Мінерали, технології та фінансування як основа поглиблення співпраці США і Фінляндії

Джерело:

29 жовтня міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен і державний секретар Сполучених Штатів Америки Марко Рубіо підписали два меморандуми про співпрацю. Перша,  Рамкова угода щодо критично важливих мінералів, станом на 3 листопада не була оприлюднена. Водночас МЗС Фінляндії заявляє, що вона стосується  «зміцнення ланцюгів постачання критично важливих мінералів, залучення американських інвестицій у фінську переробну промисловість та розвитку спільних досліджень у цій сфері». Друга «угода про технологічне процвітання» стосується співпраці у низці технологічних галузей —  від ШІ та ядерної енергетики до біомедицини та оборонних технологій.

Пояснюємо важливість обох угод, інтереси сторін і чому це важливо для України.

Стан видобутку критично важливих матеріалів у Фінляндії

Критично важливі мінерали – це матеріали, необхідні  для зеленого переходу, цифровізації, оборонних та космічних технологій. ЄС визначив 34 критично важливі матеріали, 17 із яких також мають статус стратегічних. У Фінляндії є поклади щонайменше 16 із них. Серед основних видів сировини, яку видобувають у Фінляндії, — літій, кобальт, нікель, фосфати, мідь, платина, паладій і польовий шпат. Перші три країна експортує до інших держав ЄС для виробництва літій-іонних акумуляторів.

Родовища, гірничодобувні та перспективні розвідувальні проєкти у Фінляндії, пов’язані з критично важливою сировиною, згідно з даними геологічної служби Фінляндії. Джерело:

Водночас, за оцінкою колишнього прем’єр-міністра Фінляндії, а нині спеціального радника з питань відносин ЄС та Арктики Юркі Катайнена,  проблема полягає в тому, що значну частину видобутої у Фінляндії та інших нордичних країнах сировини експортують до Китаю для переробки. У результаті саме Пекін отримує контроль над постачанням готової продукції та вирішує, кому її продавати. За його оцінкою, це створює загрозу для європейської оборонної промисловості, тому Європі необхідно розвивати власні потужності з переробки цієї сировини.

Однак проблема не обмежується залежністю від Китаю як центру переробки сировини. Китайські компанії також намагаються закріпитися у європейському виробництві акумуляторних матеріалів. Зокрема, у фінській Котці будується завод, 70% акцій якого належать китайській Beijing Easpring. 

Шведська компанія Northvolt також намагалася створити в Європі власне виробництво акумуляторів, яке мало сприяти зміцненню промислової автономії континенту та зменшенню його залежності від китайських виробників. Однак реалізувати цей задум не вдалося. Про причини невдачі проєкту можна прочитати у нашому матеріалі.

Мотивація США щодо укладання угоди

США, для яких Китай є стратегічним суперником, прагнуть зменшити свою залежність від нього у сфері критично важливої сировини. Особливе занепокоєння Вашингтона викликає домінування Китаю на ринку рідкоземельних елементів, які є критично важливою сировиною. Ці матеріали необхідні США для розвитку власного виробництва акумуляторів, напівпровідників, оборонної техніки та енергетичного обладнання. Тому США намагаються диверсифікувати постачання та розвивати альтернативні виробничі ланцюги, укладаючи відповідні домовленості з іншими країнами. Зокрема, у 2025 році Вашингтон підписав угоди з Україною, Австралією та Демократичною Республікою Конго про співпрацю у сфері видобутку, переробки та постачання критично важливої сировини. Того ж року, у грудні, США започаткували ініціативу Pax Silica, спрямовану на формування стійких ланцюгів постачання для виробництва напівпровідників, розвитку штучного інтелекту та інших передових технологій та  зменшення залежності від постачальників із країн, які можуть використовувати її як інструмент політичного чи економічного тиску.

Таким чином, уклавши угоду, Фінляндія отримує можливість залучити американські інвестиції та розвивати власну переробну промисловість, тоді як США — диверсифікувати постачання стратегічних матеріалів і зменшити залежність від Китаю.

Угода про технологічне процвітання

Другий документ укладений у форматі меморандуму, який не накладає юридичних або фінансових зобов’язань, передбачає співпрацю держав у сферах штучного інтелекту, мережевих і квантових технологій, ядерної та геотермальної енергетики, космосу, оборонних технологій, біомедицини й біотехнологій, а також співпрацю в Арктиці, захисті інтелектуальної власності та розвитку криптографії й шифрування.

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен і державний секретар Сполучених Штатів Америки Марко Рубіо після підписання меморандумів. Джерело:

Зокрема, плануються спільні дослідження і розробки, розвиток технологій 5G і 6G, підготовка фахівців та комерціалізація нових технологій. Сторони також планують співпрацювати у створенні малих модульних реакторів, акумуляторів, й розробці технологій подвійного призначення. Окремо передбачено залучення фінських компетенцій до модернізації американського криголамного флоту та будівництва арктичних суден у межах ініціативи ICE-pact, розвиток безпілотних систем, супутникового зв’язку й підводної кабельної інфраструктури. Детальніше про ICE-pact можна прочитати у нашому матеріалі. Крім того, меморандум передбачає перевірку іноземних інвестицій, дослідницьких установ і партнерств на предмет потенційних ризиків.

Для США угода відкриває доступ до фінських технологій і промислових компетенцій, а для Фінляндії — можливість залучити американські інвестиції для розширення власних виробничих потужностей. Ми покажемо це на прикладі двох галузей: квантової і телекомунікацій.

Якщо говорити про співробітництво у квантовій галузі – Фінляндія має розвинену дослідницьку базу та сформовану промислову екосистему у сфері квантових технологій. Зокрема, країна належить до небагатьох держав, де вже розробляють і виробляють повноцінні квантові комп'ютери. Водночас фінська Стратегія квантових технологій на 2025–2035 роки визнає обмеженість державного фінансування галузі та наголошує на потребі довгострокового фінансування, яке дозволило б фінським компаніям масштабувати виробництво та конкурувати на міжнародних ринках. Співпраця з фінськими дослідницькими установами та компаніями дасть США змогу скористатися наявними у Фінляндії компетенціями, тоді як Гельсінкі отримає можливість залучити американські інвестиції та дослідницькі ресурси для масштабування власних розробок.

Співпраця у сфері телекомунікацій важлива для США передусім з огляду на конкуренцію з Китаєм у розробці та поширенні технологій мобільного зв’язку нового покоління. У цьому контексті Фінляндія має важливу перевагу — Nokia, один з провідних світових виробників телекомунікаційного обладнання, який уже співпрацює з американськими компаніями над розробленням технологій 5G і 6G. Зокрема, у 2025 році американська компанія  NVIDIA оголосила про інвестицію в Nokia обсягом 1 млрд доларів для спільного розвитку мереж із вбудованим штучним інтелектом. Для Фінляндії поглиблення такої співпраці означає, ймовірно, можливість розширити присутність Nokia на американському ринку та посилити позиції власної телекомунікаційної галузі.

Важливо, що меморандум передбачає не лише двосторонню співпрацю, а й спільне просування технологічних рішень на ринках третіх країн та координацію роботи над міжнародними стандартами. Це дає США та Фінляндії змогу посилювати позиції власних виробників у глобальній конкуренції та формувати альтернативні ланцюги постачання  власної продукції.

Яке значення це має для України

Як ми зазначали вище, США укладають ресурсні угоди з різними державами. Зокрема, у 2025 році Вашингтон та Київ підписали угоду про економічне партнерство, яка передбачає створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови. Його кошти спрямовуються на фінансування проєктів у сфері видобутку природних ресурсів та відновлення інфраструктури. США, зі свого боку, сприяють залученню додаткових інвестицій і передачі технологій. У цьому контексті фінський досвід може стати одним з орієнтирів для України під час післявоєнної відбудови, зокрема для залучення американського капіталу до створення підприємств із переробки критично важливої сировини. Таким чином, і Фінляндія, і Україна становлять інтерес для Вашингтона як країни, що мають ресурсний потенціал і можливості для розвитку відповідних виробничих потужностей.

Висновок

Укладення цих домовленостей свідчить про прагнення США активніше залучати союзників до свого економічного й технологічного протистояння з Китаєм. Для Фінляндії це означає можливість скористатися посиленим інтересом Вашингтона та залучити американський капітал до розвитку власної промисловості. Адже без конкуренції з Пекіном фінські ресурси й технологічні напрацювання навряд чи мали б для США таку стратегічну цінність. Таким чином, Гельсінкі отримує нагоду перетворити геополітичне протистояння на додаткові інвестиції та довгострокові промислові можливості, закріпивши за собою вагоміше місце в міжнародному виробництві.