Нова безпекова угода щодо Гренландії

Президент США Дональд Трамп, держсекретар США Марко Рубіо, міністр закордонних справ Данії Ларс Лекке Расмуссен, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен та міністр закордонних справ Гренландії Муте Б. Егеде після підписання угоди. Джерело:

22 вересня прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен і президент США Дональд Трамп підписали нову безпекову угоду щодо Гренландії стосовно американської військової присутності на острові. Усі сторони заявили про задоволеність укладеною угодою. Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен назвала її більшою і кращою за попередню, а прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен назвав угоду досягненням, яким він пишається.

Підписання угоди є важливим, адже ще з часів свого першого президентського терміну Трамп зазіхав на острів, про що ми писали у нашому матеріалі. 

Пояснюємо, що змінює нова угода і чому це важливо для України.

Відмінності старої та нової угоди

На фундаментальному рівні нова угода не змінює принципової моделі оборонної співпраці, закладеної у 1951 році; вона лише доповнює та уточнює положення попередньої. Її основу, як і раніше, становить американська військова присутність у Гренландії в межах ширшої системи колективної оборони НАТО, у той час як Королівство Данія зберігає суверенітет над територією острова. 

Водночас є і деякі суттєві зміни. Насамперед змінився склад сторін домовленостей: якщо угоду 1951 року укладали США та Данія, то нова угода підписана США, Данією та Гренландією. Це формалізує участь Гренландії в узгодженні питань, пов’язаних із функціонуванням оборонних районів та американською військовою присутністю на острові. Водночас нова угода не тільки прямо підтверджує суверенітет Королівства Данія над Гренландією, а й враховує право народу Гренландії на самовизначення. Окремо передбачено, що при визначенні нових оборонних районів мають враховуватися інтереси гренландського суспільства, зокрема традиційне природокористування та культурні й історичні практики. Водночас зазначається, що якщо Гренландія стане незалежною, вона має залишатися у НАТО і взяти на себе всі обов’язки, які до того замість Гренландії забезпечувала Данія. Деякі гренландські аналітики вважають, що це стримуватиме Гренландію від проголошення незалежності.

Нова угода також детальніше визначає, як саме може розвиватися американська військова присутність. США отримують можливість модернізувати та розширювати авіабазу Пітуффік, а також створювати додаткові оборонні райони, зокрема в Нарсарсуаку та Местервігу. Передбачена й окрема процедура для створення військових об’єктів без постійного персоналу за межами оборонних районів. Крім того, конкретизовано права американських сил щодо пересування територією Гренландії, польотів та використання територіальних вод, включно з доступом підводних човнів і додатковим доступом американських державних суден у разі відповідної військової необхідності.

Окремий блок доповнень стосується безпеки оборонних районів та економічної діяльності в Гренландії. Сторони домовляються координувати заходи проти шпигунства та реагувати на діяльність поблизу військових об’єктів, яка може створювати для них загрозу. Водночас США зобов’язуються максимально залучати гренландські компанії до виконання контрактів на будівництво, обслуговування та інші роботи, пов’язані з оборонними районами. 

Які зміни несе угода

США, як і раніше, мають можливість створювати та використовувати оборонні райони, розміщувати там військовий персонал та інфраструктуру, а також користуватися доступом до території Гренландії для виконання оборонних завдань. Розміщення російської чи китайської військової інфраструктури на острові й без нової угоди було б малореалістичним через його значення для оборони НАТО. Схожа ситуація з інвестиціями: нова угода встановлює обмеження для держав та інвесторів із країн, які не є членами НАТО, партнерами НАТО або державами ЄС: їм забороняється отримувати контроль, значний вплив або доступ до непублічної інформації у визначених особливо чутливих секторах, якщо це може становити загрозу національній безпеці чи громадському порядку Гренландії. Данія та Гренландія і раніше могли контролювати доступ іноземного капіталу, а масштабне проникнення російського чи китайського капіталу в стратегічні сектори й без нової угоди навряд отримало б політичне схвалення. 

Водночас у новій угоді вперше передбачена можливість базування і використання американських підводних човнів, а також створено правову основу для використання в Гренландії майбутньої системи протиракетної оборони «Золотий купол». Втім, сама угода не означає автоматичної появи нової інфраструктури: вона створює або уточнює правові можливості для її використання, тоді як фактичне розгортання залежатиме від подальших рішень США, Данії та Гренландії.

Таким чином, на практиці нова угода мало що змінює. Значна частина її положень лише закріплює те, що вже було можливим за угодою 1951 року, або формалізує обмеження, які й без того діяли б у нинішніх безпекових умовах. 

Чому Трамп пішов на підписання угоди

Вірогідно, президент США погодився на такі умови, адже у наближенні до проміжних виборів у Конгрес США, які відбудуться 3 листопада, йому потрібні хоч якісь позитивні меседжі для виборців. У своєму дописі на Truth Social Трамп заявив, що угода «не завдасть Сполученим Штатам жодних витрат» і надасть їм можливість «робити все необхідне» для «забезпечення та захисту безпеки Гренландії». Він зазначив, що це включає правило, згідно з яким жоден супротивник США не може підтримувати військову присутність у Гренландії або «здійснювати конфіденційні інвестиції в Гренландію без нашої прямої письмової згоди».

Чому важливо для України

Данія є важливим партнером і стабілізація безпекової ситуації у країні, а також врегулювання конфліктної ситуації між союзниками по НАТО відповідають інтересам України. Крім того, нова угода юридично обмежує можливості росії щодо військової присутності та стратегічного впливу в Гренландії. 

Висновок

Нова угода не змінює безпекову архітектуру Гренландії, а адаптує її до нинішнього протистояння великих держав. США отримують ширші та чіткіше визначені можливості для військової присутності, тоді як Данія та Гренландія зберігають механізми контролю над її розширенням. Водночас угода юридично закріплює обмеження для потенційної присутності та впливу держав поза системою безпеки НАТО та ЄС, які значною мірою вже існували де-факто. Отже, її головний ефект полягає не у створенні принципово нових правил, а в переведенні сформованого під впливом нинішнього безпекового середовища статус-кво у більш чітку договірну форму.