетт у першому раунді праймеріз ще у березні, у той час, як республіканці потребували другого раунду та погрузли у міжпартійні чвари на 2 місяці. 

Таларіко робить акцент на експлуатації образу християнина та економічного популізму, спрямованого проти «верхівки», розраховуючи, що ці принципи допоможуть завоювати прихильність незадоволених виборців-республіканців та незалежних, а також залучити електорат Демократичної партії. Окрім цього, він не забуває повторювати, що може мати різні позиції зі своїми колегами-демократами щодо окремих питань, наприклад, в питанні південного кордону.

Джеймс Таларіко демонструє вражаючі досягнення на шляху до дня виборів. Декілька опитувань показують, що він випереджає Пакстона на 2 відсоткові пункти. Невеликий розрив, але раніше такі опитування було тяжко уявити, раніше взагалі було важко уявити опитування з Техасу, де лідирує демократ. 

На цих виборах дуже важливо здобути підтримку з боку латиноамериканських виборців. Зауважимо, що у 2024 році значна частка латиноамериканців перейшла на бік Трампа через своє розчарування у демократах, але за два роки багато пошкодували про свій вибір. Рада з питань бізнесу латиноамериканців США провела опитування і виявила, що сім із десяти респондентів зазначили, що на їхній бізнес негативно вплинули мита, введені Трампом. Серед опитаних Таларіко має перевагу в 7% над Пакстоном. Майже чверть тих, хто підтримував сенатора Корніна на республіканських праймеріз, тепер заявляють, що підтримають Таларіко, тоді як понад половина - що підтримають Пакстона. Таларіко та Пакстон борються за цей електорат, який може вирішити долю виборів. Ще одним цікавим моментом є те, що Таларіко зібрав набагато більше донорських коштів, ніж Пакстон – 68,5 мільйона проти 9,2 мільйонів. Найбільшою проблемою для Пакстона стало те, що колишні донори Коріна відмовляються вливати кошти в його кампанію.  

Тож для Демократичної партії складається сприятлива атмосфера у Техасі. Вони мають сильного кандидата, у той час, як республіканці обрали максимально скандального та слабкого кандидата. До того ж вибори будуть відбуватися у сприятливий електоральний період для партії. Проте, це не гарантує перемоги Джеймса Таларіко – Техас довгий час голосував за республіканців і це перетворилося на звичку, тому Таларіко повинен зробити багато для того, щоб зібрати коаліцію для перемоги на виборах у листопаді. Перемоги, яка може гарантувати демократам контроль над Сенатом. 

Мен

Колінз проти Платнера Джексона

Вибір кандидата від Демократичної партії у цьому штаті перетворився на найбільш драматичний сюжет цього виборчого циклу. Трой Джексон не повинен був стати кандидатом від партії, це місце займав Грем Платнер, ветеран морської піхоти, який брав участь у війнах в Іраку та Афганістані, а зараз займався бізнесом з вирощуванням устриць. Платнер брав активну участь у політиці на місцевому рівні, а також представляє прогресивне крило партії, до якого належать сенатор Берні Сандерс та конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес. Платнер запам’ятався тим, що критикував істеблішмент Демократичної партії та отримав велику підтримку від молоді через вдалу кампанію у соцмережах.  Під час кампанії він говорив про боротьбу з «класом мільярдерів», медичне страхування для всього населення, описував дії Ізраїлю в Газі як геноцид та закликав до ліквідації ICE (Служба імміграційного та митного контролю). Погляди Платнера є досить лівими для штату, який обирає поміркованих кандидатів, але він зміг вловити настрої виборців-демократів, які розчарувалися через брак дій з боку політиків партії. Усе це дозволило Платнеру перемогти на праймеріз губернаторку штату Джанет Міллс, котра зняла свою кандидатуру перед праймеріз.

Проте найбільшою проблемою для Грема Платнера стали скандали. Спочатку спливли старі коментарі з Reddit, де він називав себе комуністом, казав, що білі жителі сільської місцевості є тупими та расистами, применшував проблеми, з якими стикаються військовослужбовці при повідомленні про сексуальне насильство, та закликав людей «поводитися як дорослі» і не допускати «втрати свідомості», щоб уникнути зґвалтування. Потім спливли фото з його тату, яке нагадувало Totenkopf, сам Платнер заявив, що «вибрав з стіни страхітливий на вигляд символ із черепом і схрещеними кістками, бо ми були морськими піхотинцями, а череп і схрещені кістки - це досить типовий військовий символ». Пізніше він зробив репост в X праворадикального блогера Стю Пітерса, де той критикував республіканців та демократів через війну на Близькому сході, додавши свій коментар: «Як завжди, є одна річ, яка об’єднує політиків-республіканців і демократів: відправляти чужих дітей на смерть у безглузді війни на Близькому Сході». Пізніше пост було видалено. Навіть попри ці скандали Платнер продовжував лідирувати в опитуваннях під час праймеріз та після них, де він випереджав Сюзан Коллінз. Однак звинувачення у сексуальному насильстві з боку жінки, яка з ним зустрічалася, остаточно поховало його передвиборчу кампанію. 

Демократам довелося в авральному режимі знайти заміну для Платнера, 19 червня вибір пав на колишнього президента Сенату штату Троя Джексона.

Як заміна, Джексон задовільнив усіх в партії. Прогресивне крило голосувало за нього, бо він має хороші стосунки з Платнером та має схожу програму, куди входить більше податків для багатих та загальне медичне страхування. Окрім того він буквально виходець з робочого класу, перед початком політичної кар’єри був лісорубом. Істеблішмент партії вважає його зручним, адже вони його знають: він сумарно 14 років працював у Сенаті штату та був лідером демократів, а потім й президентом цієї палати. Найголовніше – це те, що у нього немає скандалів, як у Платнера. Єдина новина про його поведінку в інтернеті стосується анонімного акаунта на сайті Bangor Daily News, який він використовував для критики губернатора-республіканця Пола Лепаже через законопроект про надання канадським лісорубам права працювати у штаті – питання, яке дало старт кар’єрі Джексона ще у 80-х. Хоча варто зазначити, що скандали Платнера залишаються з Джексоном.

Найголовнішою проблемою Джексона є відсутність харизми, як у Платнера. А вона йому потрібна, адже його опонент, Сюзан Коллінз, це політичний джаггернаут. Вона вже 29 років представляє штат в Сенаті, встановивши рекорд, і збирається робити це і надалі. Коллінз критикує ліву програму Платнера/Джексона, наголошуючи, що платити за це будуть платники податків із середнім та низьким рівнем доходу. Як і будь-який політик її рівня, Коллінз має політичний багаж, котрий ускладнює їй переобрання. Вона завжди репрезентує себе центристкою, котра може йти в розріз з рішенням партії та президента Трампа. Це важливо, адже 59% жителів штату не схвалюють діяльності президента. Проте її критики справедливо звертають увагу, що рівень її голосування за лінією партії у 2025 році склав 94,6%, вона голосувала за затвердження судді Бретт Кавано, який проголосував за відміну права на аборти, та законопроект на суму 70 млрд доларів щодо гарантування фінансування федеральних органів з контролю за імміграцією. Однак, варто зауважити, шо Коллінз голосувала і за кандидатів до Верховного суду і від Джо Байдена та проголосувала проти призначення Тодда Бланше, адвоката Трампа, на посаду генерального прокурора.Трой Джексон (зліва) та Сюзан Коллінз (справа). Джерело

Перемога над Коллінз не є легким завданням для демократів. Вона має великий досвід, розбудувала зв’язки у штаті, і не мала скандалів. Але їхня боротьба не є безнадійною, вибори відбуватимуться в сприятливій атмосфері, коли антирейтинг президента Трампа б’є нові рекорди, і це відображається на кандидатах-республіканцях. 

Аляска 

Пелтола проти Саллівана

Аляска є унікальним, найбільшим за площею штатом США, але населення не досягає навіть мільйона - лише 737 тисяч. Це робить його третім найменш заселеним штатом, і відповідно, Аляска має лише одне місце в Палаті представників. Усіх конгресменів обирають на рівні штату, роблять це досить незвично. Усі кандидати, незалежно від партійної приналежності, беруть участь у праймеріз на одному виборчому бюлетені. Чотири кандидати, які наберуть найбільшу кількість голосів у праймеріз, будуть брати участь в загальному голосуванні, яке відбудеться за системою рейтингового голосування. Варто додати, що Аляска є червоним штатом. 

З 1973 до 2022 року єдине місце в Палаті представників від Аляски займав республіканець Дон Янг, після його смерті були проведені дострокові вибори, щоб обрати того, хто завершить термін Янга, на них перемогу здобула демократка Марі Пелтола, яка перемогла Сару Пеліні в другому раунді. Пелтола свій успіх повторила у листопаді того року. У 2024 році Пелтола програла вибори Ніку Бегічу ІІІ, який представляє впливову в штаті родину Бегічів. Попри це Пелтола стала єдиною демократкою, котра вигравала вибори на рівні штату з 2008 року. Тому природньо вважалося, що вона стане кандидатом на посаду губернатора від партії або кандидатом в Сенат. Пелтолу переконали балотуватися до Сенату. До переліку її переваг входить те, що вона вже має досвід перемог на рівні штату, є членом консервативного крила Демократичної партії та неодноразово голосувала врозріз із позицією партії в Палаті представників, коли це стосувалося питання кордону чи зброї для Ізраїлю.

Кампанія Пелтола будується на питаннях доступних цін, впровадження обмеження на перебування на посаді сенатора, захисті місцевих рибалок (риболовля є важливою частиною економіки штату, приблизно 7% ВВП) - це більш-менш типові позиції для демократів. Проте Пелтола, на противагу більшості демократів, підтримує збільшення видобутку нафти у штаті, який славиться значними покладами, як спосіб подолання високих цін на пальне та продукти. Особливість розташування штату робить доставку продуктів дорожчою, тому жити на Алясці дорого, відповідно, питання цін на пальне відчутно впливає на життя жителів штату. 

Після початку війни проти Ірану та підняття цін на пальне, життя стало ще дорожчим. Це питання особливо б’є по Дену Саллівану, сенатору-республіканцю, який планує захистити своє місце в Сенаті. Салліван став сенатором у 2015, це вже втретє він буде обиратися до верхньої палати Конгресу. Він більше фокусується на питаннях закордонної політики та оборони, і також, як Пелтола, підтримує збільшення видобутку нафти у штаті. Його проблемою є політика Трампа, котра вже вдарила по штату, а також його голосування проти обмеження повноважень Трампа щодо війни в Ірані. Салліван не завжди голосує за побажання Трампа, але саме війна проти Ірану найбільше вплинула на звичайного жителя штату. 

Марі Пелтола (зліва) та Ден Салліва (справа). Джерело

Згідно з Alaska Survey Research, найточнішої соціологічної групи штату, у фінальному голосуванні, Салліван відстає від Пелтоли на 1,6%. Це малий розрив, але для червоного штату, яким є Аляска, це вагомо, оскільки в сприятливих для демократів умовах може коштувати республіканцям місця в Сенаті. Навіть за таких умов, це не означає, що Салліван обов’язково програє. Це буде ще одна напружена кампанія для обох кандидатів.

Північна Кароліна

Купер проти Вотлі

Північна Кароліна є ще одним прикладом того,  що поведінка Дональд Трамп зіграла на руку демократам. 

Ще рік тому чинний сенатор Том Тілліс заявив, що не буде повторно балотуватися через свої суперечки з Трампом, він не вірив, що зможе перемогти на праймеріз, і з огляду на долю сенаторів Джона Корніна та Білла Кесседі він все правильно зрозумів. Відповідно, з’явилося відкрите місце, чим скористалися демократи, переконавши колишнього губернатора штату Роя Купера балотуватися до Сенату. 

Важливий момент полягає у тому, що Купер майстер виборів у штаті. З 1987 по 2001 він обирався до обох законодавчих палат Північної Кароліни, з 2001 по 2017 обирався на посаду генерального прокурора штату, а у 2012 республіканці навіть не висували кандидата. З 2017 по 2025 Купер був губернатором штату. Північна Кароліна є спірним штатом, тому найкращим опонентом Купера повинен був стати Тілліс, який обирався до Палати представників Північної Кароліни, був там спікером, а з 2015 представляв штат в Сенаті відбивши місце у демократів. Натомість республіканці обрали колишнього голову національного комітету Республіканської партії Майкла Вотлі, який ніколи не мав досвіду кандидата на виборну посаду, але Трамп підтримав його кандидатуру на праймеріз через його лояльність.

Рой Купер (зліва) та Майкл Вотлі (справа). Джерело

Додатковий штат: Небраска

Рікеттс проти Озборна

Випадок Небраски є особливим, адже яскраво демонструє, що демократам не потрібно здобувати перемогу у кожному штаті, щоб повернути більшість. Небраска є глибоко червоним штатом, але попри це існує ймовірність, що республіканці можуть втратити тут місце через незалежного кандидата Дена Озборна. 

Озборн є ветераном ВМС США та лідером профспілок у штаті. У 2024 році вже балотувався до Сенату, його опоненткою була сенаторка Деб Фішер. Озборн програв їй, але з відривом у 6,67%. На попередніх же виборах Фішер перемогла з відривом у 19%, а Трамп переміг у цьому штаті з відривом у 20,46%. Варто зауважити, що республіканці тоді витратили 3 мільйона доларів на кампанію. З урахуванням всього цього, результат Озборна вважався великим успіхом, тому він вирішив повторити спробу. Його описують як популіста з акцентом на захист малого бізнесу, сімейних фермерських господарств та працівників.

Його основною обіцянкою є те, що він не буде приєднуватися до жодного кокусу в Сенаті, тим самим залишаючись виключно незалежним сенатором. Для демократів це зручно, адже від початку вони не могли розраховувати на це місце, тому перемога Озборна і втрата місця республіканцями є ідеальним результатом для них.

Варто зазначити, яку стратегію обрали демократи у штаті. Вони провели свій праймеріз, перемогу на ньому здобула Сінді Бербанк, яка пообіцяла вийти з перегонів і зробила це. Це було зроблено, щоб розчистити шлях для Озборна. Республіканці це розуміли, тому на тих праймеріз балотувався кандидат, який близький до республіканців, але з тріском програв. Пізніше влада штату, яка належить республіканцям, намагалася примусово розмістити її ім’я на бюлетені, але програла цю битву.   

Озборн намагється відібрати місце у сенатора-республіканця Піта Рікеттса, який у 2015-2023 рр. був губернатором штату. Сенатором він став у 2023 році шляхом призначення, щоб закінчити термін попередника, який пішов з посади раніше. Рікеттс є MAGA республіканцем, який виступав проти носіння масок під час COVID-19, за тотальну заборону абортів, без винятків для жертв інцесту та зґвалтування, проти захисту довкілля, проти контролю за носінням зброї, підтримав війну проти Ірану і голосував проти обмежень повноважень Трампа. Проте заяви Трампа про «вкрадені вибори 2020» він не підтримує, критикував другу адміністрацію Трампа за плани щодо продажу передових напівпровідників Китаю.

Зараз неможливо робити висновки, дивлячись на опитування, оскільки більшість були зроблені агенціями, які пов’язані з Деном Озборном. У них незалежний кандидат або перемагає, або відстає з мінімальним відривом в 1%. 

Ден Озборн (зліва) та Піт Рікеттс (справа). Джерело

Висновки

Повернення контролю над Сенатом є важкою задачею для демократів, але не неможливою. Минулого року видавалося, що Демократична партія зможе повернути лише контроль над Палатою представників, проте політика Дональда Трампа відкрила вікно можливостей для повернення й Сенату. Демократи вдало скористалися нагодою і обрали правильних кандидатів для боротьби за необхідні місця, навіть якщо ці кандидати не влаштовували керівництво партії (приклад Грема Платнера). Проте це не означає гарантовану перемогу, попереду важка кампанія та боротьба, котра не гарантує неминучого успіху, але лідери партії зможуть сказати, що використали момент на повну.